Руслан Кошулинський: "Кампанію будемо вести бандерівським методом – дійти до кожного"

"Не Олег Тягнибок привів мене в політику"

– Розкажіть, як було ухвалено рішення про висування вас як кандидата?

– 14 жовтня 2018 року Олег Тягнибок запропонував націоналістичним силам розглянути мою кандидатуру. Ми розуміємо, що потрібен об'єднаний кандидат від націоналістів. За нашими розрахунками, близько 15% українського суспільства визнає ідеологію українського націоналізму як прийнятну для себе.

Керівники, напевно, всіх організацій мають певні лідерські задатки, якісь особисті амбіції. Для того, щоб не вивищувати одного з лідерів, що може у свою чергу призвести до несприйняття іншими, подається фігура, яка може поєднати всіх, яка за своєю посадою не обіймає перше місце. Тобто заради того, щоб об'єднати всіх, Тягнибок пішов на цей крок. І наші партнери його повністю підтримали й погодили кандидатуру Кошулинського.

– Але вашу кандидатуру не підтримав "Національний корпус" Андрія Білецького.

– Їхньої мотивації я не знаю. Чи це є особистісне, чи це зовнішній вплив, мені не відомо. Якби я міг говорити з керівництвом цієї організації, вони могли би пояснити нам. Але, на превеликий жаль, за якийсь період часу в нас просто зникла комунікація.

Фото: Ганна Грабарська

– Подальшу співпрацю з "Нацкорпусом", наприклад на парламентських виборах, ви допускаєте?

– У політиці ніколи не кажи "ніколи". Люди, які себе декларують у правому напрямку, звісна річ, ближче за своїм світоглядом.

– 2015 року ви балотувалися на посаду міського голови Львова, але програли Андрію Садовому. Як ви збираєтеся після цього вигравати президентські вибори?

– 2015 року я був військовослужбовцем Збройних сил України, старшим сержантом. Я львів'янин, але тривалий час на той момент уже не проживав у Львові – два роки був у парламенті та практично рік у ЗСУ. І перший мій рейтинг, коли я балотувався 2015 року, був приблизно 0,7%. При тому, що чинний міський голова практично розпочинає третю каденцію, маючи медіаструктури, адмінресурс. У результаті у другому турі я набираю майже 40%.

Зі мною балотувалися голови партій, чинні народні депутати, які не потрапили до другого туру. Отже, вміння команди і вміння ефективно використовувати мінімальні ресурси показали, що, навіть не маючи великих потуг, можна перемагати.

Фото: Ганна Грабарська

– Наскільки ви зобов'язані Олегові Тягнибоку своїм приходом у політику?

– Не Олег Тягнибок привів мене в політику.

– Маю на увазі велику. Ви ж були його депутатським помічником. Як він вплинув на ваше формування як політика?

– Нормально. Тягнибок – дуже якісний український політик, і я багато чого навчився в нього. Але ти приходиш у політику, зокрема в націоналістичну організацію, не до когось, а з якихось переконань. Я раніше, ніж Олега Тягнибока, знав його батька, бо він мене лікував.

Я – самодостатня людина, яка приїхала після тайги [у 1990-х роках Кошулинський був на заробітках у Красноярському краї Росії – прим. ЧЕСНО] з дуже великими грошима, заробленими чесно. І яка прийшла в політику тільки тому, що не могла себе реалізувати й відчула, що таке національна та соціальна несправедливість, працюючи заробітчанином. А не тому, що там був Тягнибок, який на той час ще навіть не був головою партії.

– Якщо говорити про відносини в партії, Олег Тягнибок – авторитарний керівник за стилем?

– "Свобода" – взагалі не авторитарна партія. Я б рекомендував порівняти політичні сили загальноукраїнського рівня: ви називаєте прізвище першого й одразу називаєте першу п'ятірку після нього. І ви відчуєте, наскільки "Свобода" – партія не лідерського типу. Тому що є вміння, зокрема Тягнибока, вирощувати нових лідерів. Андрій Іллєнко, Михайло Головко, Юрій Левченко – це ті молоді люди, які в партії, у припартійних організаціях з 15-17 років. Як не стає лідера – партія не зупиниться.

