Сумна українська картина

Запровадження в Україні електронного декларування є обов'язковою умовою як для одержання траншів (у тому числі і траншу МВФ), так і для введення безвізового режиму з ЄС. Брюссель відреагував у перший же день, і меседж один: електронне декларування має бути запроваджено з атестацією, оскільки це надзвичайно важливий елемент антикорупційної боротьби. Це принциповий антикорупційний пакет.

Акценти розставлені дуже чітко. Українські ігри "Ми запровадили електронне декларування, але ось Держспецзв'язок..." адже Держспецзв'язок нікому не підпорядковується і стоїть навіть над президентом – сподіваюся, я сформулював досить саркастично – нікого не обдурять. Ми два роки йдемо до запровадження електронного декларування, та коли оголошують, що воно набуло чинності, а потім з'являються версії – від "набуло чинності експериментально" до "Держспецзв'язок навіть не знає, коли зможе його атестувати" - це все внутрішньоукраїнська ганьба.

З точки зору наших західних партнерів все просто: Україна не може розраховувати на фінансову допомогу і безвізовий режим, якщо продовжить лише імітувати боротьбу з корупцією.

Запровадження електронного декларування – принциповий антикорупційний елемент. Воно діє у всіх державних службах розвинених країн світу. У світі діють саме так.

Для цивілізованого світу нечувано декларувати певну суму доходу, а жити на кошти, які значною мірою перевищують задекларовані. Це неприйнятно.

Тому можна з упевненістю прогнозувати, що без запуску цього принципово важливого антикорупційного механізму розраховувати на безвізовий режим або фінансову допомогу було б наївно.

І в цьому аспекті кожен день мовчання президента, тоді як ЄС відреагував уже кілька днів тому, малює сумну картину щодо щирості нашого бажання (цитуючи владу) "мати нульову толерантність до корупції". Це дуже показова ситуація, і без її вирішення наші подальші перспективи, як і особисті перспективи президента Порошенка, який позиціонує себе як борця з корупцією, абсолютно невтішні.

Джерело: Новое время