Сергій Жадан про ЧЕСНО

Мабуть, багато хто з вас чув уже про громадський рух "Чесно". Нині вони активно їздять Україною, розповідаючи про себе й гуртуючи довкола своєї ідеї зацікавлених. Нещодавно були в Харкові.

На саму презентацію, а потім і на зустріч із пресою, прийшла велика кількість людей. Що, як на мене, справді свідчить про суспільний запит, про потребу нових ідей, нових облич та нових стратегій громадянської солідарності.

Сьогодні ця потреба є чи не головною темою політичних балачок на кухнях, в транспорті чи в конкретно взятому офісі – суспільство не втомилося від політики, як нас переконують із телеекранів, суспільство втомилося від політиків, які нас у цьому переконують.

Суспільство прагне якщо й не повного перезавантаження системи, то принаймні її суттєвої очистки. Чогось подібного, наскільки я зрозумів, прагне і рух "Чесно".

Головною ідеєю кампанії є фільтрування українського парламенту, вибори до якого відбудуться, якщо ви не забули, восени цього року.

Активісти вимагають від учасників парламентських перегонів не включати до своїх передвиборчих списків кандидатів, які "не відповідають критеріям доброчесності", а також планують здійснити аудит нинішнього складу ВР та майбутніх кандидатів-мажоритарників на предмет цих самих критеріїв.

Критерії, про які йдеться, надзвичайно прості й прозорі: відсутність фактів порушень нинішніми чи потенційними народними обранцями прав і свобод людини, відповідність задекларованих ними доходів способу життя, незмінність їхньої політичної позиції, особисте голосування в парламенті тощо.

Одним словом, я би не займався тут переповіданням програмних засад цієї кампанії, якби не одна річ.

В нашій країні давно звичним стало постійне розчарування результатами виборів, нарікання на невидимий примарний "електорат", який вибирає всіх цих хабарників, корупціонерів, перебіжчиків та інших неврівноважених мудаків, котрі носять горде наймення народних обранців.

Давно звичним стало відхрещуватись від заяв та рішень парламенту – мовляв, особисто я їх не вибирав, особисто їх вибирав не я. Так само давно звичним та безнадійним є цілковите ігнорування політикумом цих самих суспільних запитів та очікувань.

Ми вперто повторюємо ті самі помилки, навіть не намагаючись на них учитись, ми кожного разу дозволяємо заганяти себе в глухий кут і позбавляти себе вибору.

Ми підтримуємо людей, яким не довіряємо, й агітуємо за партії, котрі нам не подобаються. Ми звикли на зло одній наволочі обирати іншу. Я розумію, все це називається парламентською демократією і є невід'ємною частиною політичного життя, яке нам нав'язують. Але тоді до чого всі ці нарікання?

Хто може примусити тебе підтримувати людей, які тобі не подобаються? Можливо, дійсно – справа в твоєму особистому незнанні, у відсутності інформації?

З цього огляду я за те, аби все справді було чесно. Щоби ми всі – і ті, хто сидить у ФБ, і ті, хто сидить на лавці під під'їздом, мали можливість дізнатися трішки більше про персонажів, котрі ховаються за партійними прапорами.

І вже виходячи з цього, вирішувати, що нам робити з нашими бюлетенями. Очевидно, що чекати подібної інформації від партійних структур чи засобів масової інформації – справа наївна й безперспективна.

Очевидно, що єдиним ефективним засобом протидії політичній брехні є громадські ініціативи та проекти.

Очевидно, що крім тебе самого, нікому в голову не прийде захищати твої права та інтереси. Навіть якщо ти насправді не цікавишся політикою. Або так – особливо коли ти не цікавишся політикою.

На всяк випадок – я не працюю на громадський рух "Чесно". І ще, теж на всяк випадок – активісти руху постійно підкреслюють, що не підтримують жодну з політичних сил.

Передрук з Погляди на tsn.ua