– Чому "Свобода" програла вибори після Революції Гідності, коли був "пік націоналізму"?

– Чинників багато. Якщо 2012 року "Свобода" самостійно йшла на виборчу кампанію й була єдиним представником націоналістичних сил, то 2014-го, по-перше, йшли вже інші націоналістичні сили. По-друге, практично всі базові партії, які набрали максимальний результат, експлуатували праву націоналістичну риторику, яку до того часу вони ніколи не сповідували. Тобто вони комерційно, кон'юнктурно відчули запит і максимально в це вклалися.

Ішов "Правий сектор", з'явився такий великий гравець, як "Народний фронт". Це вперше, напевно, за історію парламентських виборів, коли екзит-пол показує одне, а ЦВК показала зовсім інше. Це проблема вже внутрішня, що ми не змогли відстояти результат й отримали 4,73%.

"Я найменше хвилююся зараз за те, скільки ми зберемо коштів"

– Якщо говорити про вашу поточну президентську кампанію, хто її веде? Хто ключові члени вашого штабу?

– Олексій Кайда – керівник штабу, Юрко Сиротюк, Левко Мартинюк. Кожен відповідає за базові напрямки виборчої кампанії.

– А фінансами хто у вас завідує? І на що плануєте витрачати кошти під час кампанії?

– Керівник штабу завідує. У нас не буде великої кампанії. Ми вже відкрили рахунок, уже маємо перші внески, вони вже зафіксовані. Найбільша стаття витрат – оплата медіапослуг. Також це друкована продукція, це наша роздаткова газета. Відмінність ідеологічної партії – інша політична математика. Ми не платимо людям, які роздають газети, стоять у наметах, виходять на акції.

Розуміючи, що ми не зайдемо у провідні, центральні медіа, де тарифна сітка неймовірна (і навряд чи нас туди запустять), ми йдемо кращим методом, бандерівським – дійти до кожного. Тому запланували зробити величезну кількість зустрічей.

– Розкажіть, як ви збирали кошти на заставу в розмірі 2,5 млн гривень.

– Політичні сили, які висунули мене, виділили й кошти для того, щоб висунути свого кандидата.

Фото: Ганна Грабарська

– Прізвища конкретні можете назвати?

– Політичні партії навіть є, нащо прізвища називати? Політичні партії профінансували заставу. А як інакше? Якщо з'їзд "Свободи" висуває, отже, "Свобода" і партнери, які задекларували, що вони висувають цього кандидата, беруть на себе відповідальність і фінансують.

– В українській політиці болючим є питання чорного кешу. Виборці можуть побачити, хто фінансував кампанію, уже фактично після виборів. Як ви ставитеся до внесення змін до законодавства, щоб оприлюднювати відомості про донорів, наприклад, кожні два тижні, а не за п'ять днів до виборів?

– У моїй програмі чітко записано: законодавчо заборонити платну політичну рекламу за три місяці та під час виборчої кампанії. Якщо ви не будете мати платної рекламної кампанії, ваш бюджет буде зовсім інший. Ви говорите про наслідок, я говорю про причину. Давайте ми причину заберемо.

– Пане Руслане, ви тут підмінюєте два поняття. Навіть якщо забрати політичну рекламу чи її мінімізувати, все одно витрати на кампанію будуть – це не один мільйон. Питання відкриття інформації про те, хто фінансово підтримує кандидата, для мене як для виборця вкрай важливе.

– Є внесок фізичної чи юридичної особи. І ця річ може бути оприлюднена в будь-який спосіб, хоч щодня.

– Руслан Кошулинський готовий відкрити інформацію про донорів виборчої кампанії?

– Та в нас є відкрита інформація, хто вкладає кошти. Якщо у вас є потреба побачити, жодного заперечення в цьому немає. Кандидат дає свою згоду.

– Переглянули сторінки у Facebook – ваші та партії, але ніде не знайшли публічного заклику підтримати фінансово кампанію Кошулинського. Як ви збираєте кошти на кампанію?

