Одним із сюрпризів нещодавно прийнятого Виборчого кодексу стало зростання розміру застави на місцевих виборах у 40 разів. Збільшення мінімальної зарплати у порівнянні з 2015 роком збільшило заставу майже в 4 рази, а формула з Виборчого кодексу підвищила ще в 10 разів. Таким чином висувати кандидатів у міські голови чи списки у міські та обласні ради стало подекуди дорожче, ніж кандидата в президенти чи список до Парламенту.
Вже за кілька днів після початку широкої дискусії група депутатів зареєструвала в Раді законопроект, покликаний зменшити застави. Ініціатори законопроекту — кілька позафракційних депутатів, депутати фракцій “Голос”, “Батьківщина”, “Європейська солідарність” та групи “Довіра”.
Депутати пропонують змінити у кодексі всього одну цифру — “10” на “90”, тобто розраховувати заставу формулою: 4 мінімальні зарплати на кожні 90 тисяч виборців. Тоді, як діюча норма Кодексу містить формулу 4 мінімальні зарплати на кожні 10 тисяч виборців.
“Ми брали формулу, відштовхуючись від цих 90 тисяч виборців. Тобто, міста до 90 тисяч виборців взагалі без застави. І ми взяли цей показник у 90 тисяч виборців і сказали, що якщо до 90 тисяч виборців, то безкоштовно, а якщо понад 90 тисяч, то ми рахуємо 4 мінімальні заробітні плати”, – пояснює формулу із законопроекту його співініціаторка, позафракційна депутатка Оксана Савчук.
Зменшення застави почали підтримувати і органи місцевого самоврядування. 24 січня Івано-Франківська міська рада звернулася до Президента та Парламенту і закликала підтримати законопроект №2769 (Оксана Савчук від партії “Свобода” була депутаткою та секретаркою Івано-Франківської міськради, де “Свобода” має більшість та міського голову).
На основі формули із законопроекту №2769 ЧЕСНО обрахував розміри застав, які будуть чинними у випадку його прийняття. Підрахунки попередні, адже мають грунтуватися на найсвіжіших даних про кількість виборців, згідно із Державним реєстром виборців. При розрахунках ми використовуємо дані Держреєстру виборців станом на 31.12.2019 року. Офіційні розрахунки по сумах застав затверджуватиме ЦВК на початку кампанії (кінець липня-початок серпня).
Попередні розрахунки по розмірах застав, згідно із чинною на цей день формулою, можна знайти за посиланням.
Застави для кандидатів у міські голови та за партійні списки до міських рад (ідентичні в обох випадках):
Найбільшою застава залишається для кандидатів у міські голови Києва, однак порядок сум суттєво змінився — з понад 4 мільйонів до 445 тисяч гривень. Застава для кандидата у міські голови Львова з понад 1 мільйона може зменшитися до 121 тисяч. Одеса з 1,3 мільйона до 147 тисяч.
Така ж логіка із заставами до облрад.
У випадку прийняття законопроекту в такому вигляді, застава до Дніпропетровської облради становитиме близько 519 тисяч, тоді, як за чинною формулою це близько 4,7 мільйонів (вище, ніж партії заплатили за реєстрацію списків у парламент на виборах 2019 року).
У порівнянні із чинною формулою з Кодексу, формула із законопроекту №2769 зменшує застави в 11 разів. Разом з тим, вони залишаються приблизно в 4 рази вищими, ніж застави на місцевих виборах 2015 року (через зростання мінімальних зарплат).
Все ж, разом із гасінням ситуації з надмірними заставами для місцевих виборів, депутати уникнули уніфікації підходів до формування застав на місцевих та загальнонаціональних виборах.
Про цю проблему йдеться і в пояснювальній записці до законопроекту, однак у самих правках це не відображено. Ініціатори законопроекту пояснюють це тим, що у Парламенті є консенсус щодо змін до застав саме на місцеві вибори і ймовірність прийняття цих змін досить висока.
“Ми з колегами говорили, що треба рухатися якимись певними кроками. Для того, щоб ці кроки були успішні, ми наразі хочемо здобути хоча б цю перемогу. Нас очікують місцеві вибори і ми чудово розуміємо, що на місцях є невеличкі партії, які мають підтримку, або ж кандидати в мери і вони не зможуть внести такої великої застави. Це є дискримінація щодо людей, які мають право обиратися”, – говорить народна депутатка та співініціаторка законопроекту Оксана Савчук.
Разом з тим, потрібно вирішувати і системну проблему із непередбачуваністю законодавства та якістю законотворчого процесу. За останні півроку Парламент спочатку знизив держфінансування вдвічі, а згодом повернув його до попереднього рівня. Ця ж історія стосується і застав – спочатку підняли і вже невдовзі можуть повернути їх фактично до попереднього рівня. Найдивніше, що ці норми впливають на діяльність і “гаманець” самих же партій, які ці правила встановлюють, а потім змінюють.
Поділитись