Чому не можна забороняти політичну рекламу, чому великі партії болісно сприймають звітування з політичних фінансів, а депутати міських рад не можуть займатись розвитком міст, пояснює заступник керівника Секретаріату ЦВК Сергій Дубовик.
Нове звітування з політичних фінансів – це молодша школа, наші політичні партії фактично підуть у перший клас. Зараз вони у садочку, де їх уже навчили читати і писати, але попереду школа. Це буде важкий процес з двійками, з відрахуваннями з класу, із школи, з поверненням зі сльозами на очах, але нам це доведеться пройти.
Наприклад, не можна фінансувати партії підприємствам з іноземними інвестиціями. Поясніть мені, а чи вироблено критерії, що означають в контексті публічного права “іноземні інвестиції” і їх "довжина"? Умовно кажучи, “Сбербанк Росії" – це підприємство з іноземними інвестиціями, так? А що, як він відкриває дочірній банк з іноземними інвестиціями, а той зробить якусь LTD, то чи буде ця LTD з іноземними інвестиціями повністю українською особою чи афілійованою з українською юридичною особою? Це теж треба врегулювати.
Ті, хто боряться з політичною рекламою, поводять себе так, як мої японські колеги, які казали: “Зрозуміло, що за відсутності реклами будуть обиратись ті, хто є, тому що їх уже знають. А що, хіба це погано? Це ж приведе до стабільності законодавчого ринку”. Тобто це фактично старі політичні проекти лобіюють власне виживання в нових умовах, тому що повна заборона політичної реклами повністю унеможливить реалізацію нових політичних проектів.
Має бути чітко розмежоване поняття політичної реклами і передвиборчої агітації. Ви купили телеканал, і він вам зомбує глядачів за партію Х. От дивіться – лідер правої партії поїхав туди-то, зробив те-то і те-то. Це що? Передвиборча агітація, політична реклама, політична реклама в новинних ефірах, в прайм-тайм? Треба розібратися, треба розділити на рівні фахівців поняття реклами і поняття передвиборчої агітації.
Ми кажемо “місцеві вибори” як про щось єдине, але насправді це окремі 20 тисяч виборчих процесів, просто призначених на один день. Апеляційна інстанція, навіть касаційна, окремо що для села, що для області, одна – Центральна виборча комісія. Уявіть собі адміністрування двадцяти тисяч процесів. Для того, щоб у повному обсязі здійснити контроль, який потрібно мати штат?
Якщо казати з точки зору секретаріату ЦВК, ми очікуємо від нового складу ЦВК наполегливості у здійсненні трьох проривів: автоматизації підрахунку бюлетенів на виборчій дільниці, доведення інформаційно-аналітичної системи "Вибори" до рівня виборчої дільниці, глобального впровадження системи електронного документообігу під час здійснення виборчих процедур та діяльності Центральної виборчої комісії.
Зараз депутат Київської міської ради обтяжений не тільки роботою над програмами соціально-економічного розвитку міста, він змушений вирішувати безліч питань: від оренди маленького підвалу до долі великих цілісних майнових комплексів, відволікатися на різні комісії, які утворює Київський міський голова і КМДА, районні державні адміністрації. Якщо депутат будь-якої міської ради хоче себе реалізувати, йому просто нема часу, бо якщо він добросовісно виконує свої обов’язки, то безліч часу проводить не за основним профілем, а виконує функції представництва в різних адміністративних органах.
Відсутність самовисування у ради великих міст – це, безумовно, обмеження. Можливо, у великих містах його слід вирішувати шляхом відновлення інституту районних в містах рад, які мають обиратися за мажоритарною системою, а в тих містах, де нема районних рад, все ж повернутися до змішаної системи виборів.
Спецпроект з НВ "Доступ до політики" — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями "Центр UA" та "Колегіум Анни Ярославни" в рамках повного циклу публічної політики за напрямком "Рівний доступ до політики".
Джерело: Новое время
Поділитись