– Та в нас 20 тисяч членів партії (сміється).

– Їм заклики не потрібні? Як ви їх переконуєте?

– Публічної кампанії, щоб на меті було тільки зібрати кошти, ми не робимо, враховуючи нашу специфіку. Якщо в них є потреба і якщо вони вважають, що програма, яку декларує кандидат, їх влаштовує, вони можуть підтримати.

– Минула кампанія Тягнибока [на президентських виборах 2014 року – прим. ЧЕСНО] офіційно коштувала 17 мільйонів гривень. Скільки коштів ви очікуєте зібрати на свою кампанію?

– Скільки зможемо. Не можу навіть сказати, тому що це не моя частина відповідальності, а керівництва штабу. Вийде – було б добре. Не вийде – що ж, оперуємо тим, що маємо.

– Ключові донори кампанії зараз – можете назвати? Тільки партія?

– Партія та фізичні особи. Я найменше хвилююся зараз за те, скільки ми зберемо коштів. Я хвилююся за те, наскільки ефективно я зможу донести свою програму під час зустрічі з мешканцями.

"Не можу сказати, скільки це коштувало. Я ж не керівник штабу"

– Щодо вашої зовнішньої реклами. Фото Кошулинського давно висіло на бордах, але не всі борди були належно промарковані вихідними даними…

– Тоді виборча кампанія Кошулинського вже була? Він був уже зареєстрований?

Рекламний борд Руслана Кошулинського. Тернопільщина, грудень 2018-го (фото – Ростислав Коваль)

– Це питання передчасної агітації. Ви можете сказати, скільки бордів було розміщено по території України і скільки це коштувало?

– Я думаю, до сотні бордів. От як у нас? Член твоєї партії або твій прихильник має у власності якісь один-два борди й каже: "Окей, Руслане, я знаю, що можу тобі допомогти в цьому". Ви ж не бачили п'ять тисяч чи три тисячі бордів. Це були окремі борди, де були наші можливості, наших прихильників.

Не можу сказати, скільки це коштувало. Я ж не керівник штабу.

Фото: Ганна Грабарська

– Ми вперше зафіксували привітання з новорічними святами ваші та ваших однопартійців на телеканалах "NewsOne" та "112 Україна". Як ви туди потрапили, скільки це коштувало, чому саме ці канали?

– Не можу сказати. Хто взяв – той взяв, напевно. Хто не взяв – той не взяв. Наскільки знаю, це було вітання націоналістів, що було розміщене на "NewsOne", на "112 каналі", на "ZIK", на "24 каналі" та на регіональних каналах. Усі витрачені на це кошти будуть відображені у звіті.

– Один з бенефіціарів "112 каналу" та "NewsOne" – Віктор Медведчук. Верховна Рада рекомендувала РНБО запровадити санкції проти цих каналів. П'ять нардепів-"свободівців" це рішення підтримали. І зараз ви та ваші соратники ходите на ефіри цих каналів. Як ви це прокоментуєте?

– Якщо хтось порушив закон, він має бути покараний. Тому наші нардепи голосували за те, щоб покарали ті юридичні особи, які порушують закон. Я сподіваюся, що дуже швидко після цього голосування будуть покарані, зокрема, ті ЗМІ, які порушують закон.

Після голосування за цю постанову був період, коли нас не запрошували на ці телеканали. Але коли канали почали нас запрошувати з фразою "нам потрібна патріотична опозиція для балансу думок", наші депутати почали ходити на ці канали. І будуть ходити, тому що це чи не єдина можливість донести нашу позицію до виборців.

– Після того, як ви подали документи до ЦВК, ви поїхали в зону бойових дій. Про вибори розмовляли з військовими?

– Та ні, про вибори в армії не говорять. Якщо хтось служив і знає, що це таке, то такі питання, як вибори, агітація, у такому чоловічому середовищі не обговорюють.

