Усі програми однакові? Плагіат мажоритарників

Нерідко можна почути твердження, що всі програми однакові. Ми вирішили перевірити, наскільки воно відповідає дійсності, та порівняли програми кандидатів-мажоритарників на плагіат. Ми зіставили між собою 3216 програм учасників нинішньої кампанії, а також порівняли їх із програмами кандидатів, що балотувались у 2012 та 2014 роках.

Виявилося, що "позичати" в колег – поширена практика серед потенційних депутатів. Найбільше кандидати плагіювали з програм виборів 2014 року. Самовисуванці користуються чужими текстами значно частіше за партійних кандидатів.

49 кандидатів використали на цих виборах власні програми з 2012 або 2014 року. Екс-мер і нинішній кандидат у 223-му окрузі Олександр Омельченко навіть не змінив обіцянки представляти інтереси виборців у Київраді. Троє кандидатів подавали до ЦВК ту саму програму на трьох кампаніях поспіль.

Програми кандидатів справді схожі між собою, адже більшість із них зосереджуються на найактуальніших для виборців проблемах, як-от: соціальні реформи, зростання економіки, підвищення рівня соціальних виплат, боротьба з корупцією тощо. Проте, як показав наш аналіз, аби сформулювати пропозиції з цих питань, кандидати можуть звертатися до текстів інших учасників виборів.

З-поміж нинішніх кандидатів-мажоритарників 55 кандидатів більш ніж на 80% запозичили програму в інших учасників кампанії. Такий відсоток подібності у двох програмах означає, що тексти є майже ідентичними.

Більшість кандидатів, які "позичили" програми, – самовисуванці. Партійних кандидатів-плагіаторів виявилося тільки двоє: Богдан Рабешко ("Батьківщина", округ №115) та Ігор Бєлов (Радикальна партія, округ №223, Шевченківський район Києва).

Ігор Бєлов з Радикальної партії використав у своїй програмі текст самовисуванця Артема Тура, зробивши лише одне виправлення – номер округу.

Найпоширенішою практика запозичення є в самовисуванців. Майже всі кандидати, що вдалися до плагіату, копіювали програми "колег" з інших округів та областей. Проте у двох випадках політики використали програми кандидатів з округів у своєму місті.

*Олена Сідельникова "позичила" програму у ще одного запорізького кандидата – Ярослава Гришина*

Катерина Поліщук (округ №217, Оболонь, Київ) використала у власній програмі декілька абзаців з тексту Антона Єфіменка (округ №27). Як наслідок програми обох кандидатів містять твердження: "Згідно з дослідженням моєї команди, у розвинених країнах людина у середньому працює 40 років."

Назад у 2014-й

41 кандидат удався до самоплагіату та використав свою передвиборчу програму з парламентських виборів 2014 року.

Андрій Андрущенко змінив партійну належність (у 2014-му він балотувався від Радикальної партії), проте не текст програми

Кандидати залишаються відданими власним обіцянкам навіть тоді, коли вони вже частково чи повністю реалізовані. Особливо це стосується тез щодо реформи децентралізації. Так, наприклад, Михайло Пухтаєвич (округ №66) вирішив не оновлювати програму з 2014-го та без змін знову обіцяє, що в разі обрання його депутатом "громади на місцях отримають значно більше прав і зароблених у регіоні коштів на реалізацію повноважень".

Геннадій Чекіта у програмі-2019 одним із пріоритетних завдань так само вбачає запровадження національної програми "Доступні ліки". Така урядова програма існує з 2017 року та компенсує повну чи часткову вартість ліків для пацієнтів із хворобами, визначеними МОЗ.

Анна Гумен, котра балотується у 174-му окрузі, також не змінювала своєї програми й цьогоріч усе ще обіцяє "залучення лоукостівських авіакомпаній для здешевлення ринку перевезень авіатранспортом в Україні".

Програми 82 нинішніх кандидатів мають понад 80% запозичень із програм інших учасників виборів 2014 року. Серед плагіаторів: 76 – самовисуванці, троє – представники "Батьківщини", по одному – кандидати від "Європейської солідарності", "Єдності" та ВО "Черкащани".

Найбільше запозичених із 2014 року обіцянок у програмах кандидатів на окрузі №59. Шестеро місцевих політиків скопіювали чужі програми з попередньої кампанії. По п’ять кандидатів-плагіаторів удалося виявити на округах №№107, 114, 134, 174 та 195.

П’ять програм із 2014 року були використані аж тричі під час кампанії-2019. Три з них повторно подані й авторами, й іншими кандидатами. Наприклад, програму Ірини Воропаєвої (округ №136) з 2014 року знову використала і сама Воропаєва, і самовисуванець Богдан Пащенко (округ №113).

