Олександр Черненко: "Давайте не знімати відповідальності з виборця"

До подій на Майдані політичний клуб був закритий. Політична традиція складалась так, що аби ввійти в політику, треба було проявити лояльність до існуючих еліт. Тоді включались в списки або знаходились гроші для мажоритарки. На місцевому рівні завжди було легше: там завжди з’являлись нові цікаві політики, в той час, коли на національному рівні ситуація була законсервована. 

Вибори 2014 року були серйозним вікном можливостей попри те, що система була та ж сама. І партіям було “модно” брати нових людей. І по мажоритарці перемагали люди нової формації без серйозних ресурсів. Зараз це вікно знову звужується. Якщо не буде зміни виборчої системи, то навряд чи у нас знову буде такий шанс.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Країну населяють "недовласники" і "недогромадяни". Як відкрити українцям доступ до політики, розповідає політичний експерт Олександр Солонтай​

Якщо брати досвід демократичних країн, рідко можна побачити парламентарів,молодших за 35-40 років. Щоб потрапити в парламент, треба проявити себе на нижчих рівнях або в партійному будівництві. Там це можливо, бо є сталі партії, партії з історією. У нас - це партії-одноденки.

Нема проблеми нових облич у політиці, проблема в новій якості. Це не проблема віку або статусу: вчора ти був ніким, а сьогодні - парламентар. Нові люди мають приносити нову якість. Є політики з досвідом, які демонструють високу планку. З одного боку, формально створені начебто всі умови для доступу, але наявні політична та виборча системи йому перешкоджають.

Давайте не знімати відповідальності з виборця. Ми можемо змінити виборчу систему, але якщо виборці знову голосуватимуть за тих самих політиків, нічого не зміниться. Це - еволюційний процес, але, безперечно, юридичні умови для зміни виборчої системи треба створювати. Треба пояснювати виборцю, що та партія, яка купує його голос, потім забере в рази більше.

В Німеччині є така річ, яка називається політична освіта. Починаючи від шкільної лавки до того, що в кожному маленькому містечку є курси політичної освіти, які фінансуються з держбюджету. В будь-якому віці кожен громадянин може прийти та отримати базову освіту про те, що таке політика, що таке вибори.

Є дуже прості рецепти. Наприклад, зниження прохідного бар’єру. Але в цьому є великий ризик - проходження не лише політичних сил нової якості, а й подолання бар’єру олігархічними та технологічними проектами-одноденками. Тому відкривати доступ до політики треба, в першу чергу, через просвіту виборця та підвищення його політичної свідомості, через його відповідальність. І паралельно підсилювати механізми покарання за підкупи, фальсифікацію.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому не можна забороняти політичну рекламу, чому великі партії болісно сприймають звітування з політичних фінансів, а депутати міських рад не можуть займатись розвитком міст, пояснює заступник керівника Секретаріату ЦВК Сергій Дубовик​

Можливо, в абсолютному вакуумі та при ідеальній температурі мажоритарка - не зло.Але в українських умовах вона засвідчила свою корупційність. В основному, ці люди проходять завдяки адміністративному ресурсу.

Треба створювати умови, щоб партіям було вигідно будувати внутрішньопартійну демократію та створювати структуру знизу. Тиском або законодавчими обмеженнями цього важко добитись. Наприклад, якщо заборонити політичну рекламу, все піде в джинсу. Партії будуть зацікавлені в цьому, лише якщо це приноситиме бонуси на виборах.

Якщо наступні вибори будуть за відкритими списками, то це похоронить всіх прогресивних, демократичних політиків. Зміна виборчої системи нерозривно пов’язана зі зміною партійного будівництва та культурою виборця. Тільки тоді зміна може відбутися через 1-2 виборчих цикли. Не треба очікувати, що зміна можлива при тій політичній корупції, яка є сьогодні.

Спецпроект з НВ "Доступ до політики" — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями "Центр UA" та "Колегіум Анни Ярославни" в рамках повного циклу публічної політики за напрямком "Рівний доступ до політики". 

Джерело: Новое время