"Брате, ти як, нормально? Що в тебе з боєкомплектом? Привезли харч? – У нас усе кльово". "Що потрібно? – Та того й того треба. Що там удома, все гаразд?" І поїхав далі. Отак розмовляють на війні.

А агітація, пропаганда на війні, між хлопцями, які разом воювали… Якщо хтось гадає, що можна приїхати й навантажити військових, щоб вони за когось голосували, то між чоловіками, які служили, зовсім інші взаємини.

"Найбільшим інвестором сьогодні в Україні є заробітчани"

– У вас у програмі є теза "звільнити Крим і Донбас від окупантів". Розкажіть, як плануєте це робити?

– Перше – це максимально потужні Збройні сили, переоснащені, осучаснені. У програмі чітко записано: започаткувати неядерні стратегічні сили. Максимальна програма військового кораблебудування.

Дипломатична лінія – це також фронт. Зміна нормандського формату на так званий будапештський, залучення найпотужніших гравців – США та Великої Британії.

Ну і третє – це економіка. З потужною економікою, яка, зокрема, дасть змогу наповнити державну скарбницю, і поверненням 5% ВВП на ЗСУ, а не так, як зараз – майже 2,5%, – от тоді ми зможемо вийти.

Усі ці фактори, об'єднані в єдине ціле, – це буде формула перемоги.

– Ви пропонуєте повернути державі стратегічні підприємства, перевірити законність приватизації великих підприємств, конфіскувати російські активи. На вашу думку, це не відлякає закордонних інвесторів?

– Найбільшим інвестором сьогодні в Україні є заробітчани. У нас за минулий рік 11 мільярдів доларів США переказано заробітчанами тільки офіційно через банківські установи. Немає прямих інвестицій. Сьогодні за кланово-олігархічної системи практично ні судова гілка влади не захистить інвестора, ні урядові речі не захистять інвестора, ні законодавець не захистить.

Ми з народним депутатом Михайлом Головком зареєстрували законопроект, зміст якого приблизно такий: кошти, які заробітчани передають в Україну, вважати інвестиціями у власний бізнес і не оподатковувати їх хоча би п'ять років.

Фото: Ганна Грабарська

– "Азійські тигри" зростають, Європа стагнує. На кого рівнятися Україні, куди їй рухатися?

– Ми можемо з вами переймати досвід Сінгапура, Південної Кореї, але такі самі дуже ефективні якості ми можемо брати в тої самої Польщі чи Прибалтики. Тобто тут немає універсальності, не можна брати чужі приклади.

На превеликий жаль, Україна неймовірно відстає – швидкість ухвалення рішень, швидкість позитивної динаміки, осучаснення дій. Народжуваність надзвичайно низька й не стимулюється державою. Сьогодні величезна міграція, і держава не стимулює повернення громадян до України. Якщо ми дивимося на чужі приклади, потім адаптуємо їх до своєї реальності – так ми можемо бути надзвичайно цікавими.

– Ви кажете про стимулювання народжуваності. Які механізми ви пропонуєте?

– Стимулювати сім'ї ставати багатодітними, щоб українські родини народжували. За нашою пропозицією, сім'я з трьома дітьми мала б отримувати безвідсотковий державний кредит на купівлю квартири. Родина з чотирма дітьми мала б одержувати 50-відсоткову знижку від держави на придбання квартири. Сім'я, що має п'ятьох і більше дітей, повинна була б отримати безкоштовну квартиру.

– У вашій програмі є теза "захист сімейних цінностей". Що таке сімейні цінності за вашим визначенням?

– Сімейні цінності, які традиційні сьогодні для української спільноти. Сім'я, визначена Сімейним кодексом України.

– Одностатева сім'я може бути?

– А вона визначена Сімейним кодексом? Ні, не визначена.

– Президент – гарант прав і свобод у державі. Ви як потенційний президент як будете забезпечувати рівність прав жінок і чоловіків та права ЛГБТ-спільноти?

– А вони всі записані в Конституції. Дай Боже пам'яті, 21-а, 23-я стаття – все виписано. Є закон, є Конституція – виконуйте, крапка! Усе за законом.

