Звідки стільки аграрних партій і хто “головний” аграрій

Під час виборчої кампанії 2019 року Аграрна партія вдалася до методів середини 2000-х – віддала місце в списку співакам – Олегу Виннику і Михайлу Поплавському.  Так само підняти собі рейтинг пробувала “Народна партія” Володимир Литвина ( у складі “Блоку Литвина”) – тоді місце в списку віддали співачці Софії Ротару і космонавту Леоніду Каденюку. 

Рух ЧЕСНО дослідив, що це за аграрні партії, як вони виникли, хто ними керує, чи вони активні та чи мають депутатів у парламенті й у місцевих радах. 

По-перше, йдеться про партію “Заступ” (до перейменування – “Народна ініціатива”), засновану 4 травня 2011  року. До неї мав стосунок загиблий нардеп Валерій Давиденко: він належав до керівництва цієї політсили та був обраний до Верховної Ради 2014 року як єдиний з-поміж 220 кандидатів від “Заступу”. Тоді партію спіймали на джинсі у ЗМІ. 

Партія “Заступ” розшифровується як “ЗА Соціальну Трудову Українську Перспективу”. За підсумками 2019 року, партія не має ані майна, ані фінансів. 

По-друге, йдеться про партію “Соціальна реконструкція”, яка донедавна мала назву “Аграрна партія України об’єднана”. Це вже четверта зміна її назви від моменту реєстрації у грудні 2014 року в Дніпрі, але фактично політсила поки що залишається “мертвою”. Водночас із перейменуванням у лютому 2020-го в партії оновився керівник – ним став Валерій Зінченко. 

Історія назв партії. Дані YouControl 

По-третє, слід виокремити Народну партію 1996 року заснування, що зареєстрована на вул. Рейтарській, 6-А у Києві. Її керівником є голова Верховної Ради 4-го й 6-го скликань Володимир Литвин. Саме ця політсила була зареєстрована 1996-го як перша Аграрна партія України. Наразі вона теж не є активною, сайт партії не оновлюється з 2019 року, а Литвин торік програв вибори до парламенту у своєму окрузі в Житомирській області, де, утім, не припиняє “працювати”. 

Так, у Facebook він інформує про те, що надає допомогу благодійному фонду “Майбутнє Полісся” (у соцмережах фонд не активний від 2016 року), засновником якого є Іван Литвин, син Володимира Литвина, котрий 2014-го теж намагався балотуватися як нове обличчя на окрузі та мав намір оновити владу на Житомирщині, але нічого не вийшло. 

У біографічній інформації на Facebook-сторінці Володимира Литвина зазначено, що зараз він працює в НАН України. 

Попри те, що “Народна партія” нині не веде діяльності, вона декларує дохід від оренди, який за останній квартал 2019 року становив 1,02 млн грн. Найпевніше, йдеться про здачу в оренду приміщення площею 800 кв.м на вул. Рейтарській, 6-А в центрі Києва, котре партія купила ще 2000 року. Там, окрім офісу політсили, розміщені також підприємства. 

Окрім майна, партія володіє 7-ма автомобілями ВАЗ 2005 року випуску. У IV кварталі 2019-го вона також звітувала, що виплачувала зарплату працівникам упродовж року. Загалом на статутну діяльність політсила витратила торік 1,03 млн грн, з яких майже 402 тис. – на зарплати. Партія має кілька десятків осередків обласного та районного рівнів, але свідчень того, що вони ведуть діяльність, немає. 

І, по-четверте, власне основна Аграрна партія України, про яку насамперед піде мова в цій статті та яка є найперспективнішою з-поміж усіх згаданих вище партій. 

Наостанок слід сказати про політичну партію “Країна”, котру після розколу Аграрної партії України 2018 року очолив її екскерівник Віталій Скоцик.

Паралельно й незалежно від політсили Литвина 2006 року Аграрну партію України (АПУ) реанімували як окрему юридичну особу. Її очолив тодішній нардеп від БЮТ Михайло Зубець, який наприкінці 1990-х устиг побувати міністром сільського господарства та продовольства України. На сайті АПУ пояснюють, що реєстрація нової партії – це був єдиний вихід, оскільки після того, як АПУ потрапила до рук Литвина та змінила назву, відбулися стратегічні зміни: 

Одночасно зі зміною назви партії змінився її стратегічний курс і тактичні завдання. Основний зміст діяльності Аграрної партії України – захист інтересів працівників АПК та жителів села – було знівельовано”.

Зубець зі своїм попередником та однопартійцем Михайлом Гладієм стануть першими “тушками” у ВРУ, перебігши до “антикризової коаліції” Партії регіонів, соціалістів і комуністів 2007 року. 

