Партія “За майбутнє” – новий політичний проєкт Коломойського?

Установчий з'їзд партії “За майбутнє” відбувся під час карантину, а саме 20 травня 2020 року. Організатори вирішили “присвятити” його першій річниці президентства Володимира Зеленського.

“Ми рік чекали змін на краще – на поліпшення життя людей, на покращення бізнес-клімату, на наведення ладу в правоохоронній системі. Але минув рік, а змін на краще ми не побачили. Як депутати-мажоритарники ми несемо відповідальність перед своїми виборцями, знаємо їхні проблеми й захищаємо. Тому йтимемо на місцеві вибори й будемо працювати над змінами для всієї країни. Люди повинні знати, що вони – господарі на своїй землі”, – заявив на з'їзді новообраний голова партії Ігор Палиця.

Серед перших завдань нової політсили – продовження реформи децентралізації з розширенням повноважень місцевої влади. У партії пообіцяли презентувати весь список своїх членів 25 серпня.

“Ми переконані, що не можна ділити людей на “лівих” і “правих”, треба консолідувати суспільство. Партія відкрита до співпраці з представниками різних напрямків і політичних поглядів. У нашій групі є депутати як з різних політичних сил, так і безпартійні. Ми маємо багато законопроєктів, які стосуються подолання глибокої кризи в економіці та промисловості, але ані попередній, ані нинішній уряд не дослухаються до думок професіоналів”, – каже співголова групи “За майбутнє” у Верховній Раді та голова партії УКРОП Тарас Батенко.

Проте вже на початку літа лави “За майбутнє” в парламенті почали рідшати. 19 червня з групи вийшли одразу троє мажоритарників з Вінниччини – Микола Кучер, Лариса Білозір і Геннадій Вацак, котрі вступили до групи “Довіра”. Саме цих нардепів журналісти-розслідувачі пов'язують з мільярдером, головою правління агрохолдингу “Миронівський хлібопродукт” Юрієм Косюком. Але вже 30 червня до групи долучилися четверо позафракційних мажоритарників – Ігор Молоток, Сергій Рудик, Сергій Лабазюк та Антон Поляков, якого раніше виключили з фракції “Слуга народу”. А 3 липня “За майбутнє” поповнилася ще однією “ексслугою” – мажоритарницею з Київщини Анною Скороход. Зараз група налічує 24 нардепи.

Історія партії

Партія “За майбутнє” раніше мала назву “Україна майбутнього”, вона була зареєстрована в липні 2008 року й позиціонувала себе як ліберальна політсила. За даними ЄДР Мін'юсту, засновником партії зазначений Андрій Павленко, однак в історії змін партійного керівництва першою є Ірина Волгіна. Загалом за період своєї діяльності партія змінила шістьох керівників.

Ірина Волгіна, за даними YouControl, є засновницею або ж бенефіціарною власницею низки організацій: міжнародної громадської організації “Назустріч мрії”, міжнародної благодійної організації “Погляд”, Асоціації міжнародних та всеукраїнських громадських організацій “Дитина” та ін. Керівницею АМВГО “Дитина” є донька лідерки ВО “Батьківщина” Євгенія Тимошенко. До керівництва організації входить також Андрій Павленко, який очолював партію “Україна майбутнього” від травня 2009 року.

Скриншот сторінки сайту iasp.org.ua. На сайті організації зазначено контактну адресу: м. Київ, вул. Турівська, 15. Саме за цією адресою розміщена партія “Батьківщина”

У парламенті 6-го скликання Андрій Павленко працював помічником депутатки від БЮТ із Дніпра Антоніни Болюри. Зараз він керує ТОВ “ГУД ФУД КОМПАНІ”, засновницею якого також є Євгенія Тимошенко. Компанію зареєстровано в Києві, вона веде ресторанну діяльність та надає послуги мобільного харчування.

Депутат Верховної Ради 5-го (2006-2007 рр.) і 6-го (2007-2012 рр.) скликань від БЮТ (№86 у виборчому списку), а нині голова Дніпропетровської облради Святослав Олійник був лідером партії “Україна майбутнього” від липня 2010-го до березня 2016 року після Андрія Павленка. Крім того, донедавна Олійник був членом президії центральної ради та політради “Відродження” (від цієї партії він пройшов до Дніпропетровської облради на виборах-2015). У 2014-2015 роках був заступником Ігоря Коломойського, коли той очолював Дніпропетровську ОДА. Зараз Олійник не заперечує, коли його називають “людиною Коломойського”.

