Вибори мера у Києві: чому активізувалися кампанії із підозрілими соцопитуваннями

В експертному середовищі давно сформовано перелік тих організацій, яким можна довіряти, але існують десятки інших, котрі роблять сумнівні опитування, а низка ЗМІ поширює ці дані. Окрім оприлюднення результатів таких опитувань, політики активно просувають їх через джинсу, банерну рекламу, рекламні дописи в соцмережах та інколи навіть у газетах.

Опитування щодо виборів міського голови Києва почали публікувати ще восени 2018 року, тобто за два роки до виборів. Їхня кількість стрімко зростає від осені 2019-го.

Соціологічна група “Рейтинг”, що має високу довіру в галузі соціології, у квітні цього року опублікувала дослідження, за яким Віталій Кличко має 38,7%, на другому місці – Сергій Притула (9,1%), на третьому – Олександр Ткаченко (8,8), далі – Андрій Пальчевський (8,2%). У результатах також зазначено, що близько чверті опитаних не визначилися зі своїм вибором.

Опитування про електоральні настрої киян 2020 року проводили ще кілька організацій, але до результатів цих досліджень є питання. 

Хто витягує Пальчевського?

Усі соціологічні дослідження в Києві мають одну спільну рису – найбільший рейтинг у чинного міського голови Віталія Кличка. Наступні позиції в кожного опитування різні.

У листопаді 2019-го в мережі почали з’являтися публікації з результатами опитування, проведеного Центром суспільного розвитку “Інтер-Акція”. Згідно з ними, Андрій Пальчевський наближається до рейтингу Віталія Кличка. На той час у мера столиці було 35,9%, у Пальчевського – 20,1% з-поміж тих, хто визначився з вибором.

Дуже високе зростання з 36% до 62% впізнаваності Андрія Пальчевського пояснюється його активною появою на телеканалах з орбіти Віктора Медведчука та в соціальних мережах. Чи стане він новим мером Києва – питання, але до Київради свою фракцію точно заведе”, – коментував дослідження Микола Спірідонов, експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики. 

Скриншот однієї з публікацій на сторінці “Інтер-Акції” у Facebook

Видання “Тексти” класифікує Спірідонова як псевдосоціолога. 2015 року він просував кандидата Сергія Думчева, а 2016-го – Загіда Краснова, близького до “Опозиційного блоку”.

Читайте також: Солодка вата “Руху за реформи”, або Хто стоїть за політсилою Думчева

Спірідонов презентував результати соцопитування разом з Юрієм Лагутовим, керівником центру “Інтер-Акція”. 

Уже в березні з’явилися нові результати опитувань цієї організації. Заголовки новин чітко артикулювали: “Столицю чекає запекла боротьба Кличка та Пальчевського”. Тепер у Кличка – 26,4%, а в Пальчевського – 22,4%. Тобто розрив зменшився до 2%.

А от на початку червня нові дослідження цієї ж організації показують ще більш вражаючі результати: у Кличка – 23,9% а в Пальчевського – 22,6%.

Результати цих опитувань з’являються на сайтах на кшталт znaj.ua та politeka.net (обидва інтернет-видання просувають Пальчевського щонайменше від вересня 2019 року). 

Згодом їх поширюють такі сайти, як ua.112.ua, zik.ua та newsone.ua. 

При цьому, наприклад, на сайті “ЗІКу” виходить новина із заголовком: “Кияни не хочуть бачити представника “Слуги народу” мером міста, – опитування”.

Опитування Центру суспільного розвитку “Інтер-Акція” також публікував сайт “Інтерфакс”. 

Одна зі сторінок у Facebook, яка поширювала рекламу з цим опитуванням, – “Асоціація платників податків. Київ”. Це сторінка територіального відділення Всеукраїнської громадської організації “Асоціація платників податків України” в Києві. 

Керівник цієї організації – Олександр Саприкін. Він же очолює партію “Рух за реформи”, якою раніше керував той самий Сергій Думчев. Сторінка асоціації неодноразово ставила на рекламу дописи з критикою Віталія Кличка.

Згідно з інформацією аналітичної системи YouControl, громадську організацію “Центр суспільного розвитку “Інтер-Акція” зареєстровано 2003 року. Її юридична адреса та адреса її засновника Юрія Лагутова збігаються, тобто ГО розташована в нього вдома. “Інтер-Акція” – неприбуткова організація, її основний вид діяльності – “діяльність інших громадських організацій”.

Юрій Лагутов, відповідно до його декларації, ще торік працював у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, потім отримував допомогу з безробіття. 1 червня 2020-го він шукав роботу доцента кафедри управління із зарплатою 7500 гривень. 2017 року людина з ідентичними ПІБ була донором партії “Сила людей”. 

Андрій Пальчевський часто з’являється в ефірі телеканалу “Україна 24” у програмі “Час Голованова”. 

Також Пальчевського постійно запрошують на телеканали “112 Україна”, “НАШ” і “ZIK”. В ефірах він висловлює особисту думку з абсолютно різних питань: від протестів у США до місцевих виборів. 

У червні на сайті kyiv.znaj.ua з’явилися результати опитування, проведеного у Telegram, де, зрештою, Пальчевський набрав більше голосів, ніж Кличко. Такі дані однозначно не є репрезентативним дослідженням.

На другій сходинці – Микола Тищенко.

