Що дістанеться Донбасу

31 серпня Кабмін на закритому засіданні прийняв Концепцію державної цільової програми відновлення та розвитку миру в східних регіонах України. За розрахунками авторів Концепції, протягом 2017-2020 років в Донецьку і Луганську області потрібно вкласти майже $1,5 млрд.

Більшу частину коштів планують залучити від іноземних донорів, якусь частину профінансує державний бюджет. Про залучення приватних інвестицій в регіон, де тривають бойові дії, поки бути не може.

Але це не найбільша проблема. До сьогоднішнього дня зберігається велика загроза розкрадання виділених коштів або неефективного їх використання. Найбільша проблема України – відсутність системи контролю за громадськими коштами. Ті структури, які повинні боротися зі зловживаннями, підпорядковуються посадовим особам, які ці зловживання і організовують. Відомий факт: найбільші зловживання відбуваються там, де у політиків і чиновників є доступ до публічних коштів.

Антикорупційні структури в Україні повністю залежать від тих, хто їх призначає. Поки що жодне відомство не посміло відкрити кримінальне провадження проти людини, наближеної до президента. Чому? Тому що президент має великий вплив на Генпрокуратуру, НАБУ і т. д. Переслідування корупціонерів відбувається вкрай несистематично. Коли стався #Панамагейт, всі українські антикорупційні органи заходилися наввипередки заявляти, що цей скандал не входить в їх компетенцію. Виявляється, вони навіть теоретично не можуть перевірити президента на предмет корупційних зловживань.

Досі жоден корупціонер в Україні не пройшов повний цикл від арешту і суду до конфіскації майна та ув'язнення – навіть ті, хто був спійманий на гарячому. Скоро ми будемо відзначати другу річницю "діамантових прокурорів": у людини в службовому кабінеті, на режимному об'єкті, куди просто так не ввійдеш, знаходять півмільйона доларів готівкою, і ця справа розвалюється. Як такі справи можуть розвалюватися?

Тому кошти, які планують спрямувати на відновлення Донбасу, майже гарантовано будуть розкрадатися. Чим більше коштів виділяється, тим більше та беззаконніше вони розкрадаються. Люди, які вміють робити з бюджетних грошей приватні, обожнюють прийняття патетичних, мільярдних програм.

Тим не менш, відновлювати Донбас потрібно. Уявіть, що тисячі людей не мають даху над головою. Це навіть не інвестиції – це невідкладна медична допомога, яку держава зобов'язана надавати своїм громадянам. При цьому в стратегії відновлення Донбасу повинна бути програма зі створення робочих місць, комплексне бачення економічного переродження регіону. Це досить важко, адже радянська промислова структура регіону не тільки застаріла, але і перестала бути ліквідною. Можливо, потрібно створити тут свого роду вільну економічну зону, радитися з підприємцями, інвесторами, шукати реалістичні шляхи виходу зі скрутної ситуації.

Але ми зі своїми відірваними від реальності програмами, поспішними і безсистемними рішеннями – все одно, що сапери, які переходять мінні поля без карти і металошукача. Є проблема – ми побігли. Поки бігли, рвонуло в трьох місцях. І тільки після цього ті, хто залишився в живих, починають замислюватися, що, можливо, потрібно було вчинити по-іншому. Так реалізуються у нас реформи, так вирішуються дуже складні проблеми, як, наприклад, відновлення Донбасу.

Джерело: Новое время