Ще дві програми з 2014 року були запозичені одразу двома цьогорічними кандидатами. Приміром, програму Івана Їжаківського, який не бере участі в кампанії-2019, використали водночас Андрій Гергель і Влада Кіпченко, які балотуються у 134-му окрузі.

Можливо, претендентів на депутатський мандат привабила програмна теза Їжаківського про "вжиття рішучих заходів проти американізації духовного життя, пропаганди культу наживи, розпусти, насильства, національної виключності, морального розбещення суспільства, особливо молоді".

Назад у 2012-й

51 програма нинішніх кандидатів містить більш ніж 80% запозичень із програм 2012 року.

8 кандидатів використали власну програму семирічної давності. Зокрема, так зробив екс-мер Києва й чинний кандидат у 223-му окрузі Олександр Омельченко. Політик навіть залишив без змін обіцянку "відстоювати у Київській міській раді інтереси громади". Щоправда, кандидат усе ж вніс одну правку до тексту – змінив назву району, де балотується, з Подільського на Шевченківський.

Ще 17 кандидатів мають понад 50% запозичень із власної програми від 2012 року. Це означає, що вони використали великі частини своєї попередньої програми без змін. Наприклад, депутат Верховної Ради 8-го скликання Богдан Дубневич у 2019-му лише трохи змінив програму з кампанії-2012, залишивши цілі абзаци в первинному стані. Цікаво, що кандидат аналогічно вчинив і на виборах 2014 року.

Троє кандидатів використовували ту саму програму (без будь-яких змін) на трьох виборах поспіль.

З-поміж 43 кандидатів, котрі запозичили чужі програми з 2012 року, 42 – самовисуванці й один – представник "Батьківщини". Найвища концентрація неоригінальних програм – у 133-му окрузі. Восьмеро тамтешніх кандидатів запозичили тексти з кампанії 2012 року. По семеро кандидатів, які скопіювали програми з 2012 року, – в окрузі №189.

Кандидат в окрузі №133 Віталій Баранський творчо змінив підзаголовки програми Віктора Василенка, який балотувався 2012 року.

За посиланням ви можете знайти перелік найбільш схожих програм. У таблиці наведено інформацію про кандидатів, зокрема й округ, висування (самовисування чи назва партії) та дату реєстрації, а також посилання на їхні програми. Отже, ви самі зможете перевірити, наскільки ідентичні програми в кожної пари, а також подивитися, чи немає серед плагіаторів кандидатів з вашого округу.

Методологія: cпершу ми порівняли між собою тексти програм цьогорічних кандидатів, що балотуються в округах. Оскільки програми висуванців однієї партії часто дуже схожі, ми зосередилися насамперед на пошуку запозичень між програмами представників різних політсил. Як кандидата, який вдався до плагіату, ми визначаємо тих, хто зареєструвався пізніше, а отже, міг подивитися програми інших претендентів на депутатство на сайті ЦВК.

Після цього ми порівняли програми нинішніх кандидатів із програмами учасників парламентських виборів 2012 та 2014 років.

Порівняння програм кандидатів трьох кампаній – велике за обсягом завдання. Тому задля оптимізації ми порівнювали тексти у два етапи:

Спочатку поділили кожну програму на 5-грами – послідовності з п’яти слів. Що більше таких 5-грамів перетинаються, то більш схожими є тексти (або то меншою є відстань q-gram distance між ними).
У такий спосіб для кожної з програм нинішніх кандидатів ми змогли виявити найбільш "близьку" програму іншого кандидата з-поміж учасників виборів 2019 року, а також двох попередніх кампаній.
Далі ми порахували частку спільності для кожної пари найбільш схожих програм. Програми, у яких цей показник перевищує 80%, виявилися майже ідентичними.

Обмеження дослідження: ми не порівнювали на схожість програми кандидатів, котрі під час нинішньої кампанії йдуть від однієї партії. Програми однопартійців зазвичай повністю чи великою мірою складаються з тексту програми політичної сили, а отже, розбіжності між ними є мінімальними.

Зауважимо, що випадки повного плагіату у програмах кандидатів від однієї партії також існують. Наприклад, кандидатка від "Слуги народу" Любов Шпак (округ №194) використала програму іншого кандидата від цієї партії – Олександра Дубінського (округ №94).

Плагіат помітно завдяки словам "як журналіст, який багато років займається антикорупційними розслідуваннями...", що мають дивний вигляд у програмі ректорки університету. На жаль, такі деталі складно виявити автоматично у програмах з високою мірою схожості.

Ми зіставляли передвиборчі програми тільки з трьох парламентських кампаній. Отже, нам вдалося виявити лише тих політиків, які запозичили текст програми в інших кандидатів. Водночас кандидати могли копіювати тексти з інших джерел.