У біографії Олійника на сайті “України майбутнього”, який можна знайти у вебархіві, зазначено, що 2009 року він здобув другу вищу освіту за спеціальністю “Психологія”, закінчивши факультет психології Санкт-Петербурзького державного університету.

Після зміни керівництва 2010 року партія повідомила про свою нову мету – “сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участь у виборах та інших політичних заходах”. Попередня мета політсили полягала в побудові “сильної незалежної держави Україна на принципах верховенства права, соціально-економічної самостійності громадян, становленні громадянського суспільства”.

2016 року головою партії обрали Станіслава Нікітіна. Він також із Дніпра, балотувався до парламенту 7-го та 8-го скликань від партії “Україна майбутнього”. Нікітін працює адвокатом, є одним із засновників адвокатського об’єднання “Юстус”. За інформацією “Слідства.інфо”, саме Нікітін був одним із захисників ексзаступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова після Революції Гідності. 2014 року він з’ясовував статус Портнова в кримінальних провадженнях – чи перебуває підзахисний у міжнародному та державному розшуках. 

Графіка “Слідства.інфо”

До речі, захисником Портнова був ще один представник партії “Україна майбутнього” – Сергій Демченко. За інформацією “Слідства.інфо”, він був адвокатом Портнова з 2015 року. У 2012-му та 2014 роках Демченко безуспішно балотувався від УМ до Верховної Ради. 2015-го намагався пройти до Київської міськради від УКРОПу як член партії (в окрузі №101, Солом’янський район), але теж безрезультатно. Утім, того самого року він став депутатом Дніпровської міської ради. Торік Демченко потрапив до парламенту, перемігши у виборчому окрузі №29 (Дніпропетровська область) як кандидат від президентської партії “Слуга народу”. У ВРУ 9-го скликання він працює в Комітеті з питань правової політики. 

Передостаннім головою партії був Олексій Зосименко, який балотувався до Дніпровської міськради 7-го скликання від УКРОПу та до Верховної Ради 7-го й 8-го скликань від партії “Україна майбутнього”. У ВРУ 6-го скликання він був помічником нардепа Олійника на громадських засадах. Зараз Зосименко є керівником благодійного фонду “Гуманітарний рух Святослава Олійника “Культурна столиця”, що веде діяльність у Дніпрі.

У жовтні 2019 року партію “Україна майбутнього” перейменували на “За майбутнє”. Протягом одинадцяти років діяльності партія неодноразово змінювала свою адресу реєстрації: з 2008-го політсила розміщувалась у Солом'янському районі Києва (провулок Машинобудівний, 28, офіс 201), 2011 року переїхала на Печерськ (вулиця Лютеранська, 16, кв. 31), а пiсля перейменування цьогоріч – до Шевченківського району столиці, на вул. Володимирську, 12, офіс 302.

У травні 2020 року новим головою політсили обрали Ігоря Палицю. Згідно з Єдиним реєстром громадських формувань, до політради партії, окрім Палиці, входять нардепи з групи “За майбутнє” Степан Івахів, Віктор М’ялик, Юрій Шаповалов і Петро Юрчишин, а також депутат Київської облради від УКРОПу, експомічник Святослава Олійника у ВРУ 6-го скликання й Олега Царьова в парламенті 7-го скликання Денис Борисенко. Останній також зазначений у партії “За майбутнє” підписантом, водночас маючи такий самий статус в УКРОПі (там же щонайменше до березня 2020 року він отримував зарплату).

Раніше Борисенко очолював Дніпропетровську обласну молодіжну громадську організацію “Батьківщина молода Дніпропетровщини”. 2006 року він балотувався до Верховної Ради за списком БЮТ, однак не пройшов, натомість став депутатом Дніпропетровської облради від “Батьківщини”.

Також Борисенко намагався потрапити до парламенту 7-го та 8-го скликань за списком партії “Україна майбутнього”. На місцевих виборах 2015 року його обрали депутатом Київської обласної ради (від УКРОПу), де він працює секретарем комісії з питань сім’ї, молодіжної політики, фізичної культури, спорту й туризму.

