100 днів Київради: як працюють депутати від Голосієва

Якщо в обласній раді кількість депутатів зменшили мало не на чверть, то інтереси киян мають захищати, як і раніше, 120 депутатів. Але те, що кількість залишилася незмінною, не означає, що рада працює ефективно. Через відсутність чи запізнення депутатів у раді зривається кворум.

Оскільки у Київраді стоїть спеціальна запобіжна система, щоб кожен депутат  міг проголосувати тільки за себе, докнопкодавити кворум у міськради, на щастя, не виходить.

“Через відсутність кворуму у нас початок засідання постійно затримується десь на півгодини. Півсотні депутатів може сидіти й чекати, доки ще 10 добіжить. Після того, як я оголошую перерву й засідання має продовжитися, скажімо, після 14:00, то я чудово знаю, що всім доведеться знову чекати, доки в залі буде більше 60 депутатів і можна буде працювати”, - каже секретар Київради Володимир Прокопів.

Загалом сумарний час запізнень депутатів перевищив 90 людино-годин (понад 2 робочих тижні). Більше того, якщо десятки депутатів чекають по півгодини, доки з’явиться кворум, то часу марнується неспівмірно більше.

Депутат від “Самопомочі” Леонід Антонєнко потрапив у ТОП-5 через регулярні запізнення в середньому на 27 хвилин і сукупно аж на 2 год 42 хв. Тайм-менеджментом політик особливо не переймається.

Найбільше за колег від Голосієва після Антонєнка запізнювався секретар Київради Володимир Прокопів (на майже 12 хв у середньому і на 1 годину 23 хвилини сукупно), Дмитро Калініченко (9 хв у середньому і 1 година 03 хв - сукупно).

“Батьківщинівець” Ігор Галайчук запізнювався в середньому на 8 хв і сукупно на 56 хв, Вадим Іванченко з “Єдності” запізнювався в середньому на 7 хв і загалом на 50 хв, а Олеся Пинзеник від “Самопомочі”  - в середньому на 6 з половиною хвилин і сукупно на 45 хвилин.

До “пасивів” Київради, від депутатів Голосіївського району увійшов не лише “батьківщинівець” Ігор Галайчук з 31% випадків неголосування.

У Вадима Іванченка  з “Єдності” сумарно 31,58% або 42 випадки неголосування, а у представника “Самопомочі” Леоніда Антонєнка ще більше -  32,28% або 41 випадок неголосовання.

Іноді депутати не голосують цілими фракціями, хоча можуть утриматися або голосувати проти питання, яке на їхню думку є неприйнятним. Ось, для прикладу, голосування за склад секретаріату Київради, де “Батьківщина”, ймовірно, за домовленістю не голосувала.

Загалом половина депутатів, які потрапили до топ-10 депутатів, які вставляють картку і не голосують, - це представники саме “Батьківщини”.

“Депутати мають розуміти, що вони повинні голосувати або “за”, або “проти”, або “утримуватися”. Коли депутат “не голосує” - це показник низького рівня політичної культури”, - зазначає учасниця Громадського руху ЧЕСНО Галина Чижик.

Журналіст Громадського руху ЧЕСНО звертався по коментарі до депутатів Антонєнка та Галайчука через соцмережі, але попри те, що вони прочитали запитання, часу відповісти вони не знайшли.

До слова, в чинному Регламенті КМР у пп.3 п.1 ст. 6 ідеться про те, що депутат міськради зобов’язаний брати участь у голосуванні, а в ст. 29 розтлумачується порядок голосування.

Депутати від Голосієва не страждають на “запитоманію”: 8 запитів за 100 днів роботи

Після моніторингу ЧЕСНО новообрані депутати столиці почали виносити на розгляд ради сотні депутатських запитів.

“Запити ми зачитуємо на початку засідання. Доходить вже до абсурду. Сидить голова РДА поруч із керівником одного з комунальних підприємств і один іншому пише запит. А ми не маємо права не ставити цього на голосування. Або читаю запит про поштові скриньки, які депутат хоче встановити в під’їзді, дивлюся наступний його запит, а там під’їзд №2, далі інший запит про скриньки в під’їзді №3 і т. д. Ще одна тактика депутатів для того, щоб нагнати собі позитивну статистику запитів - це писати один і той самий текст запиту до різних установ. Це при тому, що можна давати це одним запитом і зазначати інших адресатів у копії”, - наголошує секретар міськради Володимир Прокопів.

