Парламент хоче посилити контроль за урядом – взялися за інтерпеляцію

Інтерпеляція – один із інструментів парламентського контролю. У законопроєкті №3499 її тлумачать як розгляд Верховною Радою питання про діяльність окремого члена Кабінету міністрів з вимогою надати пояснення щодо питань, які належать до його повноважень, та вирішення питання про задовільність його роботи. Наслідком інтерпеляції може бути відставка урядовця за рішенням парламенту.

Дискусії щодо законопроєкту про інтерпеляцію співпали в часі з ініціюванням народними депутатами відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Йому, зокрема, закидають провал реформи поліції та погіршення криміногенної ситуації в Україні.

Однак розгляд законопроєкту №3499 в сесійній залі не буде швидким: профільний комітет рекомендував ВРУ повернути документ на доопрацювання, оскільки він отримав багато зауважень від нардепів.

Співавторка законопроєкту №3499, народна депутатка від “Слуги народу” Ольга Совгиря, презентуючи документ на засіданні комітету, повідомила, що його підписали 70 парламентаріїв, зокрема голова Верховної Ради Дмитро Разумков, його перший заступник Руслан Стефанчук і голови майже всіх комітетів ВРУ, включно з головою профільного комітету Андрієм Клочком.

Совгиря наголосила, що законопроєкт запроваджує “цивілізований парламентський контроль” за урядом.

“Так, парламент на сьогоднішній день може звільняти міністрів. Але звільнення міністра повинне бути обґрунтованим і зрозумілим насамперед для виборців. Ми пропонуємо, аби звільненню міністра передував його звіт у вигляді інтерпеляції”, – зазначила депутатка.

Згідно із законопроєктом, 45 нардепів або будь-який профільний комітет ВРУ можуть звернутися до відповідного міністра з пропозицією відповісти на певні запитання, які стосуються сфери його повноважень. Відповідь урядовця виносять на розгляд парламенту. Якщо вона не задовольняє сесійну залу, Верховна Рада може визнати роботу міністра незадовільною й рекомендувати прем'єр-міністру протягом 15 днів внести подання про його звільнення. Якщо ж очільник уряду протягом 15 днів цього не зробив, ВРУ на пленарному засіданні розглядає й голосує питання звільнення міністра.

За словами Совгирі, нардепи дискутують щодо того, хто повинен мати право вносити інтерпеляцію на розгляд парламенту – спікер одноосібним рішенням (як це зараз запропоновано в законопроєкті) чи сама Верховна Рада шляхом голосування. Депутатка зазначила, що автори готові доопрацювати проєкт і закріпити право внесення інтерпеляції за ВРУ.

Народні депутати, котрі висловлювалися щодо законопроєкту №3499, загалом ідею запровадження інституту інтерпеляції підтримали. Київський мажоритарник від “Слуги народу” Дмитро Гурін наголосив, що зараз Верховна Рада не може висловити недовіру конкретному міністру, хоча така потреба “виникає регулярно”.

“Я чую іноді такі позиції, що в нас інтерпеляція не на часі. Я хочу нагадати, що вона в нас, з одного боку, 28 років не на часі, а з іншого боку, я постійно чую в залі Верховної Ради, що вона на часі по якомусь конкретному міністру. Мені здається, що цей історичний момент настав і ми маємо цей процес запустити”, – сказав Гурін, який є одним із підписантів проєкту постанови про звільнення очільника МВС Арсена Авакова.

Членкиня фракції “Батьківщина” Альона Шкрум висловила думку, що рідко в парламенті бувають моменти, коли можна пишатися причетністю до ухвалення того чи іншого закону. За її словами, посилення парламентського контролю шляхом запровадження інтерпеляції якраз може стати таким моментом.

“Українцям треба більше й більше пояснювати, що функція Верховної Ради й депутатів – не лише приймати або не приймати законопроєкти, тиснути на кнопочки або приймати поправки. Насамперед це контрольна функція, якої нам на сьогодні бракує. Ми можемо її посилити, і я думаю, що це може залишитися в історії як дуже правильна річ для країни”, – зазначила Шкрум (вона проєкт постанови про звільнення Авакова не підписувала).

Підтримали законопроєкт і представники фракції “Голос”, котрі є співініціаторами звільнення міністра внутрішніх справ.

“Наш комітет і кожен депутат повинні користуватися своїм правом на парламентський контроль, тим самим дисциплінувати членів уряду, покращувати й збільшувати ефективність їхньої роботи. Тому однозначно “за”, підтримуємо за основу й рухаємося далі”, – заявив Роман Лозинський.

Його колега Ярослав Железняк назвав знаковим те, що законопроєкт підписали представники різних фракцій і груп.

“Цей закон значно змінює те, як відбуватиметься парламентський контроль. Він дає право кожному з вас ефективно виконувати свою функцію й представляти інтереси громадян, які за вас голосували”, – підкреслив Железняк.

Ольга Совгиря (проєкт постанови про звільнення очільника МВС не підписувала) запропонувала, аби комітет рекомендував Верховній Раді ухвалити законопроєкт №3499 за основу. Проте голова комітету Андрій Клочко (також не підписував проєкт постанови про звільнення Авакова) наголосив, що до проєкту надійшло багато зауважень, тому його потрібно доопрацювати.

“Інколи в нашому турборежимі виникає багато запитань до тих законопроєктів, які ми, рухаючись так швидко, приймаємо. Я впевнений, що це гарний законопроєкт, але, дійсно, є рішення, які потребують доопрацювання”, – сказав він.

У підсумку комітет 13 голосами рекомендував парламенту включити проєкт закону про інтерпеляцію до порядку денного сесії й повернути його депутатам на доопрацювання. Остаточне рішення – за Верховною Радою.

Фото Альони Шкрум

Нагадаємо, 1 червня Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності провів закрите засідання, на якому депутати з’ясовували обставини ймовірного вчинення злочинів співробітниками Кагарлицького райвідділу поліції на Київщині, перестрілки в Броварах та низки інших гучних кримінальних правопорушень.

Представників Міністерства внутрішніх справ на засідання комітету не запросили. Питання відставки міністра Арсена Авакова на засіданні не порушували.

Арсен Аваков – рекордсмен з-поміж усіх міністрів внутрішніх справ незалежної України за тривалістю перебування на посаді. Водночас за ці більш ніж шість років очільник МВС лише тричі особисто відвідав засідання правоохоронного комітету Верховної Ради, хоча запрошували його аж 32 рази.