2010 року, коли до влади прийшли Віктор Янукович і Партія регіонів, Аграрна партія України на місцевих виборах посіла 15-те місце: 410 “аграріїв” стали депутатами місцевих рад (0,18%). Найбільше мандатів партія здобула в Полтавській (58), Запорізькій (52), Тернопільській (46), Донецькій (44), Херсонській (43) та Харківській (40) областях. Також 8 представників цієї політичної сили стали місцевими головами.

На парламентських виборах 2012 року АПУ висунула за мажоритаркою 11 кандидатів, 8 з яких зняли свої кандидатури ще до дня голосування. Дослідження Cifra Group за підтримки IFES свідчать про те, що АПУ була тоді технічною партією регіоналів. Лідер АПУ з липня 2012 року Іван Бісюк, котрий був заступником міністра аграрної політики в уряді Азарова, декларував співпрацю з владою.

Аграрна партія України непогано показала себе на місцевих виборах 2015 року. 

Тоді депутатами стали 3499 її представників. Це п’яте місце з-поміж усіх партій, якщо не враховувати самовисуванців. А посади голів населених пунктів різних рівнів 2015-го здобули 186 кандидатів від АПУ (3-тє місце). На минулих місцевих виборах “аграрії” обігнали “Самопоміч”, “Свободу” та Радикальну партію Олега Ляшка. 

“Вісник ЦВК”

Окрім того, з-поміж депутатів-самовисуванців представниками Аграрної партії України були 139 осіб. 

Після місцевих виборів у партії було декілька успішних кампаній на рівні об’єднаних територіальних громад (ОТГ): у грудні 2016-го АПУ посіла 5-те місце, у квітні 2017-го – 3-тє місце, у грудні 2018-го – 4-те місце (83 депутати та 2 голів). 

У березні 2016 року керівником центрального апарату партії став Роман Безсмертний. Залишив він цю посаду в січні 2018-го, а ще за рік балотувався в президенти як самовисуванець. 2016 року після успішних місцевих виборів АПУ зробила ребрендинг – з’явилася нова айдентика партії, яку розробив політтехнолог Сергій Гайдай.

Отож, у 2015-2019 роках Аграрна партія України активно працювала над своєю присутністю і в інтернеті, й офлайн з новим іміджем, зосереджуючись передовсім на постаті Віталія Скоцика. Наразі її сайт не оновлюється: він наповнений переважно новинами 2017-2019 років. Остання публікація стосувалася з’їзду АПУ, що мав відбутися 20 березня 2020 року (але, мабуть, усе ж не відбувся через карантин). У жовтні 2019-го партія озвучила занепокоєння щодо законопроєкту про ринок землі (у першому читанні його ухвалили в листопаді, у другому – у березні 2020 року). Крім того, є кілька десятків партійних сторінок у Facebook обласних і районних рівнів, але більшість із них припинила розміщувати нові дописи після минулорічних парламентських виборів, а деякі – навіть раніше. 

Аграрна партія України добре медійно виявляла себе завдяки акціям і страйкам. Так, у грудні 2015 року (після місцевих виборів) “аграрії” перекривали дороги. Видання “Економічна правда” пояснювало, що причиною стали податкові пільги для аграрних компаній, а самі страйки могли бути пов’язані з ексзаступником міністра аграрної політики Андрієм Дикуном. Деталі щодо пільг і страйків пропонуємо прочитати в статті. 

21 квітня 2017 року політрада АПУ виступила з жорсткою критикою чинної влади через скасування спецрежиму ПДВ для аграріїв, ненадання дотацій сільському господарству, постійні позики в МВФ, корупцію, провал приватизації, знецінення гривні тощо. Політрада партії вимагала, щоб однопартійці, зокрема народні депутати від БПП Олександр Бакуменко та Леонід Козаченко, вийшли з провладної фракції та цілком припинили співпрацю й синхронні голосування з нею.

Також АПУ збирала підписи громадян, аби ініціювати референдум з питання продажу землі. У червні 2017 року відбулася акція “Не дамо вкрасти землю!” проти відкриття ринку землі та за продовження мораторію. Тоді, за словами організаторів заходу, вони начебто привезли 3 мільйони підписів до стін парламенту.

Ці всі події відбувалися під керуванням колишнього топменеджера міжнародних аграрних корпорацій “Landkom International” та “АМАКО” із західною освітою Віталія Скоцика – члена АПУ 2009 року, котру він очолив 2014 року. Під його керівництвом політична сила позиціонувала себе як національно-демократична та визначала своєю ідеологією “аграризм”, за якого аграрний сектор є основою для розвитку економіки та решти галузей.

Читайте також: Аграрна партія: захисники села чи лобісти агрохолдингів?

Коли сайт АПУ активно працював, там переважно висвітлювали покращення благоустрою, яким опікувалися місцеві депутати від партії, соціальну допомогу найменш захищеним верствам населення тощо.