Участь у виборах 

Партія “Україна майбутнього” вперше взяла участь у парламентських виборах 2012 року. Тоді вона балотувалась і за партійним списком (висунула 48 кандидатів), і через кандидатів-мажоритарників. У її передвиборчій програмі було зазначено, що політсила має гуманістичну спрямованість, свою діяльність і програму базує на філософському вченні українського гуманіста Григорія Сковороди. Члени партії хотіли зупинити еміграцію та жити вдома, як у Європі.

На чолі списку 2012 року йшов Святослав Олійник, а його наступники на посаді голови партії Олексій Зосименко та Станіслав Нікітін – під номерами 5 і 18 відповідно. 

На позачергових парламентських виборах 2014 року “Україна майбутнього” висунула за списком 51 кандидата в нардепи. Список так само очолював Олійник, Зосименко балотувався під №12, а Нікітін – під №14. 

Партія “Україна майбутнього” не брала участі в місцевих виборах 2015 року.

На позачергових виборах до ВРУ 2019 року партія “Україна майбутнього” брала участь лише формально (можливо, для того, аби не було підстав для скасування реєстрації партії Мін’юстом) або ж виконувала роль “технічного гравця” – кандидатів не висувала, натомість мала 84 представники в ОВК.

Політичні кульбіти

Попри те, що частина керівного складу “За майбутнє” має стосунок до партії УКРОП, Ігор Палиця твердить, що УКРОП не можна реанімувати та змінити назву, адже цю політсилу було створено в розпал війни на Сході України:

“УКРОП – це музей. Це те, про що треба пам’ятати, що не можна закривати й не треба перейменовувати”.

Утім, трансформація УКРОПу в “За майбутнє” вже розпочалася. Зокрема, сторінки УКРОПу в соцмережах перейменовують на “За майбутнє”.

Представники партії “За майбутнє” досить часто у своїй риториці критикують теперішню владу, але не вважають себе опозицією й, за словами Палиці, готові допомагати Володимиру Зеленському, зокрема кадрами в Кабміні та в регіонах.

А ще в партії лякають “людиною-дияволом” Соросом та його “інститутами”, а також співпрацею з МВФ. Палиця переконаний, що в Україні, як і в Росії, потрібно обов’язково ухвалити закон про “іноземних агентів”. Зазначимо, що закон про “іноземних агентів” у РФ влада використовує, зокрема, для того, аби боротися з інакодумцями й опозицією, запобігати вільному обміну ідеями та перешкоджати роботі вільної преси. 

Цікаво, що після оголошення про створення партії “За майбутнє” її новоспечений лідер став гостем програми “Право на владу” на телеканалі “1+1”, який належить Коломойському. Темою ефіру були так звані “плівки Деркача”, котрими нардеп оприлюднив нібито фрагменти розмов п’ятого Президента України Петра Порошенка та колишнього віцепрезидента США Джо Байдена.

Діяльність групи “За майбутнє” в парламенті

Нардепи з групи “За майбутнє” найгірше беруть участь у голосуваннях – їхній показник трохи не досягає 50%. 

Водночас представники групи голосували приблизно за 45% законопроєктів у другому читанні. Іншими словами, вони кооперуються з монокоаліцією майже через раз. 

Найгірше депутати із “За майбутнє” голосували у другому читанні за законопроєкти, де профільними комітетами були регламентний (20%) та антикорупційний (29%), а найкраще – за ті проєкти законів, де профільним був Комітет з питань цифрової трансформації (73%). 

Дані голосувань дають змогу побачити, що єдність нардепів із групи “За майбутнє” є сумнівною: їхні голосування варіюються від 7-ми разів у кнопкодава-рекордсмена Ради-8 Антона Яценка до 73-х – у Тараса Батенка. 

Законопроєкти тільки трьох депутатів із цієї групи стали чинними актами: три закони від Лариси Білозір (котра з 19 червня вже не є членкинею групи “За майбутнє”) та по одному – від Ірини Констанкевич і Сергія Мінька. Білозір також ініціювала найбільшу кількість законопроєктів з-поміж колег із групи – 36.

При цьому всі три підтримані Верховною Радою законодавчі ініціативи Білозір стосуються COVID-19 (законопроєкти №3219, №3275, №3320) та мають низку інших співавторів.

Констанкевич ініціювала законопроєкт №2187 щодо збереження культурних цінностей. Окрім неї, його авторами стали ще шестеро нардепів – переважно представники “Слуги народу”.

Сергій Мінько був одним з ініціаторів законопроєкту №3276 стосовно COVID-19 та особливостей судового контролю під час карантину.

