Тарас Петрів: "Доступ до політики та служіння країні можуть стати рушієм трансформацій”

Рівний доступ до політики починається з моменту, коли людина свідомо пробує розмірковувати про політику, і починається це ще десь у школі. Людина, яка згодом вибудовує свою кар’єру або приходить до університету, запитує себе: “Чи можу я брати участь у політичному процесі? Чи при цьому буде рівний доступ до політики? Чи зможемо ми себе реалізовувати в політиці?” І тут є важливою допомогова місія університетів і громадських організацій.  

Партійна система була створена під олігархічний інтерес від самого початку, і через це ми не мали ефективної політики, яка була б підзвітна громадянам. Якщо дивитися з точки зору соціальної інженерії, то це – найгірша модель, яку можна було б придумати. І від цього суспільство отримало системні проблеми, бо реально незалежним кандидатам пробитися було майже неймовірно. Звичайно, знайшлося у нас чимало сміливців, які йшли на вибори за мажоритарною складовою і перемагали, але на функціонування всієї країни це не мало вирішального впливу.

Усі українські революції були не просто революціями задля високої мети, вони були також антиолігархічними революціями, тому що боролися з системою, нав’язаною фінансово-олігархічними групами, яка впливала на здатність людей брати участь у політиці, справжній політиці. Ця система забрала в країни багато часу і нині доводиться багато що змінювати “на переправі”.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Громадяни пострадянських республік не мають запиту на виборчі права та свободи і сповнені напівзневірою-напівнадією на "доброго батька". Як змінити ситуацію, розповідає Михайло Мінаков​

Олігархічні інтереси дуже часто вимальовували нам картину безальтернативності лідерських партій, які для людей формулювали прості завдання з простими відповідями: ось є наш лідер, він за вас постоїть. Виборцям пропонувалася патерналістська позиція, щоб партіям навіть не треба було жодним чином визначати себе в ідеологічних рамках чи формулювати їх.

Старі партії і партійці потроху відходять в минуле. Люди починають втрачати до них інтерес через брак довіри і високі вимоги нового часу – як то корупційна складова, брутальний популізм чи рівень компетенцій. Сподіваюсь, що такі підходи створять нам можливість для функціонування молодих і нових партій ідеологічного ґатунку та критичне осмислення нових політичних проектів. Якщо матимемо зрозумілі ідеологічні партії з конкретним планом дій, громадяни будуть не просто приходити і голосувати за них, але й підтримувати їх чи йти в партійне будівництво як механізм реалізації своїх ідей. Думаю, що це буде правильна побудова української політичної системи.

Шкода, що молоді політичні партії постають більшою мірою на старій електоральній базі правого або правоцентристського спрямування. В Україні є запит на потужну проєвропейську соціал-демократичну партію без популістичних “плачів”, з опорою на середній клас. Не зникла загроза повернення до нашого політичного ландшафту проектів з “ковбасою по два двадцять”, як у радянський час, і добре, що ми хоч позбулися такого страшного явища, як комуністична партія. Але коли ми заходимо зараз в “політичний супермаркет”, то не можемо сказати, що у нас є широкий вибір і ми знаємо якість і ціну представлених там товарів. Ті, хто вибудовує нині політичні перспективи, мають бути готовими до високої шкали конкурентності, демонструвати досвід успішних справ і міждисциплінарних компетенцій, залучати до вироблення політики регіональні середовища до рівня сільських громад, вірити в майбутнє своїх партій і пропонувати горизонти на 20-30 років. Таким партіям майбутнього доведеться пройти громадські консультації й інтелектуальне перезавантаження.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому не можна забороняти політичну рекламу, чому великі партії болісно сприймають звітування з політичних фінансів, а депутати міських рад не можуть займатись розвитком міст, пояснює заступник керівника Секретаріату ЦВК Сергій Дубовик​

Лідерство як служіння своїй країні може стати рушієм її великої трансформації. Служити своїй країні так, як це робив, до прикладу, В’ячеслав Чорновіл чи робить Левко Лук’яненко і сотні тисяч героїв – дуже відповідально. Таке нове лідерство може відкрити двері до політики українцям, які готові задля обстоювання цінностей, спільних цілей, динаміки суспільного розвитку і безпеки налагоджувати ефективне функціонування суспільних інститутів, прозорості і підзвітності, публічного адміністрування. Політики мають опановувати новітні інструменти комунікації з громадянами. Це стосується як проведення виборчих кампаній, збору коштів, так і міжвиборчих періодів.

Громадяни і громади мають знати, що можуть впливати на політику: що такі-то процеси відбуваються, задля чого вони відбуваються, і який результат буде. Просвіта – це ще один фактор політичної трансформації країни. Наприклад, питанню політосвіти чи медіаграмотності можна приділяти увагу, починаючи з середньої школи.

Допомогти українцям відкрити доступ до політики мають незалежні і прозорі медіа.Проте нині деякі медіа функціонують як політичні кулемети і віддані на відкуп політичним пройдисвітам. Розвиток системи Суспільного мовлення і соціальна відповідальність приватних медіа при рівних правилах гри для всіх мають стати “транспортом” і “драйвером” доступу українців до політики. А співпраця з медіакілерами чи медіаманіпуляторами має нести для політика значні політичні ризики і втрати, як і використання політичної джинси. Ми потребуємо обмеження політичної реклами під час виборів і подальшого впровадження культури національних дебатів, як то було зокрема на UA:Першому під час президентських, парламентських та місцевих виборів.

Якщо ми зможемо модернізувати країну також і через політичний процес, то будемо цікаві для всього світу. Швидше модернізуючи країну, ми самі собі збільшуємо рівень безпеки. Швидкі реформи дадуть нам швидкі інституційні можливості, і ми убезпечимо себе від багатьох загроз і викликів майбутнього.

Спецпроект з НВ "Доступ до політики" — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями "Центр UA" та "Колегіум Анни Ярославни" в рамках повного циклу публічної політики за напрямком "Рівний доступ до політики". 

Джерело: Новое время