На початку парламентської кампанії 2019 року до Аграрної партії України долучився Михайло Поплавський, який став №1 у виборчому списку та лідером АПУ (формально, згідно з держреєстром, партією керував Юрій Крутько). 2014 року Поплавський переміг у мажоритарному окрузі №101 на Кіровоградщині, також обрався у 2013 по округу на Черкащині, а у 2002 - на окрузі №101 (був членом фракції “Народної партії). Під час минулорічних парламентських перегонів Аграрна партія України регулярно звітувала про те, як просувається її виборча кампанія, висвітлюючи здебільшого заходи за участю кандидата №1, нардепа Ради-8 Михайла Поплавського та співака Олега Винника (не балотувався), котрий вирішив підтримати партію. 

Саме на концерти АПУ витратила чверть свого виборчого фонду 2019 року. Загальні витрати на парламентську кампанію сягнули 21,07 млн грн, з яких на концерти спрямували понад 5 млн грн. 

Цікаво, що близько 14,3 млн грн партія назбирала й витратила впродовж 11 днів – між 10 липня (датою подання проміжного фінансового звіту) і днем виборів.

Читайте також: Голуби принесли Поплавському та Виннику 6,6 млн на вибори

Більше про фінансовий звіт партії можна дізнатись у розділі “Золото партій”. 

Уривок із програми Аграрної партії України на виборах 2019 року

За підсумками парламентських виборів у липні 2019 року на сайті АПУ з’явилася подяка керівника виборчої кампанії партії Олега Корбана. 

На виборах-2019 Аграрна партія України здобула лише 0,5%, або 75 509, голосів. Політсила висувала 174 кандидатів за списком і ще 50 – у мажоритарних округах. 

До Верховної Ради 9-го скликання потрапив лише один депутат, який є членом Аграрної партії України та очолює її тернопільський осередок. Це мажоритарник Іван Чайківський (група “За майбутнє”), котрий на момент виборів був також заступником голови АПУ, керівником Тернопільської обласної партійної організації (з 2016 року). Утім, на вибори він ішов як самовисуванець. 

На папері Аграрна партія України має розгалужену мережу осередків – офіційно 231. Найбільше – у Харківській області (25), по одному – на Чернігівщині, Кіровоградщині та Волинь. Однак не відомо, наскільки активними є ці парторганізації. Деякі осередки мають сторінки в соцмережах, але більшість із них припинили вести у 2018 і 2019 роках. У Facebook, наприклад, існують аж дві основні сторінки АПУ. На одній з них останні публікації стосуються ще Віталія Скоцика, тож можна припустити, що права адміністратора залишилися в нього. Тому після оновлення керівництва Аграрній партії України у вересні 2018 року довелося створити нову сторінку у Facebook, проте й вона не є активною. 

Попри непогані результати АПУ на виборах 2015 року та на виборах в ОТГ, наразі свідчень про підготовку партії до місцевих виборів, які відбудуться за 5 місяців, немає. 

Як відокремився Скоцик і його нова партія “Країна”

15 серпня 2018 року Віталія Скоцика виключили з Аграрної партії України у зв’язку з порушенням статуту та вчиненням дій, що завдають шкоди авторитету й дискредитують керівний орган партії та партію загалом. У вересні 2018-го новим очільником АПУ обрали Юрія Крутька, котрий до того з 2015 року був у керівництві кіровоградського осередку партії. Також Крутько від 2015-го є депутатом Бобринецької райради, а у 2010-2015 роках був депутатом Кіровоградської облради. У держреєстрі він досі зазначений як голова АПУ. 

У листопаді 2018 року з’явилася інформація, що Віталій Скоцик очолив партію “Країна” (до перереєстрації – партія “Відродження села”). У соцмережах політсила веде активну діяльність, регулярно публікуючи повідомлення про виступи Скоцика. 
Попереднім керівником партії був Дмитро Воронін, який зараз є головою Фастівської РДА на Київщині. У соцмережах він активно репостить дописи “Країни”. Перед Вороніним партією керував Іван Томич. До речі, ПП “Країна” зареєстрована за тією самою адресою, що й ГО Івана Томича “Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України”. 

Партія “Країна” існує лише в соцмережах, фактично ж у неї немає ані фінансування, ані майна. Утім, вона має низку юридично зареєстрованих осередків, які існують тільки на папері. 

2019 року Віталій Скоцик балотувався навіть у президенти як самовисуванець. За нього виборці віддали 15 118 голосів, найбільше – у Рівненській області. Зокрема, Скоцик переміг у своєму рідному селі на Рівненщині. 

Окрім партії, у Скоцика є зареєстрована ГО “Аграрна платформа Віталія Скоцика”, заснована в січні 2019 року. Окрім Скоцика, її співзасновницями є Олена Кононенко та Ірина Петренко. Однак активної діяльності ГО не веде – від її імені партія “Країна” поширювала інформацію щодо ринку землі. 

