До початку президентської виборчої кампанії майже чотири місяці. До парламентської — близько року. Парламентські партії офіційно нарощують кількість працівників. Це видно з фінансових звітів центральних осередків партій, які дослідив рух ЧЕСНО.
Фактично, менше працівників стало тільки у "Блоку Петра Порошенка "Солідарність". Експерти наголошують на тому, що в партіях навіть після зміни правил фінансування, частина зарплат залишаються в тіні, але не всі бачать у цьому проблему.
"У багатьох політичних силах присутнє тіньове фінансування", — стверджує політолог Сергій Таран і пропонує переконатися в цьому, глянувши на білборди політиків уздовж вулиць і трас, про які вони офіційно не звітують.
Приховувати витрати на білборди українські політики залежно від посади, належності до партій, знання законів і доступу до адмінресурсу, можуть по-різному. Мажоритарник Віталій Купрій, наприклад, це робить прикриваючись тим, що борди йому розміщують неназвані підприємці.
Петрові Порошенкові вішають білборди місцеві державні адміністрації і не кажуть, чиї гроші витрачають. Партії можуть звітувати про малу кількість білбордів — імовірно, щоб занизити видатки. А можуть і взагалі не подавати фінансові звіти в НАЗК, як це робить, наприклад, Соціалістична партія України Іллі Киви.
Паралельне існування тіньового та прозорого фінансування політсил підтверджують й інші політтехнологи.
Після 2014 року фінансування виборчих кампаній і штабів партій мало б стати прозорішим. Завдяки відкритим реєстрам антикорупційним органам стало легше стежити за видатками партій і політиків.
"На початок цієї реформи в більшості партій не було жодного працівника і в кількох парламентських партій було, здається, по одному працівнику апарату, які отримували мінімальну заробітну плату… Ми зараз припускаємо, що, можливо, частина зарплат у тіні, можливо, частина працівників вийшла в світ. Фактично, всі ці працівники і всі ці доходи — це результат реформи", — запевняє експерт Центру політико-правових реформ Дмитро Калмиков.
З іншого боку, видатки на зарплати йдуть переважно з коштів, які виділяють партіям з бюджету.
"Змінилися підходи до того, що офіційно показувати партіям і штабам. Якщо б у нас було більш суворе покарання за порушення фінансування партій, розподілу і використання партійних фондів, і якщо б у нас було більш-менш працююче НАЗК, яке дійсно спрямоване на контроль цих партійних коштів, тоді би підходи змінилися. Тоді б змінилася робота. А так змінилися підходи, що можна показувати, а що — ні", — каже Олександр Дмітрієв, який має 8 років досвіду ведення виборчих кампаній на Сході та Півдні України.
Тіньові зарплати, запевняє Дмітрієв, у 5-10 разів можуть переважати офіційні, про які звітують. Переважно прозору зарплату отримують юристи, секретарі та працівники офісів. Кошти за оренду приміщень теж, як правило, оплачують прозоро і за них звітують в ЦВК і НАЗК.
Кількість працівників і середні зарплати в центральних штабах парламентських партій
Середнє значення, зрозуміло, не ідеальний показник для відображення зарплати в партіях.
Серед парламентських партій "Об’єднання Самопоміч", "Радикальна партія Олега Ляшка", "Народний фронт" і "Батьківщина" розподіляють гроші на зарплати з центру. В середній показник для цих партій входить і зарплата працівників у регіонах.
Виходячи з даних НАЗК, середня зарплата 648 працівників місцевих офісів "Солідарності" в першому кварталі була трохи більше 6 тис грн, а для 212 співробітників "Опозиційного блоку" - 2,9 тис грн. Виходячи з цих даних, середні зарплати працівників місцевих офісів БПП і ОБ були більш ніж вдвічі нижчими за гонорари працівників центру. Щоб зрозуміти, наскільки ці цифри відповідають реальним зарплатам, Громадський рух ЧЕСНО 17 вересня надіслав в у партії запит, але на момент виходу статті ніхто не відповів.
У партіях є працівники, які отримують незрівнянно вищі зарплати, ніж решта, і це викривлює середній показник. Припустимо, у "Солідарності" середня зарплата буде більша, ніж у решти. Але там може бути один працівник, який отримує високу зарплату, і це тягне середній показник для партії вгору. Вже хрестоматійним прикладом цього став політолог Олег Медвєдєв. У 2016 році за шість місяців він як ФОП заробив 422 тис. грн. ЧЕСНО намагався отримати коментар від Медведєва, але безрезультатно.
"Це не видатки Медведєва як особи, це видатки за послуги, які ця особа (фізична особа — підприємець, — ред.) надала. Туди входили не тільки його заробітна плата, а ще багато чого. В нас є люди, які консультації проводять, і дослідження проводять, і тренінги проводять… редакторські послуги, дизайнерські послуги", — каже голова політради "Солідарності" Максим Саврасов.