На відміну від багатьох інших депутатів, депутати від Голосіївського району на запитоманію не страждають: за 100 днів роботи лише  Дмитро Калініченко і Олеся Пинзеник подали 3 і 5 запитів відповідно.

Запити Калініченка стосуються витребування інформації щодо договорів оренди нерухомого комунального майна громади міста і щодо договорів пайової участі в благоустрій, а також стосовно перевірки законності скандального будівництва на вулиці Дубініна, 2-а.

Цікаво, що запит щодо комунальної власності громади міста депутат Калініченко подає, будучи членом постійної депутатської комісії з питань власності, 2 засідання якої з 9-ти він пропустив.

“Одне засідання, на скільки я пам'ятаю, після новорічних свят, по певних обставинах не був у Києві”, - повідомляє депутат Калініченко.  

Всі запити адресовані керівництву відповідних департаментів КМДА, РДА, тобто в принципі, депутат міг би обмежитися зверненнями для отримання запитуваної інформації і не відбирати час в ради на зачитування запитів.

Серед 5-ти запитів Олесі Пинзеник 4 адресовані міському голові Віталію Кличку.

Всі запити також стосуються надання інформації від департаментів КМДА, комунальних підприємств і лише один - до Держслужби з надзвичайних ситуацій щодо аварійного будинку на Микільсько-Ботанічній, 11.

Зрозуміло, що таку інформацію також можна було отримати через депутатське звернення.

Депутатка Олеся Пинзеник разом із коментарем надсилає світлини із напівзруйнованих будинків у районі.

“Я прикріпила фото по 2 останніх запитах. На Казимира Малевича,будинок, що стоїть над самим тротуаром валиться прямо на очах, а ділянка на Антоновича (Горького) вже років 7-8 останніх перетворена на будівельне звалище, і там навіть бетонний паркан вже починає падати (хилитися) на тротуар. Я вважаю, що дані питання є суспільно вагомими і тому я їх подаю як запити. Я теж противник того, щоб просто гнатися за кількістю і подавати запити на кшталт  "Покрасіть забор" і відремонтувати прибудинкову територію 5 одинаковими запитами (просто перераховуючи в кожному іншому запиті новий корпус будинку). Зараз ми готуємо звернення щодо складання дефектних актів по проблемах, що озвучили мені батьківські комітети в дошкільних закладах, які є відвідала та демонтажу МАФІв на прохання громади. Тобто, якщо підсумувати, то якщо є бачу, що питання є суспільно вагомим та важливим, то я подаю запит, а в іншому разі готую звернення”, - пояснює свої критерії щодо подачі запитів депутатка.

Але запит суттєво відрізняється від звернення.

“Коли до від мера міста-мільйонника депутати вимагають труїти щурів, ставити скриньки, лагодити під’їзд чи ліфт, це свідчить або про брак знань основ самоврядування або про бажання підмінити якість видимістю. Такі питання вирішують профільні комунальні господарства. І тільки у випадку, коли профільне комунальне господарство не реагує на звернення - не запит (!) -  депутата, обранцю громади доцільно винести питання на розгляд всієї ради шляхом запиту щодо бездіяльності у вирішенні його звернення. У інших випадках депутатський корпус, який голосує за запити, несе повну відповідальність за те, що заохочує використовувати інструмент запиту не за призначенням”, - додає Круглашов.

Регламентна комісія Київради вже вивчила це питання і пропонує вирішити цю проблему шляхом внесення змін до регламенту.

На думку членів комісії, кількість запитів зменшиться, щойно депутати будуть належним чином підходити до їхньої підготовки і готувати відповідні проекти рішень. Також, депутати будуть використовувати інструмент запиту лише після того, як не досягли результату, направивши звернення.

Нагадуємо, що рух ЧЕСНО також дослідив зв’язки депутатів Київради.

Автор: Сергій Огородник, журналіст ЧЕСНО