Як відбудуться вибори на Київщині: моделювання 4-х сценаріїв

Міста обласного значення

Міст обласного значення в Київській області загалом 12, і найбільше з них – Біла Церква. Наразі там 42 депутати міськради. Після адмінреформи кількість виборців Білоцерківської ОТГ зросте і становитиме дещо більш ніж 156 тисяч. А це означає, що кількість депутатів міськради залишиться такою самою, як і на минулих виборах. 

Виборчий кодекс у тій редакції, у якій він діє станом на квітень 2020 року, передбачає, що партійна система з відкритими списками на місцевих виборах буде застосовуватися для міст із кількістю виборців понад 90 тисяч. До адмінтерреформи під цей критерій підпадала тільки Біла Церква. 

Читайте також: “Нові правила гри на місцевих виборах. Як це буде?”

Якщо ж зараз подивитися кількість виборців у нових ОТГ, які подає перспективний план, то межу 90 тисяч виборців заледве перейдуть лише Бровари. Згідно з даними, які Рух ЧЕСНО отримав у ЦВК, кількість виборців там дещо перевищуватиме 92 тисяч. Кількість депутатів у цій раді буде такою самою, як і на попередніх виборах, – 34. 

У Бориспільській та Фастівській міськрадах кількість депутатів збільшиться з 34 до 36 осіб. Після адмінтерреформи там буде майже 64 тисячі та майже 56 тисяч виборців відповідно. 

У решті громад, які утворилися на базі міст обласного значення, кількість виборців збільшиться, але це зростання не буде достатнім для того, аби в раді побільшало мандатів.

Феномен Ірпеня. Розтрощена “матрьошка”

Усі громади, які залишилися на перспективному плані області, щонайменше наростили і свою територію, і кількість виборців, а декому завдяки зростанню кількості виборців навіть удалося збільшити кількість депутатів ради. Єдиною громадою на Київщині, яка втратила і території, і виборців та навіть може скоротити кількість депутатів, стала громада міста обласного значення Ірпінь. На це є кілька причин.

Ірпінь – громада-“матрьошка”. Ірпінського району не існує, але під юрисдикцію Ірпеня приписують три селища – Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Колись поряд з Ірпенем було й селище Буча, яке виросло в місто обласного значення. Загалом, в Ірпеня та Бучі спільна інфраструктура, і вони могли б об’єднатися в одну ОТГ. Але політично між мером Бучі, ексрегіоналом Анатолієм Федоруком і його кумом Володимиром Карплюком, які мають свій інтерес у будівельному бізнесі пристоличної землі, триває боротьба за розподіл сфер впливу в регіоні.

“У 2015 році Федорук зробив стратегічний крок. Він відправив на мера Ворзеля свою сестру. Отже, не треба довго мудрувати, аби зрозуміти, як “громадські слухання” у Ворзелі проголосували за Бучу. Слід сказати, що влада Ірпеня розпоряджалася бюджетами дуже немудро. Вони не працювали ані на розвиток інфраструктури Ірпеня, ані на розвиток селищ. Тому Ворзель за те, щоб залишитися з Ірпенем, і не боровся дуже”, – каже активіст з Ірпеня Тарас В’язовченко, який моніторить закупівлі з бюджетів місцевих рад.

“Далі голову підвів Гостомель. Це бюджетотворчий компонент для Ірпеня, бо там усі ласі підприємства. Звісно, ця громада, маючи економічну самостійність, вирішила створити свою ОТГ. Ірпінь усіляко намагався їм завадити. Коцюбинське, анклав у Києві, певна річ, бачить себе частиною столиці, але для початку йому потрібно теж відокремитися від Ірпеня, який не хоче відпускати селище, бо бачить можливість подерибанити Біличанський ліс. Так на друзки розбивається ця “матрьошка”. Ніхто не плаче за Ірпенем, бо команда Карплюка докерувалася так, що всі тікають”, – додає В’язовченко.

Читайте також: “Чому так важко знайти порядних депутатів і як це змінити?”

Зараз, згідно з даними держреєстру, Ірпінь має майже 77 тисяч виборців, і якби він навіть зберіг ці позиції, то був би третьою за кількістю виборців громадою в області. Якщо ж узяти дані ЦВК, які отримав Рух ЧЕСНО, то після адмінреформи в Ірпені буде 49 554 виборці. Це означає, що не просто значно зменшиться кількість виборців, а й кількість депутатів може скоротитися з 36 до 34. Дуже багато втратить і бюджет.

“Близько 200 млн грн – бюджет розвитку Ірпеня, з яких 160 чи 170 млн дає Гостомель, тому що там розташовані ПрАТ “Ветропак Гостомельський склозавод”, склади “Кюне і Нагель”, інші підприємства. Тобто вони фактично заробляють ПДФО для всього регіону, віддають це в Ірпінь. З Ірпеня ж їм повертається 30-35 млн. Тобто “три гвоздя и скотч”, – каже в інтерв’ю Руху ЧЕСНО заступник голови КОДА Євген Калінін.

Міста районного значення

Для міст районного значення адмінтерреформа дала стрімке збільшення кількості депутатів після переформатування в ОТГ. Якщо в Яготинській, Миронівській, Сквирській, Тетіївській, Таращанській, Кагарлицькій та Богуславській радах 2015 року було по 26 депутатів, то тепер їх має бути по 34. Тобто кожна рада завдяки приросту виборців збільшиться на 8 депутатів.

За кількістю депутатів ці ради доженуть Боярську, Вишгородську, Вишневу ради – міст районного значення, які й раніше мали по 34 депутати. Приєднання до них громад незначно вплинуло на кількість виборців, тому ці три міста районного значення матимуть таку саму кількість депутатів.

Українська та Узинська райради залишаються найменшими з-поміж міст районного значення: кількість депутатів там сягатиме лише 26 осіб. 

Система виборів 2015 року спонукала партії висувати своїх кандидатів у всіх містах і не передбачала мажоритарки. Наразі Виборчий кодекс по суті гарантує мажоритарну систему всім громадам, окрім Білої Церкви та Броварів.

Але очільник партії “Слуга народу”, народний депутат Олександр Корнієнко вже каже про те, що застосування партійної системи можуть поширити на міста, де є від 20 тисяч, 15 тисяч або навіть 10 тисяч виборців. Раніше були обговорення щодо 30 чи 50 тисяч.

“Такі міста, як Дрогобич, Сарни, Умань чи Конотоп, є серйозним полем для кадрового резерву політичних партій як на обласних, так і на державному рівнях. Тому запровадження там пропорційної системи з відкритими списками є логічним, якщо бажаємо отримати потужні загальнонаціональні політичні партії, які будуть присутні не лише в телевізорі, а й працюватимуть з групами інтересів на місцях”, – каже Андрій Андрушків, виконавчий директор “Центру спільних дій”. 

“Але те, що пропорційну систему можуть запровадити і для виборів до органів самоврядування невеликих громад, де 10 тисяч виборців, – оце вже ризикований крок, який у майбутньому може ще більше делегітимізувати партії в очах громадян, адже політична боротьба в сільських громадах – чистої води симулякр. На рівні сіл немає фактичної діяльності первинних осередків партій у щоденному житті громад, адже рішення, які ухвалює місцева влада на такому рівні, – господарські й аж ніяк не політичні”, – додає Андрушків.

Якщо поглянути, які міста відповідатимуть критерію понад 50 тисяч виборців, то це вже згадані Біла Церква, Бровари, Бориспіль і Фастів. Тобто лише 4 громади. 

Тобто навіть не в усіх містах обласного значення тоді обиратимуть за партійною системою. Хоча 2015 року партійна система діяла на виборах до всіх міськрад, а їх на Київщині 24 (12 міст обласного та 12 міст районного значення).

Читайте також: “Нові правила гри на виборах: на що чекати містам, де менш ніж 90 тисяч виборців”

Навіть якщо подивитися на міста, де понад 30 тисяч виборців, то й під цей критерій підпадають аж ніяк не всі міста не лише районного, а й навіть обласного значення. 

Кілька сотень виборців бракує для цього критерію Яготинській та Переяславській міськрадам. І ще 12 рад міст обласного й районного значення можуть навіть не сподіватися на те, що система виборів у них буде партійною, як і 2015 року. Наприклад, у Ржищеві, місті обласного значення, тільки дещо більш ніж 11 тисяч виборців.

Тобто шанси обирати депутатів до рад цих міст, як і 2015 року, за партійною системою є лише в тому випадку, якщо законотворці знизять критерій до 10 тисяч виборців. Тоді мапа громад, де буде застосовано партійну систему, матиме такий вигляд. 

І це не дивно, бо наслідком децентралізації та адмінтерреформи стало збільшення розмірів громад. Якщо поріг підвищити до 15 чи 20 тисяч виборців, то під партійну систему не підпадуть 11 або 19 рад відповідно.

Тобто за партійною системою з відкритими списками виборці зможуть обирати 45 рад. Ще дві громади – Фурсівська та Калитянська – за кількістю виборців перебувають на межі й мають шанси потрапити до цього списку.

Зауважимо, що попередні місцеві вибори теж відбувалися за двома різними виборчими системами: міста обирали до ради представників партій, а села й селища голосували за мажоритарників. Відтак правила гри залежать виключно від статусу населеного пункту, а не від кількості виборців, як це планують запровадити законотворці.

Минула виборча система спрацювала так, що в населених пунктах, які мали статус міста, але меншу кількість виборців, ніж деякі селища й навіть села, була партійна система, а там, де виборців було більше, обирали за мажоритарною системою.

Так, приміром, у місті обласного значення Ржищів, як свідчить держреєстр, є менш ніж 6 тисяч виборців.

І просто статус міста обласного значення дав змогу Ржищеву сформувати раду за партійним принципом. Її склад налічує 26 депутатів, яких обрали 2015 року. Стільки ж депутатів ще у двох містах обласного значення – Березані та Славутичі. Це означає, що там до 20 тисяч виборців.

Якщо ж порахувати, скільки громад із тих, що йшли на вибори 2015 року, також мали 26 депутатів, але обирали за мажоритарною системою через те, що в них був статус села чи селища, то їх буде 24 (18 селищ і 6 сіл). Отже, якщо додати 24 міста обласного й районного значень та 24 селища, де була така сама кількість депутатів і співмірна кількість виборців, то буде 48 рад. Тобто, якби на попередніх виборах законотворці запровадили партійну систему за критерієм кількості виборців, то вона була б запущена у значно більшій кількості громад.

Читайте також: “Вибори в умовах невизначеності. Інтерв’ю з головою ЦВК”

Відтак виборча система, яка визначає правила гри не за статусом населеного пункту, а за кількістю виборців у ньому, є більш справедливою та логічною. 

Якщо запроваджувати партійну систему в громадах від 10 тисяч виборців, то на Київщині залишиться дещо більш ніж 20 рад, до яких обиратимуть за мажоритарною системою.

Села й селища: кому вдалося вціліти та вирости?

Найбільше скоротиться кількість сільських і селищних громад. Саме через їхні ради кількість депутатів на Київщині перевищує 10 тисяч осіб. На села та селища припадає майже 70% представницьких мандатів. Причому понад 7754 депутати представляють саме сільське населення. Що стосується селищ, то там 2015 року обрали до рад трохи більш ніж 450 представників.

Якщо Ірпінь став єдиною ОТГ, яка втратила значну частину територій, виборців і навіть може втратити кількох депутатів, то є села, котрі дорівнялися й навіть перевершили за кількістю виборців і розміром своєї ради міста обласного значення.

Так, пристолична Борщагівська ОТГ, до якої входитимуть Софіївська та Петропавлівська Борщагівки, матиме 34 депутати з огляду на те, що в цих двох селах разом майже 34 тисячі виборців. Сільський голова Петропавлівської Борщагівки, де дерибанять зелені зони, править на своїй посаді довше, ніж Лукашенко є президентом Білорусі.

Читайте також: “Монарх із Борщагівки: як родина сільського голови заробила мільйони” 

Якщо вести мову про селища, то одразу 6 із них сформували громади, де має бути 34 депутати. Це Великодимерська, Рокитнянська, Макарівська, Баришівська, Іванківська та Бородянська ОТГ. У них кількість депутатів унаслідок збільшення громад зросте на 8 у кожній раді.

Проте все ж залишаються й малі громади, де кількість виборців буде до 10 тисяч. Їх є 23.

Замість 25-ти районів буде п’ять

Збільшення розмірів населених пунктів та створення ОТГ, хоч і відбувалося досить складно, але виявилося значно легшим, ніж розв’язати питання райрад. По суті, коли утворилися ОТГ, райради стали непотрібними. Вони фактично дублюватимуть функціонал рад ОТГ, тож законотворці не проти їх позбутися, але для цього потрібно внести зміни до розділу “Місцеве самоврядування” Конституції України. 

У Конституції йдеться про те, що райради – це один з органів місцевого самоврядування, який складається з депутатів, а їх своєю чергою обирають мешканці районів. Райради управляють певним майном і затверджують програми соцекономрозвитку району.

“Питання райрад упирається у зміни до Конституції. На моє переконання й на переконання моїх колег, вони мають зникнути як елемент місцевого самоврядування. У них немає потреби. На районному рівні повинні бути державна влада, нагляд і координація. Але не ради. Проте без змін до Основного закону ліквідувати їх неможливо. Якщо через карантин не встигнемо впоратися, то через зміни до закону “Про місцеве самоврядування в Україні” мінімізуємо їхні функції”, – зазначає в коментарі Руху ЧЕСНО Віталій Безгін, голова підкомітету з питань адмінтерустрою Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

“На Київщині йдеться про 5 районів: Бориспільський, Білоцерківський, Васильківський, Переяслав-Хмельницький та Бородянський (Ірпінський) райони. Щодо Бородянського (Ірпінського) району думаємо, що буде центром. Ірпінь – це, вочевидь, потужніший центр, але Бородянка логістично більш логічно розташована. Аналогічна ситуація була під час вибору центру Бориспільського району. Було питання, яке місто буде центральним – Бровари чи Бориспіль. Тут усі однозначно дійшли згоди, що центром має бути Бориспіль, хоча населення Броварів на 40% більше”, – каже Безгін.

Наразі на Київщині є 25 районів, і кожен з них має райраду. Загальна кількість депутатів цих райрад – майже 850. Після адмінтерреформи в області має залишитися тільки 5 районів. Про це Руху ЧЕСНО розповів заступник голови Київської ОДА Євген Калінін.

Читайте також: “Якщо громади оберуть якісну владу, то на ОТГ очікує економічний прорив” 

Переліку цих районів ще немає, наразі тривають перемовини КОДА з Мінрегіоном.

Нині можна спрогнозувати тільки те, що скорочення кількості районів у 5 разів – це також вагоме зменшення кількості депутатів. Для розуміння: кількість виборців на Київщині, згідно з даними держреєстру, дещо перевищує 1,5 млн осіб. Звісно, під час формування нових районів якісь із них можуть бути більш густонаселеними, ніж інші. Але якщо брати середній показник, то в середньому на один район припадатиме до 300 тисяч виборців, якщо кількість районів буде такою, як запланували – 5. Відповідно, кількість депутатів за такого адмінрозподілу на рівні райрад буде +/- 250 осіб. 

Обласна рада залишається незмінно у складі 84 депутатів.

Отже, загальна кількість мандатів в облраді, запланованих 5 райрадах і радах ОТГ становитиме приблизно 2300. Кількість депутатів на Київщині скоротиться в 5 разів.

Але найгострішим буде питання не партійної чи мажоритарної системи на прийдешніх місцевих виборах, а застав, які зросли майже в 40 разів та які законотворці так і не зменшили.