Витяг із фінзвіту "Солідарності" за 2016 рік з відрахуваннями Олегу Медведєву
Звітування за послуги політтехнолога — унікальний приклад з 2016 року, відколи змінилися правила звітування партій. Коментатори з інших парламентських партій, як-от Олег Березюк з Об’єднання "Самопоміч" і Сергій Соболєв із "Батьківщини", кажуть, що послуг політтехнологів не потребують. І пояснюють це тим, що в партіях достатньо добре розбираються в політиці і використовують ці знання в діяльності й виборчих кампаніях.
Тільки в двох парламентських партіях, "Солідарності" й "Опозиційному блоці", офіційна зарплата працівників центрального апарату вища за середню по країні. За даними Держстату, в першому кварталі середня зарплата була 6,3 тис, а в другому - 8,7 тис грн. У решти партій зарплати не становлять навіть двох мінімальних зарплат. При цьому в другому кварталі 2018 року, порівняно з попереднім, середні для парламентських партій видатки на зарплати виросли на 33%.
"Ні, ніяких іміджевих втрат. Люди розуміють всю цю історію (що підприємства в Україні приховують прибутки, — ред.). А вони там витрачають як хочуть. Люди ж роблять роботу. Вони отримують за цю роботу таку ж зарплату, як і в інших компаніях. Як і в бізнесі", — відповідає політконсультант Денис Богуш на питання, чи не впливають на репутацію звинувачення в тіньових видатках.
З ним погоджується і Таран, наголошуючи на тому, що немає попиту від виборців на прозоре і державне фінансування партій:
"Різниці між роздаванням гречки і фінансуванням політиків, по суті, немає. І те, і те — це непрозоре фінансування, яке створює погані передумови для якості української політики", — каже політолог.
Чи є шанси знайти офіційну роботу в партії?
За останній місяць на сервісах з пошуку вакансій є тільки дві вакансії від парламентських партій. Обидві від "Самопомочі". Партія ще до розпуску київської фракції шукала помічника для депутата Київради і контент-менеджера в Криворізьку міську організацію.
Як повідомила голова криворізької "Самопомочі" Ірина Туровська, спочатку шукали серед знайомих, тому що так безпечніше. Коли серед знайомих не знайшли — розмістили оголошення на сайтах вакансій. Резюме подали близько 10 осіб. Гідними співбесіди визнали 4-х. Переможця конкурсу беруть на місячний випробувальний термін. Після цього новачка обіцяють працевлаштувати і платити з казни Центрального штабу.
ЧЕСНО поцікавився в решти парламентських партій, які останнім часом не публікували вакансій, як вони шукають працівників і чи для багатьох робота в партії — єдина робота. Ситуацію прокоментувала тільки прес-секретарка РПЛ Ярослава Пугачова. За її словами, посади в партії займають переважно партійці. У радикалів невелика плинність кадрів. Люди працюють по кілька років і переходять з одних посад на інші всередині партії.
"Я не чула, щоб у нас вакансії розміщували. Завжди шукали своїх", — каже Пугачова.
Буває і так, що працівників із центру відряджають підсилювати місцеві штаби. Ярослава, наприклад, у 2016 році їздила працювати в Чернігів у штабі кандидата від РПЛ.
Нардеп із "Батьківщини" Іван Крулько сказав, що коли він очолював "Батьківщину молоду", то шукали працівників через Facebook і знайомих. Молодих працівників залучають, за словами нардепа, через "Школу політичного успіху". Більшість працівників, як каже депутат, працюють по кілька років, і рідко виникає потреба в нових кадрах.
Оскільки в "Батьківщині" середня зарплата найнижча серед парламентських партій, ЧЕСНО поцікавився, чи якісь працівники працюють на неповну ставку і цим погіршують середній показник. Політик відповів, що не володіє цією інформацією. ЧЕСНО надіслав йому це питання і чекає на інформацію.
Олексій Гончаренко з БПП теж сказав, що в Одеському осередку, який він очолює, наймають партійців.
"Такого обов’язку (вступу в партію для отримання роботи, — ред.) немає. Є наші активісти, які потребують роботи, нащо ми будемо шукати когось іншого", — каже Гончаренко.
Цю думку поділяє і нардеп Антон Кіссе з депутатської групи "Воля народу".
Віталій Хомутиннік із "Відродження" принцип наймання на знакові посади в політсилі пояснює так:
"Більше по своїх особистих зв’язках, рекомендаціях. Точно не звертаються до HR-агентств… Якщо ти людину знаєш, там, наприклад, 5-10 років, то не треба перевіряти".
В інших партіях просили надіслати офіційні листи із запитаннями або ж не брали слухавку. У ці політсили ЧЕСНО надіслав листи і буде радий навести позиції партій у тексті.
Поділитись