ЦВК перерахувала партіям 467 мільйонів відшкодування за витрати на виборах

“...Кошти на відшкодування політичним партіям витрат, пов’язаних із фінансуванням їхньої передвиборної агітації на вказаних виборах, перераховано Центральною виборчою комісією в повному обсязі” – йдеться у відповіді на запит ЧЕСНО.

Таким чином ЦВК виконала норму закону “Про політичні партії в Україні”. Норма про відшкодування витрат була включена в закон наприкінці 2015 року разом із запровадженням державного фінансування та фінансової звітності для партій.

Сукупна сума компенсації становить 467,3 мільйона. Згідно із законом, з бюджету компенсується 100% витрат кожної з партій, яка подолала 5%-ий бар’єр та пройшла до парламенту. Найбільшу компенсацію отримала партія “Слуга народу” – 114,6 мільйонів гривень. Найменше отримала “Опозиційна платформа – За життя” – 60,3 мільйони. Саме стільки ці партії офіційно витратили під час парламентських виборів з виборчого рахунку.

Максимальна сума компенсації партіям обмежується лише фактичними офіційними витратами партії та встановленим у законі лімітом на витрати, а це майже 375,6 мільйонів гривень (90 тисяч мінімальних зарплат). Тож жодна партія офіційно не витратила навіть третини від встановлених законом лімітів.

Схожа норма про відшкодування витрат була чинною під час виборів до парламенту 2006 та 2007 років. Тоді максимальна сума відшкодування становила 100 тисяч мінімальних зарплат (35 мільйонів гривень у 2007 році). Щоправда у бюджеті на 2008 рік коштів на компенсацію партіям не передбачили, тож партії їх, схоже, так і не отримали. Згодом норму про відшкодування взагалі прибрали із законодавства.

Загалом, логіка запровадження відшкодування витрат на виборчу кампанію полягає в стимулюванні партій виводити свої бюджети з тіні, а також компенсувати їм значні видатки на кампанії. 

Вартість виборів зростає у всьому світі. В теорії, зважаючи на таку норму, партії мають стимул бути доброчеснішими, адже чим більше коштів відображено у звітності, тим більше коштів партія отримає в якості відшкодування.

На практиці прозорішою виборча кампанія не стала, адже штаби й надалі покривають значну частину витрат із сірої каси, зокрема, на агітаторів, спостерігачів, членів виборчих комісій, технологів, приховану рекламу в медіа, соцмережах та інші. 

Читати більше: Гра в наперстки: що партії (не)показали у своїх звітах за вибори

Відкритим залишається і питання походження коштів, які партії витрачають на кампанії. Низка журналістських розслідувань доводить, що люди та бізнес, які офіційно фігурують у фінансовій звітності, найімовірніше, перераховували партіям не власні кошти. Все це не стільки аргумент за скасування норми про відшкодування, стільки сигнал про те, що умови для отримання цих коштів мали би бути жорсткішими, а перевірка партійної та виборчої звітності ґрунтовнішою.

Разом з тим, якщо не обмежувати суму відшкодування, то існує ризик, що навчені на досвіді цієї виборчої кампанії партії матимуть стимул під час наступної кампанії витрачати значно більше. А це може бути обтяжливо для бюджету.

Ще один важливий аспект цього питання – ціна перемоги/поразки на виборах. Фактично, партія, яка отримала 5,1% голосів має все: депутатів у раді, повернення виборчої застави, повне відшкодування витрат на виборчу кампанії та державне фінансування на наступні 5 років. Натомість партія, яка набрала 4,9% голосів не отримує нічого. Ні мандатів, ні власної ж грошової застави (4,2 мільйони), ні компенсації, ні державного фінансування. При цьому на виборах 2019 року за партії, які набрали менше 5% підтримки, проголосувало майже 22% виборців (платників податків, за чий рахунок також оплачується і відшкодування і державне фінансування партій).

Нагадаємо, що на виборчу кампанію партії офіційно витратили понад 900 мільйонів гривень. Витрати мажоритарників становлять ще 477,8 мільйонів, однак третина звітів мажоритарників недоступні, тож сума неповна.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” в межах проекту “Аналіз імплементації реформи політичного фінансування та пропозиції рішень щодо вирішення проблем у фінансуванні партій”.