Наприкінці травня ВГО “Передові правові ініціативи” оприлюднила свій рейтинг, де на друге місце після Кличка (34%) вийшов Микола Тищенко (18%), а третє місце, набравши лише 10% голосів, посів Андрій Пальчевський. Ці результати, крім дрібних сайтів, поширили “Газета по-українськи”, Delo.ua, “Апостроф”, “Вєсті”. 

У списку кандидатів, з-поміж яких можна було вибрати варіант відповіді на запитання “Якщо вибори мера міста відбудуться наступної неділі, за якого кандидата ви віддали б свій голос?”, зі “Слуги народу” був тільки Микола Тищенко.

Серед запитань також було таке: “Кого з кандидатів на виборах мера Києва має підтримати Володимир Зеленський?” Тут 30% набрав Микола Тищенко, за ним – Кличко (17%) та Олександр Ткаченко (7,5%). Отже, така інформація має продемонструвати, що з-поміж кандидатів від “Слуги народу” найбільший рейтинг має саме Тищенко, що може вплинути на подальший вибір кандидата від партії.

ВГО “Передові правові ініціативи” зареєстровано 2007 року. 2019-го її керівником став Роман Редько, який тричі балотувався до ВРУ від Партії регіонів. 

За даними видання “Тексти”, яке створило базу псевдосоціологів, перші соцопитування цієї організації з’явилися наприкінці 2013 року – це був екзит-пол на окрузі Михайла Поплавського. 2019-го вона показувала результати, що не збігалися з цифрами національного екзит-полу тим, що на третє місце ППІ поставила не Юлію Тимошенко, а Юрія Бойка. При цьому Петро Порошенко, Юрій Бойко та Юлія Тимошенко нібито набирали приблизно однакову кількість голосів і мали практично однакові шанси потрапити до другого туру президентських виборів.

Заступник виконавчого директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький пояснює, що загальна тенденція свідчить про те, що в першому турі Віталій Кличко справді значно випереджає всіх своїх конкурентів (як в опитуванні “Рейтингу”). 

Є низка кандидатів, які щільно, у межах похибки, можуть претендувати на друге місце. У тому ж опитуванні “Рейтингу” некоректно казати, що Сергій Притула на другому місці, оскільки, беручи до увагу похибку, друге місце фактично ділять Сергій Притула, Олександр Ткаченко та Андрій Пальчевський. На рейтинги дуже впливає список кандидатів і зазначення їхньої партійної належності. Якщо ви включите одразу Миколу Тищенка, Олександра Дубінського й Олександра Ткаченка та позначите їх як кандидатів від “Слуги народу”, ви теоретично дробите електорат цієї партії. Якщо додасте декількох помітних діячів з умовно національно-патріотичного табору, то можете відтягнути голоси за Кличка”, – каже Грушецький.

На думку експерта, не можна однозначно оцінювати якість роботи, виконаної організаціями “Інтер-Акція” та “Передові правові ініціативи”, оскільки не відома інформація про деталі проведення опитування. 

На різні результати, за словами соціолога, могли вплинути як методичні чинники (наприклад, список кандидатів, послідовність запитань в анкеті, підхід до побудови вибірки тощо), так і недоброчесність у плані здійснення підрахунків. 

Відхилення їхніх результатів від більш авторитетних компаній (таких, як “Рейтинг”; до того ж дані “Рейтингу” подібні до наших внутрішніх) та однозначна спрямованість на певних кандидатів дають підстави сумніватися в їхній достовірності”, – зазначає Грушецький.

Він також каже, що частина журналістів, політологів й особливо політтехнологів переоцінює вплив таких соцопитувань на виборців. 

Деякий вплив може мати місце в рейтингу: приміром, прихильники певного кандидата в мери, якщо сумніватимуться в його шансах, перейдуть до більш перспективного кандидата, щоб їхній голос не змарнувався. Або якщо люди бачитимуть високу підтримку кандидата, це мобілізує підтримати його як серйозного претендента.

Приклад “мобілізації” за більш перспективного кандидата на президентських виборах 2019 року

Утім, останніми роками низка провідних медіа вже почала розрізняти компанії, чиї дані більше варті довіри, та має певний фільтр для їх поширення. Тобто менш достовірні дані дійдуть до вужчого кола людей і здійснять менший вплив. Тим паче, якщо вони мають конфлікт з більш достовірними даними авторитетніших компаній. Останніми роками у провідних ЗМІ поменшало недостовірних даних і викривлених подань. Хоча вони часто бувають, але знов-таки особисто в мене виникає думка, що це “видавання бажаного за дійсне” через особисті переконання деяких ЗМІ”, — каже Грушецький.

Директор соціологічної служби Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова Андрій Биченко зазначає про вплив таких соцопитувань на загальні результати виборів:

Щодо впливу результатів опитувань на виборців, то він не є лінійним та очевидним і в разі фальсифікацій, найпевніше, не призведе до очікуваних результатів. Значно вагомішим вплив опублікованих рейтингів (справжніх чи фейкових) може бути на політичних спонсорів, які ухвалюють рішення про фінансування кампанії того чи іншого кандидата”.

Соціологи наголошують, що результатам не всіх соцопитувань можна довіряти. Зокрема, варто звертати увагу на те, хто проводив дослідження, яким методом, які були вибірка та похибка: чи не опитували людей одного віку або, скажімо, лише з великих міст.