Рада-9: Хто керує депутатським бізнесом, доки вони керують країною

У фракції “Слуга народу” 17 нардепів (майже 7% від складу фракції) повідомили про передачу компаній,  в “Опозиційній платформі – За життя” – 10 нардепів (майже 23%).

Найбільшу кількість підприємств передали в управління член депутатської групи “Довіра”, мажоритарник з Донеччини Максим Єфімов (18) та “слуга”-мажоритарник з Одещини Ігор Васильковський (13).

Згідно із законодавством, упродовж 30 днів з моменту обрання на посаду нардепи зобов’язані передати фірми, де вони є кінцевими бенефіціарами, в управління іншим підприємствам чи особам, але не членам сім’ї. В одноденний строк з моменту передання депутати повинні письмово повідомити про це НАЗК, додавши нотаріально засвідчену копію укладеного договору.

Практику приховування осіб, котрим передали бізнес, за “конфіденційністю відомостей” народні обранці використовують вперше, у парламенті 8-го скликання Рух ЧЕСНО з таким не стикався. Натомість депутати попереднього скликання передавали свої бізнес-активи в управління родичам. 

Під час аналізу інформації про передання нардепами 9-го скликання бізнесу в управління Рух ЧЕСНО не виявив такого очевидного порушення, як передання активів родичам, присутнім у деклараціях парламентаріїв (наприклад, дружині або дітям). Однак була зафіксована інша тенденція – передача родичам, котрих немає в декларації (батьки або сестра), чинним або колишнім помічникам.

Перевірити, чи всі нардепи 9-го скликання передали свої бізнес-активи в управління, наразі не можна, адже не всі депутати подали електронні декларації (а через відтермінування цьогорічного дедлайну декларування до 1 червня цього доведеться чекати ще довше). Утім, навіть подання декларацій не означає, що там буде зазначена ця інформація. Наразі єдиний надійний спосіб її отримати – надіслати запит до НАЗК, але й тут можна зіштовхнутися з труднощами. Так, у Нацагентстві двічі відмовили Руху ЧЕСНО в наданні інформації про передані депутатами підприємства, обґрунтовуючи це тим, що вона за низкою критеріїв не підпадає під визначення “публічна інформація”. 

Крім того, у відповіді НАЗК зазначено, що “доступ до конфіденційної інформації обмежено з урахуванням положень частини другої статті 7 закону України “Про доступ до публічної інформації” та частини другої статті 32 Конституції України, згідно з якими розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини”.

Медіаюристка ГО "Лабораторія цифрової безпеки" Віта Володовська вважає, що НАЗК, посилаючись на умови договорів про конфіденційність, необґрунтовано обмежило доступ до публічної інформації. Крім того, обмежити такий доступ можна лише в разі дотримання сукупності трьох вимог. НАЗК ж у своїй відмові не дотрималося щонайменше двох із них - щодо обґрунтованості шкоди від розголошення інформації та її переважання над суспільним інтересом.

“У запиті не йдеться про надання інших умов договору (зобов’язання сторін, ціна тощо). Підтвердженням відсутності шкоди від оприлюднення такої інформації може слугувати й той факт, що інформація від інших депутатів була без проблем оприлюднена”, – каже юристка.

А суспільний інтерес в отриманні такої інформації Володовська обґрунтовує тим, що без її оприлюднення неможливо перевірити виконання вимог антикорупційного законодавства щодо запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в депутата підприємств чи корпоративних прав.

Більше читайте в матеріалі: Хто з нардепів кому і як передав свій бізнес