Інтерв'ю з Аліною Мунджіу-Піппіді в Gazeta.ua

Як забезпечити проведення чесних виборів, розповідає румунський політолог Аліна Мунджіу-Піппіді, 47 років. Вона займалася кампанією "Чистий парламент" перед виборами в Румунії 2004-го. Громадські організації тоді домоглися вилучення зі списків політичних партій 98 кандидатів із сумнівною репутацією.

— Принцип кампанії — отримати суспільну вигоду з політичної боротьби. Щоб політики довели свою добропорядність. На той час пост-комуністична Соціал-демократична партія була при владі дев'ять років. Вона мала набагато більше можливостей обкрадати державу. Але й опозиційні партії не були кришталево чистими. Щоб упевнитися в їхній доброчесності, потрібні кілька речей.

По-перше, створити коаліцію з неурядових організацій, профспілок і студентів — усіх, хто найбільше страждає від корупції. Якщо в країні є всього два-три корупціонери, достатньо прокурорів, щоб займалися ними. Якщо ж корупція державна, протистояти їм має ціла армія людей. Тому ми спільно виробили критерії доброчесності.

Назвіть їх.

— Критеріїв близько десятка. Для нас і для виборця важливим було знати, чи кандидат не служив агентом спецслужб у комуністичні часи. Чи не був замішаний у корупційних схемах. Чи просував когось зі своїх родичів або знайомих на державні посади. Чи має бізнес сам або його родичі, який може створити конфлікт інтересів на державній посаді. Чи має доходи, не враховані в податковій декларації. Також важливо знати, чи кандидат змінював членство в партіях і фракціях більш як двічі.

Що робили з цими критеріями?

— Румунський парламент — це 467 місць в обох палатах, а кандидатів — уп'ятеро більше. Щоб перевірити біографію кожного за нашими критеріями, запросили до співпраці пресу. По двоє журналістів робили дослідження незалежно один від одного. Зібрані матеріали перевірили. Потім пішли в офіси всіх партій. Сказали: ось критерії, якщо ваші кандидати не відповідають їм, маєте три дні, щоб вилучити їх зі списків.

Партії погодилися?

— Зі списків вилучили 98 кандидатів — половину з тих, яких ми забракували. Загальний список опублікували у пресі. Імена і прізвища тих, кого партії не захотіли вилучити, ми написали на листівках, які роздали людям на кожній виборчій дільниці. Листівку також розмістили в інтернеті, щоби будь-хто міг роздрукувати і теж роздати.

Це вплинуло на вибір румунів?

— Гадаю, що так. Соціал-демократи перемогли, але з незначним відривом від блоку демократів і націонал-лібералів. Ця мінімальна перевага — теж наслідок виключення зі списку сумнівних кандидатів. Усіх 14 осіб, яких ми вимагали, вилучила зі свого списку Демократична партія. Це стало однією з причин перемоги її лідера Траяна Басеску на наступних, уже президентських, виборах наприкінці 2004-го.

Вибори в Румунії проходили за закритими партійними списками. В Україні система змішана, тому відстежувати біографії кандидатів буде легше, особливо висуванців у мажоритарних округах.

Ситуація з корупцією в Румунії суттєво змінилася?

— Так. Зараз заарештовують олігархів, магнатів, бізнесменів вищої категорії — за корупцію або несплату податків. Це особисті друзі міністрів, президента. Але цього мало — потрібно зупиняти корупцію на всіх рівнях через максимальну публічність. Закон про доступ до публічної інформації в нас ухвалили 2001-го. Гадаю, ми спізнилися з ним на 10 років. Могли зробити набагато більше.

Ми зараз переживаємо такий період, коли всі нові партії, що приходять до влади, намагаються використати державу у власних інтересах. А громадянське суспільство ще досить слабке, щоб їх контролювати. Воно або мало представлене в усіх регіонах, або не має впливу на політичний клас. Цим Румунія подібна до України. Люди не готові бути активними. Навіть захистити парк біля власного дому від забудовників не можуть. Бо виросли в комуністичній системі, де кожен мусив будувати власний добробут за рахунок інших.

Не пробували побороти корупцію зверху, як це відбулося у Грузії?

— Революція — річ хороша, якщо після неї щось відбувається. Досвід найчистіших від корупції держав доводить: після великого вибуху розбудова триває 20-30 років. Її мусять підтримувати найрізноманітніші громадські організації та групи, що мають бодай якусь самостійність.

Значний поступ Грузії зумовлений не лише боротьбою з корупцією. Головне, що там відбулося — держава зрозуміла базові принципи свого функціонування, самоусунулася з економіки. Грузини створили систему, в якій нема кому і за що давати хабарі, бо від чиновників нічого не залежить.

Сучасна держава має бути безсторонньою. Це ж не фірма, яка належить якійсь групі людей. Якщо держава не здатна забезпечити всім однакові правила — вона не є нормальною. Найдемократичніші країни в Європі — скандинавські. У них держава має потужний вплив на всі процеси. Взамін гарантує рівні можливості для кожного. Наприклад, якщо людина захворіла, отримує 1000 євро, щоб самотужки розпланувати своє лікування. Ось такі витрати є розумні.

Джерело: Gazeta.ua