Тушкофілія української політики

Коли бачиш як депутати перебігають з місця на місце, голосуючи за своїх колег, першою реакцією є сміх. Коли ж розумієш, що обрані за списками партій депутати так само перебігають з фракції в фракцію, єдиною реакцією може бути тільки обурення.

Адже віддаючи свою картку сусіду, депутати добровільно позбавляють себе свободи вибирати, тоді як "тушки" позбавлять такої свободи своїх виборців.

Парламент – найвищий виборний орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни. Саме представляючи інтереси усіх груп парламент повинен займатися творенням законів, на яких "стоїть" легітимна влада.

Якщо принцип представництва порушено, то і сам парламент, і все те, за що він голосує, стає нелегітимним.

Нині в парламенті, згідно методології ЧЕСНО, 76 порушників критерію "незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців".

76 голосів, здатних вплинути на формат парламентської більшості, яка визначає політичний курс країни.

76 "тушок", які, отримавши мандат на здійснення однієї політичної позиції, самовільно почали здійснювати іншу.

Завдяки їм сьогоднішній парламент не виконує представницьку функцію.

Нинішня більшість, сформована завдяки механізму "тушок" – переходу депутатів обраних за списками однієї політичної сили на бік іншої – тієї, що перебуває при владі.

Це може статися і через хабарі, і через тиск. Але наслідок один – депутати не представляють виборців, які їх обрали, а парламент не відображає інтересів суспільства, "висловлених" в результаті останніх парламентських виборів.

Наголосимо, що такі "тушки" обирались до парламенту як представники партій. Саме партіям, а не їм виборці дали мандат представляти їхню позицію в парламенті.

Якби були закони, які працювали на посилення політичної відповідальності, то такі "перебіжчики" мали би одразу скласти мандат після виходу, або були б виключеними з фракції.

Ставка на шулерів

Майбутня більшість в парламенті може сформуватися з "тушок", які приєднаються до провладної фракції.

Вітчизняні закони дають можливість і депутатам-списочникам і депутатам-мажоритарникам брати участь у кампанії і як "незалежні", і як "опозиційні" кандидати. А потім, після виборів, перейти на бік того, хто зробить кращу бізнес-пропозицію.

Подібна ситуація в Україні була за часів Кучми, коли президент та його влада мали рейтинг підтримки від 3% до 10%, та це не заважало Кучмі контролювати парламентську більшість, кістяк якої становили залежні від влади люди.

"Тушки" – це системне і узаконене шулерство, коли виборчий бюлетень стає гральною картою у руках скупників парламентських душ. Не дивно, що така біда як "тушка" ніколи не ходить одна.

Всі 76 порушників критерію "незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців" не відповідають ще кільком інших критеріям. Так, 54 з 76-ти ще й порушують критерій "непричетність до корупційних дій".

Схильність до зради волевиявленню виборців не залежить від партійної ідеології.

Наш моніторинг свідчить, що серед політичних сил, які мають шанс потрапити до парламенту, притулком депутатів, які вже змінювали політичну позицію всупереч волевиявленню виборців можуть стати і Партія регіонів, і "Наша Україна", і "Україна – вперед!".

До слова, останнє об'єднання очолює депутатка, яка належить до унікальної групи, усього їх восьмеро, нині діючих депутатів, які порушили одразу всі критерії доброчесності.

Прикметно, що хоча ці політичні сили в українському політикумі позиціонують себе по-різному – ПР- влада, НУ – опозиція, ВУ – "третя сила" – наявність цього порушення є тим спільним, що об'єднує, з першого погляду, ідеологічно різні політичні сили.

фото Ярини Михайлишин    

Якими будуть наслідки для суспільства?

Якщо більшість і у наступному парламенті буде створена з використанням механізму "тушок", для суспільства це матиме згубні наслідки.

По-перше, парламент не представлятиме інтересів суспільства і не виконуватиме свою основну функцію. Сама ідея парламенту як вищого представницького органу буде дискредитована.

По-друге, в країні домінуватиме політична БЕЗвідповідальність, коли не буде розуміння – а яка ж політична сила несе відповідальність за ситуацію в країні? І без того невисока якість української політики стане ще нижчою.

По-третє, корупція стане показовою нормою на найвищому рівні.

Якщо народні обранці – кращі представники народу – формуватимуть парламентську більшість шляхом підкупу і шантажу, це стане сигналом для всього суспільства. Для мільйонів українських обивателів це стане моделлю поведінки.

Якщо їм "нагорі" можна "продаватися", то чому цього не можна робити "нам"?

Як виявити тушку?

Відповідно до методології Чеснометру, не відповідають критерію "незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців "ті депутати, які вийшли, або були виключені з фракції партії, від якої вони обиралися до Верховної Ради чи місцевої ради.

Крім того, депутати не відповідають цьому критерію, якщо вони, будучи в опозиції, підписали Угоду про створення Коаліції депутатських фракцій "Стабільність і реформи" у Верховній Раді VI скликання, або голосували однаково з парламентською більшістю у більше ніж 50% випадків.

Для депутатів місцевих рад, які є кандидатами у нинішній виборчій кампанії, індикатором порушення цього критерію є входження до складу провладної депутатської групи, якщо особа була обрана від опозиційної політичної сили.

Громадяни, які, ідучи на виборчі дільниці, прагнуть покращити якість української політики і не обирати "тушок", мають вивчити не лише слова і обіцянки кандидатів, які, як правило, будуть дуже "опозиційними", а й всю історію їхньої політичної біографії, історію їхніх вчинків і мотивацій в житті.

І пам’ятати, якщо політики вже колись зраджували своїх виборців, вони обов'язково їх зрадять знову.

Сергій Таран, спеціально для УП