Найбільше поправок подала Ірина Констанкевич – 334, з яких було враховано 61 (2-ге місце з-поміж нардепів за кількістю цілком схвалених поправок). Єдиним депутатом, чиї поправки пройшли на 100%, залишається Степан Івахів – 20 поданих і 20 врахованих.

Якщо казати про найбільшу кількість схвалених поправок, то в Мінька – 67 врахованих повністю.

Як стверджує організація “Екологія. Право. Людина”, Олег Бондаренко (“Слуга народу”) та Степан Івахів (“За майбутнє”) є авторами поправок №6, №11 та №21 до законопроєкту начебто про заборону вирубування лісів, який, навпаки, лише спрощує вируб карпатських лісів.

Спільний донор з УКРОПом та офіс у сусідстві з Коломойським

Партія “За майбутнє” налічує 25 зареєстрованих місцевих осередків (у всіх областях і місті Києві), переважну більшість яких політсила успадкувала від “України майбутнього”. Водночас, згідно з фінансовим звітом за І квартал 2020 року, офіційно партія не має жодного працівника, не володіє й не користується жодним майном.

Упродовж перших трьох місяців цього року “За майбутнє” не витрачала коштів, хоча й отримувала їх: у березні на партійний рахунок надійшов єдиний за весь квартал внесок – 100 тисяч гривень від ТОВ “Міленіум 2018”. Основний вид діяльності цієї київської фірми – готельний бізнес, також вона спеціалізується на торгівлі, оренді тощо. За даними системи YouControl, ТОВ “Міленіум 2018” пов'язане з групою “Приват” Ігоря Коломойського й Геннадія Боголюбова.

Скриншот частини досьє компанії на сайті YouControl

Один із двох співзасновників ТОВ “Міленіум 2018” – Євгеній Рувінський, керівник, засновник і бенефіціар низки підприємств у Києві та Дніпрі. У Верховній Раді 8-го скликання він працював на громадських засадах помічником нардепа від “Блоку Петра Порошенка”, ексголови Державної фіскальної служби Романа Насірова, котрого зараз судять за обвинуваченням у корупції. Як зазначає YouControl, декілька компаній, якими керує Рувінський, мають стосунок до групи “Приват”.

Другий співзасновник ТОВ “Міленіум 2018” – Наталія Суммовська, яка є директоркою ПрАТ “Будівельно-фінансова компанія “Глобал естейтс” (також має стосунок до групи “Приват”; станом на 2016 рік власниками ПрАТ були безпосередньо Коломойський та Боголюбов, нині ж воно оформлене на офшорні фірми). Зазначена компанія володіє будівлею в центрі Києва – на вулиці Володимирській, 12. Це бізнес-центр “Міленіум”, де, як стверджують журналісти “Bihus.Info”, розташований офіс Коломойського (туди в березні цього року приїжджав мажоритарник від “Слуги народу” Олександр Дубінський, котрого пов'язують з олігархом). Саме в цьому бізнес-центрі віднедавна зареєстрована партія “За майбутнє” (в офісі 302), а її сусідом є УКРОП (винаймає офіс 307).

ТОВ “Міленіум 2018” не вперше дає кошти політичним силам. Так, 2019 року фірма профінансувала загалом на 2,35 мільйона гривень той самий УКРОП. У І кварталі 2020-го компанія зробила на користь цієї партії два внески на суму 200 тисяч гривень. Цікаво, що в один день, 13 березня 2020 року, ТОВ “Міленіум 2018” надіслало відразу два транші по 100 тисяч гривень кожен: один – УКРОПу, інший – “За майбутнє”.

Рух ЧЕСНО публікує огляди політичних сил – шпаргалки для виборців з нагадуванням історії та сьогодення їхніх політичних фаворитів. Матеріал підготовлено для онлайн-платформи Polithub.org – онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які хоч раз балотувалися до Верховної Ради чи місцевих рад України.

Нагадаємо, такі огляди вже вийшли про інші політичні партії, як-от: “Слуга народу”, “Голос”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, Партія Шарія, “Свобода”, “Народний контроль”, “Народний фронт”, “Наш край”, “Демократичний альянс”, “Національний корпус”, “Громадянська позиція”, “Основа”, “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок”, Аграрна партія України.

Цей матеріал підготовлено за підтримки Фонду з прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
Головне фото зі сторінки депутатської групи “За майбутнє”