Олександр Солонтай: "Країну населяють "недовласники" і "недогромадяни"

Середній клас може тікати й далі з України, а може взяти на себе відповідальність за справи в країні. Хто має об’єднати його розповідає Олександр Солонтай.

Базова умова виходу країни з бідності – рівний доступ до політики. Він потрібен, щоб людина розуміла, що вироблене нею благо – захищене, а сплачені податки – чесно розподілені. Без доступу жодна довіра до політики неможлива.

Україна за останні два роки стала донором хороших і класних людей для багатьох країн. Середній клас може тікати далі, а може взяти відповідальність за справи в країні. Я думаю, лідери мали б об’єднати саме середній клас.

Партіям бракує ідеології, вони не мають бути проектами одноденками. Якби був закон про об’єднання партій, наприклад через Мін’юст, то Україна скоріше б прийшла до створення саме ідеологічних партій. Зараз йде множення нових, а старі вмирають.

До парламенту не має бути самовисування. Парламент – це місце для "проектування" майбутнього країни, там має бути політична ідеологія, а тому всі депутати мають бути від ідеологічних партій. Натомість в місцевих радах якраз може бути самовисування, бо там багато неполітичних справ. Зараз рівно навпаки.

Перешкоди рівного доступу до політики: ззовні – це війна та наші сусіди. Всередині – несформована раніше країна, яка була частиною імперії, сильно "потоптане" суспільство, винищення генофонду нації. Країну населяють "недовласники" і "недогромадяни". Це можна виправити освітою та відкриттям доступу до політики.

Україна має стати країною громад: живеш в громаді, вирішуєш справи своєї громади, а також живеш в Україні, тому маєш справи державні. Все. Немає ніяких областей, районів. Лише для економічного розвитку та інфраструктури створюються спеціальні агенції розвитку в співпраці з Мінекономрозвитку. Натомість рішення приймають самі громади між собою, як їм краще об’єднатися, а не як зараз є "договорняки" на рівні району чи губернатора. Для забезпечення доступу до політики потрібна децентралізація.

Звідки візьмуться свідомі громадяни, якщо ми нічого не робимо для того, щоб вони були свідомі? Потрібна структура, яка адмініструє політичну освіту для громадян – це має стати національним інтересом. Є один гарний спосіб, випробуваний в Німеччині, – політична освіта. Після Другої Світової війни вони були впевнені, що демократами не народжуються, а стають.

Різні фонди роблять для розвитку політичної освіти громадян більше, ніж самі українські громадяни і партії. Єдине, що може зараз допомогти, це створення в партіях навчальних відділів, через які б вони пропускали всіх своїх членів та прихильників.

Сьогодні доступ до політики "вимальовується" в якихось громадян, які можуть вкласти мільйони у кампанію, щоб найняти людей у значних масштабах. Яскравий приклад – коли гроші з центрального бюджету спускаються до низової ланки, здійснюючи оплату спостерігачів, штабістів з тіньовою касою згори вниз.

Коли ми говоримо про народження громадянських сил непідконтрольних олігархам, то вони в "телевізійному ящику" просто відсутні, бо жоден олігарх за ними не стоїть, а вільних медіа у нас немає. Тому вихід по справжньому нових сил – це без доступу до телевізора йти до людей та спілкуватися напряму, безпосередньо залучати людей.

Залучити людей в нові партії допомагає збір ресурсів, краудфандінг, пряма демократія, електронна демократія. Є різні способи того, як партія може своїх виборців не тільки закликати голосувати, але й долучати до всіх справ. І чим більше партії такого зроблять, тим більш громадянськими вони будуть, тобто зростатиме доступ людей до політики.

Спецпроект з НВ "Доступ до політики" — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями "Центр UA" та "Колегіум Анни Ярославни" в рамках повного циклу публічної політики за напрямком "Рівний доступ до політики"

Джерело: Новое время