Історія партій і вибори: Народна (Аграрна) партія Литвина vs new Аграрна партія

Політична траєкторія нинішньої Аграрної партії України невіддільно пов’язана з Народною партією (раніше – Аграрною) Володимира Литвина та іншими проєктами, які свого часу спекулювали на сільськогосподарській тематиці. Екскурс в аграрні партії ми почнемо саме з них. 

На противагу Селянській партії України (заснована 1993 року Сергієм Довганем, з 2008-го її лідером є Зеновій Холоднюк) у грудні 1996-го нині покійний Михайло Зубець, перебуваючи на посаді віцепрем’єр-міністра з питань агропромислового комплексу (а згодом і міністра в уряді Павла Лазаренка), засновує Аграрну партію України (пізніше - Народна партія). Її найбільша перемога припадає на 2007 рік – тоді політсилі вдалося потрапити до парламенту. 

1998 – вибори до ВРУ 

Результат: 3,68% голосів (бар’єр – 4%), 9-те місце серед партій.  Від АПУ до Верховної Ради потрапили усього дев’ятеро мажоритарників (як членів партії, і як висуванців від партії), з яких двоє – на довиборах у липні 2000 року. 

Серед інших пройшла й Тетяна Засуха – дружина ексголови Київської ОДА, власниця агрофірми "Світанок", яку звинувачували у фальсифікації виборів 2012 року на користь Партії регіонів (лінк1, лінк2), а також у захопленні земель для свого агробізнесу. 23 з 85 кандидатів-мажоритарників знялися з перегонів ще під час виборчої кампанії. 

1999 – вибори Президента України 

1999 року Аграрну партію очолює ексголова Львівської ОДА Михайло Гладій, який на той час був міністром аграрної політики та віцепрем’єр-міністром з АПК. “Аграрії” підтримують президента Леоніда Кучму, входять до коаліції “Наш вибір – Леонід Кучма”. Це дає їм 3-тє місце та 23 депутатські мандати на наступних парламентських виборах-2002.

2002 – вибори до ВРУ

Результат: 11,77% голосів, 3-тє місце, 293 депутатські мандати (20 мажоритарників). 

Перед виборами Аграрна партія України не хотіла входити до пропрезидентського блоку й навіть вела перемовини про приєднання до блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. Проте під тиском президента Кучми все ж увійшла до блоку “За єдину Україну!” АПУ знову сформувала власну фракцію “Аграрники України”, яка восени того самого року долучилася до парламентської більшості, що підтримувала президента Кучму.

Але рухи в бік опозиційного кандидата, звісно, не сподобалися чинній владі, й АПУ стала статистом пропрезидентського блоку “За єдину Україну!” на чолі з Володимиром Литвиним, котрий став спікером Ради-4.

2006 року “Народний блок Литвина” не подолав 3%-й бар’єр. До блоку входили Народна партія, Українська селянська демократична партія (Валерій Вощевський) і партія Всеукраїнського об’єднання лівих “Справедливість” (Іван Чиж). До першої п’ятірки, окрім Володимира Литвина, Валерія Смолія та Василя Маляренка, належали космонавт Леонід Каденюк і співачка Софія Ротару. 

2007 року “Блок Литвина” все ж потрапив до парламенту, здобувши 3,96% голосів. Найбільше йому допомогла рідна для Литвина Житомирщина. А 2008-го Володимир Литвин удруге став головою Верховної Ради. Того ж року “Блок Литвина” увійшов до коаліції з БЮТ і НУНС, а 2010-го, після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, утворив коаліцію з Партією регіонів, КПУ та ін. 

На виборах-2012 Народна партія змогла завести до ВРУ лише двох депутатів, обраних в одномандатних округах, – Володимира Литвина та Сергія Гриневецького.

На виборах у жовтні 2014 року від Народної партії зміг пройти до парламенту тільки Володимир Литвин, але й він ішов як самовисуванець, а на виборах-2019 узагалі програв у своєму окрузі. 

Рух ЧЕСНО публікує огляди політичних сил – шпаргалки для виборців з нагадуванням історії та сьогодення їхніх політичних фаворитів. Матеріал підготовлено для онлайн-платформи Polithub.org – онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які хоч раз балотувалися до Верховної Ради чи місцевих рад України.

Нагадаємо, такі огляди вже вийшли про інші політичні партії, як-от: “Слуга народу”, “Голос”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, “Свобода”, “Народний контроль”, “Народний фронт”, “Наш край”, “Демократичний альянс”, “Національний корпус”, “Громадянська позиція”, “Основа”, “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшка.

Цей матеріал підготовлено за підтримки Фонду з прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні.