“Слуга народу”: від 4 квадратних метрів до 44% підтримки

На з'їзді партії “Слуга народу” в лютому 2020 року її очільник Олександр Корнієнко оголосив про зміну напрямку партії та намір позбавити її ідеології:

 “Я пропоную позбавити нас ідеологічних пут, піти третім шляхом. Ми можемо стати партією, яка буде позбавлена ідеологічного минулого. Ми можемо стати партією активного українського центризму, без жодних крайнощів”.

Реєстрація партії відбулась у квітні 2016 року, але тоді вона мала назву “Партія рішучих змін”, а її керівником був Євгеній Юрдига, випускник київського університету КПІ та ексголова студентської ради студмістечка цього вишу. За підсумками 2017 року в партії майна не було.

У грудні 2017-го партію перейменували на “Слугу народу”, а її очільником став Іван Баканов, нинішній голова Служби безпеки України, котрого призначили на цю посаду в серпні 2019 року. Баканов сам із Кривого Рогу. Від 2013-го він керував ТОВ “Квартал 95”, засновником якого є зареєстрована на Кіпрі компанія “Грін Фемілі ЛТД” (Green Family Ltd). Окрім того, Баканов був керівником ТОВ “Студія Квартал-95”. Засновниками цієї фірми були Володимир Зеленський та його дружина Олена.

Читайте також: “Як народилася “Слуга народу” та де взяла понад 200 млн на вибори”

Цікаво, що в Єдиному держреєстрі судових рішень можна знайти адміністративну справу №640/22362/19, де йдеться про позов Володимира Ратуша (намагався балотуватись у президенти) до Міністерства юстиції України стосовно того, що 11 листопада 2019 року позивач випадково дізнався з ЄДР, що 3 грудня 2017 року було змінено назву ПП “Партія рішучих змін” на ПП “Слуга народу” та її керівників. 

На думку позивача, відбулися приховані купівля-продаж партії. Він наголосив, що вагому роль у підміні відіграв Мін’юст, оскільки є коло причетних осіб, зареєстрованих за однією адресою: йдеться про нинішнього нардепа-“слугу” Олександра Качуру, який входив до складу Громадської ради при Міністерстві юстиції, а ПП “Слуга народу” мала “офіс” за місцем реєстрації його адвокатського бюро. Проте суд у відкритті провадження відмовив. 

Зауважимо, що, згідно з наказом №3870/7 Мін’юсту від 17 жовтня 2017 року “Про затвердження складу Громадської ради”, Качура увійшов до неї як представник Всеукраїнської молодіжної організації “Об’єднана молодь України”. 

Утім, у вересні 2018 року ще не було відомо, чи піде “Слуга народу” на парламентські вибори. Тоді партія мала офіс на 4 кв.м у приміщенні адвокатського бюро “Качура Лоєрс” на вулиці Січових Стрільців у столиці. Згодом, наприкінці 2018-го, площа офісу збільшилася до 30 кв.м. В інтернеті була інформація про те, що це бюро надає послуги з “оперативного створення політичних партій”. Старий, найпевніше, філіальний/допоміжний сайт (http://party-kl.com.ua/) не працює з 2019 року, а саме бюро (за кодом ЄДРПОУ 41172969) у стані припинення діяльності з 31 липня 2019 року. Проте бренд і далі існує, має нову юрособу (ЄДРПОУ 42714317), новий сайт (https://klawyers.com.ua/), але попередніх керівників і ту саму адресу реєстрації. 

Цікаво, що АБ “Качура Лоєрс” (від імені двох юридичних осіб) з 2018 року виграло державних тендерів щодо надання правової допомоги на 600 тис. грн – цю інформацію можна побачити в декларації Качури за 2018 рік, на агрегаторі, а також на сайті Prozorro, увівши в пошуку наведені вище коди ЄДРПОУ. 

Бюро, зокрема, відоме тим, що в березні 2019 року перемогло в інтересах студії “Квартал 95” у справі про заборону серіалу “Свати”. 

Згідно зі звітом “Слуги народу” за 2019 рік, компанія “Качура Лоєрс” також вела бухгалтерію партії. 

Станом на вересень 2018 року у “Слуги народу” не було ані власної нерухомості, ані коштів. Упродовж 9-ти місяців свого існування політсила отримала лише у серпні 4 600 грн від засновника бюро Олександр Качури, який став першим донором партії. Протягом останніх 3 місяців 2018 року одержала 430 тис. грн. У квітні 2019-го Качура дав ще 1,2 млн. А в липні Качуру обрали до парламенту від “Слуги народу” як №49 у партійному списку. 

У свіжому інтерв'ю Качури для “Лівого берега”, Качура сказав, що був другим членом партії “Слуга народу”, бо він її створював. Першим був Баканов, який і привів Качуру. За словами нардепа “Партія рішучих людей” була його політсилою, яку він планував розвивати. 

 У лютому 2018 року Зеленський у коментарі програмі “Світське життя” сказав, що партію “Слуга народу” зареєстрували як юридичний крок для збереження назви, “щоб було”, але на вибори не збираються:

“Якщо 4%, то на вибори не піду, бо це соромно. Які 4%? Треба працювати на 100%”.

Останнього кварталу 2018 року “Слуга народу” вийшла офлайн: задовго до старту виборчої кампанії в містах з’явилася перша хвиля зовнішньої реклами, за яку ще й не треба було звітувати. Щодо звітування допомогло те, що на той момент не було зрозуміло, чи йдеться про рекламу 3-го сезону серіалу “Слуга народу” (мав вийти в березні 2019 року), чи про виборчу кампанію. Згодом Зеленський в інтерв’ю “Українській правді” сказав, що білборди з рекламою фільму “Слуга народу” є частиною його агітаційної кампанії: 

“Хід був дуже простий: це реклама фільму “Слуга народу-3”, яка може, якщо правильно повернути ключик, працювати й на передвиборчу кампанію”.

За підсумковим опитуванням 2018 року, у парі Петро Порошенко – Володимир Зеленський за останнього були готові проголосувати 22% опитаних виборців, а за Порошенка – 17%. За жодного з них не були готові віддати свій голос 37% респондентів, 13,5% у разі такого варіанту не хотіли йти на вибори, 11% – не визначилися. Зрештою, у другому турі президентських виборів 2019 року результати були такими: Зеленський одержав 73% голосів, Порошенко – 24%. 

Офіційно парламентська кампанія коштувала “Слузі народу” 114,5 млн грн. Щодо мажоритарників, то їм подекуди вистачало брендування у відповідні кольори. Це було також однією з причин масової реєстрації клонів, які мали на меті шляхом омани й неуважності виборців перетягнути їхні голоси. Крім того, свою роль відіграла й дочасна зовнішня реклама. Офіційно кандидати-мажоритарники витратили на вибори щонайменше 105 млн грн. 

Читайте також: “Клони, куратори та довірені особи – техперсонал президентських виборів”

Наразі від моменту реєстрації партії “Слуга народу” минуло близько 2 років. За цей час вона зібрала 226 млн грн внесків: 87 млн – від фізичних осіб та 139,4 млн – від юридичних осіб. Кошти переказували 94 людини. Журналісти, приміром, писали про кухаря, який перерахував партії 3,3 млн грн. За адресою, де зареєстровано компанію донора, про неї ніколи не чули.

Голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко наприкінці березня цього року заявив, що політсила відмовилася від держфінансування до кінця 2020 року, але згодом виявилося, що це неможливо й до НАЗК з цього питання ніхто не звертався. Згодом заступниця голови фракці Євгенія Кравчук повідомила, що все ж знайшли спосіб, як це зробити офіційно: через внесення змін до нової редакції державного бюджету. 

Після того, як екслідер партії Дмитро Разумков очолив Верховну Раду, керівництво партією взяв на себе Олександр Корнієнко, а головою фракції в парламенті став Давид Арахамія. 19 нардепів-“слуг” очолили комітети, ще 120 депутатів стали головами підкомітетів. 

Попри зовнішню монолітність, у “Слуги народу” вже не раз спостерігалися розбіжності, зокрема через так звану “групу Коломойського”. 

24 березня Кабмін зареєстрував у Раді оновлений “антиколомойський” законопроєкт №3260 щодо вдосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності. Ухвалення цього закону є однією з вимог Міжнародного валютного фонду для надання Україні допомоги. Наприкінці березня 2020 року це питання розз’єднало нардепів від “Слуги народу”: частина з них виступила під гаслом “Ні дефолту” за ухвалення так званого “антиколомойського” законопроєкту №3260, а частина (куди входить умовна “група Коломойського”) виступила проти: допис, аналогічний до посту праворуч, поширили такі нардепи, як Олександр Дубінський, Ольга Василевська-Смаглюк, Ігор Фріс, Олександр Куницький, Сергій Северин та інші. 

Скриншоти дописів зі сторінок нардепів у Facebook з різними позиціями

Утім, у першому читанні вдалося ухвалити схожий законопроєкт №2571-д, зареєстрований головою Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, “слугою” Данилом Гетманцевим. Щоправда, згодом протягом тижня до цього проєкту закону встигли подати близько 16 тисяч поправок. Зокрема, найбільше поправок запропонував Антон Поляков, якого разом з Анною Скороход виключили з фракції “Слуга народу” ще в жовтні. Нагадаємо, на початку листопада 2019 року Скороход звинуватила владу в затриманні її чоловіка Олексія Алякіна начебто через її голосування проти ринку землі в першому читанні. Натомість очільник фракції Давид Арахамія звинуватив Скороход у лобіюванні інтересів “олігархічних груп”.

У той самий часовий проміжок стало відомо, що мажоритарник Роман Іванісов у середині 1990-х років був засуджений за зґвалтування неповнолітньої. Згодом тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка підтвердив, що Іванісов має погашену судимість за обвинуваченням у зґвалтуванні. Водночас у ГПУ заявили, що перевірка ще триває. Пізніше рівненські журналісти написали про те, що в Іванісова немає диплома про вищу освіту й в університеті він не навчався, як зазначено в його офіційній біографії. 

Не минулося й без корупційних скандалів: журналісти “Схем” виявили, що нардеп Андрій Холодов пов’язаний з тютюновим бізнесом і лобіював у Раді свої інтереси. Утім, партії вдалося уникнути публічного скандалу щодо цього, а Холодов досі є членом фракції. 

У березні 2020 року Рух ЧЕСНО писав про те, що Ігор Васильковський був одним з нардепів, хто передав власні підприємства та корпоративні права в управління родичам – батькам. 

Останнім величезним скандалом стали так звані “плівки Єрмака” (записані розмови брата голови Офісу Президента Андрія Єрмака), які опублікував нардеп від “Слуги народу” Гео Лерос. 

Цьому скандалу передували “мінські домовленості”, у яких брав участь Андрій Єрмак. 

Читайте також: “Прямі переговори України з бойовиками на Донбасі неприпустимі (заява)”

Тоді частина нардепів-“слуг” публічно виступила проти таких переговорів. 

Фракція “Слуга народу” у Верховній Раді 

Після обрання до ВРУ в серпні 2019 року восьмеро нардепів від “Слуги народу” перейшли працювати до новоствореного Кабінету Міністрів та на інші керівні посади.

 Після Венедіктової до Ради зайшов №137 у списку – директор із GR-комунікацій фестивалю Atlas Weekend Олександр Санченко. І наразі лава запасних “Слуги народу” має такий вигляд:

Загалом, у Верховній Раді нардепи від “Слуги народу” дотримуються фракційної дисципліни: їхні голосування тримаються на рівні майже 85%, голосування “за” – на рівні 35%, але це через урахування всього обсягу голосувань, зокрема й поправок тощо. 

Зауважимо, що найбільше голосів “за” віддає фракція “Батьківщина”, проте до цієї категорії потрапляють усі голосування: поправки, організаційні питання тощо. 

 Натомість голосування за законопроєкти в цілому видаються злагодженими й монолітними – на рівні 91%. Голосувань з натисканням на кнопки “утрималися” або “проти” майже не було. Станом на 6 квітня 2020 року 165 законопроєктів стали чинними актами. Отже, на графіці відображено 165 голосувань “у цілому”. 

Також немає розбіжностей у “слуг народу” під час аналізу голосувань за законопроєкти в цілому відповідно до профільного комітету: голоси “за” коливаються від 89% за “екологію і природу” до 93% за “транспорт та інфраструктуру”. 

Найменше законопроєкти в цілому підтримували Олександр Дубінський – 54 рази зі 165, Сергій Мандзій – 60, Любов Шпак – 71, Олександр Копиленко – 84, Ігор Васильковський – 93. 

Згідно з графікою, найменше “за” у “Слузі народу” голосував Олександр Санченко, але, зауважимо, він набув повноважень депутата лише 17 січня 2020 року.

Утім, попри монобільшість, “Слузі народу” не вдалося набрати у фракції достатню кількість голосів для ухвалення в цілому всіх 165 законів: є 108 голосувань, де “Слуга народу” дала менше за необхідні 226 голосів і де потрібна була допомога інших фракцій. Так, найменшу кількість голосів (193) “слуги” віддали за законопроєкт №1062 щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів (загалом 236 голосів “за”). 

На 2-му і 3-му місцях за найменшою кількістю голосів “за” – законопроєкти щодо COVID-19 №3268 і №3275 відповідно (203 і 205 голосів “за” від “слуг”). 

Натисніть для збільшення

Монолітність фракції простежується й під час голосувань за поправки, які набирають необхідні 226 голосів: рівень підтримки в цих випадках сягає близько 88%.

 Якщо проаналізувати схвалені поправки, то можна побачити, що “Слуга народу” голосувала теж рівномірно відповідно до профільного комітету. Найбільш злагоджено фракція голосувала (92%) за поправки, де профільним був комітет з енергетики, найменший показник – 82% (комітет з питань соціальної політики). 

Найбільшу кількість проєктів законів у фракції подав очільник податкового комітету Данило Гетманцев (67), з яких законами став 21. По 21-му проєкту закону стали чинними актами ініціативи заступниці голови економічного комітету Роксолани Підласої та заступниці керівника фракції Олени Шуляк. 

Перезавантаження: як партія готується до місцевих виборів 

Підготовка до місцевих виборів, які мають відбутися 25 жовтня 2020 року, уже тривала в січні 2020 року. Тоді Давид Арахамія сказав в інтерв’ю, що партія працює над стратегією, як побудувати регіональні штаби та як взаємодіяти з місцевими елітами. Підготуватися до місцевих виборів для “слуг” критично важливо з огляду на той факт, що рейтинг “Слуги народу” падає, а на місцевому рівні вплив є тільки на голів ОДА, яких призначає президент, а також, за словами Арахамії, на силовий блок. До того ж люди найкраще відчувають зміни в житті на місцевому рівні, оскільки місцева влада безпосередньо опікується середовищем, де мешкають громадяни. 

Читайте також: “Вибори в умовах невизначеності. Інтерв’ю з головою ЦВК”

Арахамія також розповідав, що над виборчою стратегією працює керівник штабу “Слуги народу” на минулих виборах Олександр Корнієнко. 

Утім, узяття більшості на місцях без реальної партійної мережі може стати неабияким викликом, оскільки, як бачимо з рейтингів, самого лише бренду вже може бути недостатньо. 

Наприкінці 2019 року у “Слуги народу” не було власних місцевих осередків партії зі статусами юридичних осіб, але поза Києвом офіс у партії є у Кривому Розі. 

Згідно зі звітом “Слуги народу” за IV квартал 2019 року, партія встигла висунути до органів місцевого самоврядування 1671 кандидата: 83 – на міських виборах, 1588 – на сільських і селищних. Обрано 778 кандидатів (47%), з яких 498 депутатів місцевих рад, а також 26 міських, селищних, сільських голів, старост. 

Онлайн-активність партії “Слуга народу” на місцевому рівні значно потужніша, ніж партійна у звіті. Майже в кожному обласному центрі тощо “Слуга народу” має Facebook-сторінки на кшталт “Слуга народу – Дніпро” чи “Слуга народу – Зе Кривий Ріг”. 

Днями ЗМІ опублікували розподіл областей за “кураторами” від “слуг”. Деякі вже розпочали процес добору кандидатів – умовні праймеріз уже тривають у Київській і Херсонській областях. Нагадаємо, що систему постпраймеріз “Слуга народу” використовувала й на парламентських виборах 2019 року: тоді партія запрошувала перевірити першу сотню кандидатів усіх охочих. Однак це не вберегло її від скандалів у майбутньому (згадаймо того ж Іванісова). 

У Київській області підготовкою до виборів опікується нардеп-мажоритарник Олександр Дубінський разом з Артемом Культенком та Олександром Корнієнком. Кампанію анонсували ще 11 березня. Корнієнко заявляв, що від “Слуги народу” зможуть балотуватися нинішні депутати від інших партій, але їх буде небагато.

“Місцеві вибори – це четвертий тур виборів Президента України”, – упевнені в партії. 

На Київщині (як і на Херсонщині), якщо хтось хоче стати кандидатом від партії “Слуга народу”, необхідно, щоб вас висунув народ. Заявки приймаються на сайті від місцевих жителів. 

Для цього слід обов’язково подати ПІБ, контактний телефон, адресу реєстрації, фактичне місце проживання; необов'язково – відповідь на запитання “Чому він/вона?”, посаду, район, посилання на профіль у соцмережі, мотиваційний лист. Також людина, яка подає кандидатуру, має залишити свої контакти та ще 9-х мешканців області. 

Артем Культенко у своєму дописі обіцяв, що після 1 травня опублікують усіх кандидатів, які пройшли першу перевірку, а потім розпочнуть голосування на сайті. Наступний крок – співбесіда з командою й оголошення результатів, хто ж висуватиметься від партії. Вимога партії – “чесність і професійність”. 

Нещодавно запустили також сайт “Зе!Команда” з підготовки до виборів у Херсонській області. Принцип його роботи й добору кандидатів ідентичний до київського. Цікаво, що телефон контакт-центру і на Київщині, і на Херсонщині належить помічниці Олександра Дубінського, який, імовірно, виявився прудкішим за решту “кураторів”. 

Натомість мерська кампанія в Києві тільки починає набирати обертів. В інтерв'ю “Лівому березі” депутат Качура казав, що кандидат на посаду мера в партії ще не викристалізувався, але серед потенційних варіантів – Олександр Ткаченко, Микола Тищенко, голова партії Корнієнко тощо. Також в інтерв'ю є згадка про відновлення так званого проекту “Ліфт” по пошуку спеціалістів, який почав працював ще на парламентських виборах. 

Натомість в Києві з'явилася зовнішня реклама з київським мажоритарником Миколою Тищенко з промоцією онлайн-штабу оперативної допомоги. 

Добір кандидатів через праймеріз в інших областях, окрім Київської і Херсонської, поки що не здійснюється. На початку квітня партія “Слуга народу” обіцяла презентувати стратегію виборчої кампанії. Цього ще не сталося, а до самих виборів залишилося 5,5 місяців. 

Зауважимо, що тільки в Київській міській раді 120 депутатів, в обласній – 84-ти. Відповідно, для ухваленні рішень треба половина з один голосом. У Херсонькій міській раді – 54 депутати, у обласній – 64-ти. 

За даними ЦВК на жовтневих виборах 2015 року було зареєстровано понад 200 тис кандидатів. Знайти доброчесних кандидатів складно було навіть у парламент (зрештою, не обійшлося, як бачимо, без скандалів через репутацію деяких парламентарів), а з місцевими виборами навіть складніше, оскільки країна фактично наймає добровольців на безоплатній основі терміном на 5 років. 

Громадський рух ЧЕСНО публікує огляди політичних сил – шпаргалки для виборців з нагадуванням історії та сьогодення їхніх політичних фаворитів. Матеріал підготовлено для онлайн-платформи Polithub.org – онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які хоч раз балотувалися до Верховної Ради та місцевих рад України.

Нагадаємо, такі огляди вже вийшли про інші політичні партії, як-от: “Солідарність”, “Батьківщина”, “Свобода”, “Самопоміч”, “Народний контроль”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Народний фронт”, “Наш край”, “Демократичний альянс”, Аграрна партія України, “Національний корпус”, “Опозиційний блок”, “Громадянська позиція”, “Основа”.

Цей матеріал підготовано за підтримки Фонду з прав людини Посольства Короліства Нідерландів в Україні.