– Однією з ключових реформ була децентралізація, більше говорили про її фінансові аспекти. Зараз ніхто не говорить про розподіл повноважень між центральними та місцевими органами влади. Як ви це бачите як кандидат у президенти?

– Ну, по-перше, децентралізація в тій формі, у якій вона зараз була проведена, на превеликий жаль, сокирою рубана. Приблизно таку саму децентралізацію проводила Польща, але 5-7, до 9 років.

Тобто модель, яка була обрана, і механізм її впровадження кардинально відрізняються. На превеликий жаль, немає сталих, стабільних законних правил для об'єднання територіальних громад. Досі вони не можуть оперувати землями за межами населеного пункту.

– Що робити з райдержадміністраціями?

– РДА – штучно створена частинка, яка не відповідає нічому, це залишки радянщини. Вона – зайва ланка, її треба буде повністю замінити, залишити громади й області.

"Налагоджуватиму діалог з тими політсилами, які обстоюватимуть антиолігархічний спосіб управління країною"

– Чи розглядаєте ви таку можливість, щоб напередодні виборів зняти свою кандидатуру на користь когось із кандидатів? Щоб не розпорошувати голоси.

– Не розглядаю. Чому ставиться питання так, що українців можна "розпорошити"? Чому не ставиться питання, чи можна переконати українців у якості тієї чи іншої програми?

Сьогодні виборець стоїть у форматі вівці, яку можна перетягнути або розпорошити. Політична культура перебуває на такому рівні, що ми навіть собі дозволяємо таке словосполучення. Ми б мали говорити "переконання". Ось це базове завдання, яке стоїть переді мною, – переконання: наскільки я зможу переконати людей.

– Тобто ваша позиція – жодних об'єднань?

– Націоналісти об'єдналися, вони показали, що от – ми можемо об'єднуватися й ось наш спільний кандидат. Ми бачимо отаку архітектуру побудови країни, ми спільно дивимося. Інші мають інше бачення. Ну тоді, хто має інше бачення, будь ласка, ідіть об'єднуйтеся між собою. От як можна об'єднати людей, які по-різному бачать?

Фото: Ганна Грабарська

– Якщо Кошулинський стає президентом, як він планує формувати коаліцію у Верховній Раді? Чи є політичні сили, з якими ви принципово не готові створювати коаліцію?

– Ви подивіться на життєвий шлях Кошулинського – у його історії вже був такий прецедент. 20 лютого 2014 року за зняття повноважень з Януковича та усунення "Беркута" з вулиць проголосували 236 депутатів. "УДАР", "Батьківщина", "Свобода" – разом був щонайбільше 181 депутат. Ще й не всі прийшли.

Відповідно, Кошулинському як єдиному на той час керівнику держави довелося знайти мотивацію, аби залучити інших депутатів з інших фракцій, зокрема з колишньої фракції "Партії регіонів", щоб вони прийшли до парламенту та позитивно проголосували. Отже, є досить умінь, знань, можливостей.

– З якими політичними силами з-поміж представлених наразі в парламенті ви б передусім налагоджували діалог? І з якими не готові?

– З проросійськими не буду – це найперше. Налагоджуватиму з тими політичними силами, які чітко обстоюватимуть антиолігархічний спосіб управління країною, з тими, які боротимуться проти проросійських настроїв.

– За законом, президент пропонує Верховній Раді України кандидатури п'ятьох посадовців – міністра закордонних справ, очільників Міноборони, СБУ, НБУ та Генпрокурора. Кого з вашої команди готуєте на ці посади?

– У моїй програмі чітко записано, що ми подаємо на конкурсній основі. Я думаю, ви повірите, що й у "Свободи", й у "Правого сектора", і в ОУН, й у Дмитра Яроша є величезна кількість фахових хлопців, чоловіків, які пройшли війну та мають неймовірні дані.

На конкурсній основі, пройшли детектор брехні, що вони не мали співпраці з іноземними спецслужбами, не задіяні в корупційних схемах – будь ласка, за вимогами патріотизму, професійності буде формуватися команда.