Чи потрібно створювати Раду комітетів?

Ми продовжуємо аналізувати пропозиції поліпшити процедурні правила роботи парламенту на відповідність рекомендаціям місії Європарламенту. В першому матеріалі йшлося про те, що робити з депутатами-прогульниками, у другому – про проблему “законодавчого мотлоху”. Сьогодні ж мова піде про формування порядку денного – про те, як законопроекти потрапляють на голосування депутатами.

Проблема: Погоджувальна рада перетворюється на політичне ток-шоу

Зараз за формування порядку денного сесійного тижня (тобто які законопроекти поставити на голосування), відповідає Погоджувальна рада — орган, який збирається щопонеділка кожного пленарного тижня, де все вирішують голови парламентських фракцій і груп. Зрозуміло, що немає жодного сенсу витрачати час на голосування завідомо провальних законопроектів.

Попередній список законопроектів на розгляд Погоджувальної ради за законом має готувати Апарат Верховної Ради за поданням комітетів.

Проте на практиці рішення часто ухвалюються кулуарно ще до Погоджувальної ради. На самій же раді замість обговорення порядку денного виголошують красиві промови для телеглядачів, а не для колег по парламенту.

Оцінка

Закрити від ЗМІ засідання Погоджувальної ради означає зробити крок назад у прозорості роботи парламенту, відхід від підтриманої Декларації відкритості парламенту та поширення культури закритості. Зрозуміло, що політики завжди і усюди будуть намагатися ухвалювати рішення кулуарно. Розвиток демократії можливий лише тоді, коли суспільство максимально ускладнює ухвалення кулуарних рішень, а не надає для цього щотижневий час.

Але і в пропозиції створити Раду комітетів немає особливого сенсу. Зрозуміло, чому на Погоджувальній раді голосують лідери фракцій — на основі їхнього голосування можна передбачити, чи ухвалять в результаті законопроект. Проте, якщо, наприклад, Комітет з питань свободи слова вважає за потрібне ухвалити законопроект з профільної тематики, хіба необхідно, аби з цього приводу висловлювалися голови аграрного, будівельного, транспортного та інших комітетів, які не мають відповідної експертизи? Нинішня схема, коли кожний комітет окремо формує пропозиції із своєї тематики, а голови фракцій та груп на погоджувальній раді визначаються, за які з цих пропозицій можна зібрати голоси, видається набагато доцільнішою.

Крім цього, запропонований формат роботи Ради створює умови для фактичного привласнення головами комітетів повноважень самих комітетів. До прикладу, Рада комітетів може ухвалювати рекомендації щодо проектів порядку денного сесії та розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради України. 

Законопроект не містить порядку роботи Ради комітетів, що дозволятиме її членам на власних розсуд, без колегіального рішення комітетів, формувати ті чи інші рекомендації. Зараз голови комітетів мають вплив лише на проведення засідань, а всі рішення комітети ухвалюють шляхом голосування.

Таким чином, Рада Комітетів може посилити непублічність процесу узгодження позицій між лідерами фракцій, про результати якого “звичайні” депутати інформуються вже після прийняття остаточного політичного рішення.

На нашу думку, проблему агітаційного майданчику на Погоджувальній раді можна вирішити лише шляхом удосконалення виборчої системи та відповідального голосування на виборах. 

Джерело: Новое время