Як партії роблять із виборів фарс

Як показала практика, навіть обіцяна можливість перемогти на виборах найбільш рейтинговим представникам партій була зведена нанівець. 

У листопаді минулого року відразу після виборів до Харківської міської ради 12 кандидатів від партії "Відродження" відмовилися від мандатів на користь двох соратників Геннадія Кернеса, чий рейтинг був доволі низьким. Партія "Відродження" отримала 57 мандатів. Після відмови кандидатів з прохідних місць у списку до міськради пройшли Володимир Тупіцин (59 номер рейтингу) і секретар ради Олександр Новак (70-й). Таким чином Геннадій Кернес дотис те, що обіцяв - секретарем міської ради за результатами виборів залишився Новак.

У Київській облраді “Опозиційний блок” теж посунув тих, хто мав найвищий рейтинг. Так, з 6-ти політиків, які пройшли в округах від “Опоблоку” депутатами стали 5 осіб, які без партійних маніпуляцій ніколи б не отримали мандат. Одного з них, Віктора Бурмістрова, у рейтингу від прохідного місця відділяло мало не 20 колег.

Аналогічна ситуація відбулася в Чернівцях. Для того, щоб від УКРОПу до обласної ради пройшов кандидат Віталій Ткачук, партія переконала 9 його колег "поступитися місцем". 

Таким чином, партії отримали тотальний контроль і над кандидатами до рад (позапартійно кандидуватися можливо лише в сільські й селищні ради) та виняткове право відкликати своїх депутатів.

Після того, як диктатуру закріпили на рівні місцевого самоврядування, законотворці добралися і до парламенту. 

Партії захотіли контролювати списки кандидатів у депутати ВРУ не лише до, а й після виборів. І законопроект №3700 “Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку у багатомандатному окрузі)” дає законні підстави для зміни порядку кандидатів у списку, щоб, як і на місцевих виборах, пройшли потрібні партійці, а неугодних кандидатів, обраних виборцями до ради, можна було позбавити мандатів. 

Для цього лідери 5-х фракцій - БПП, Народного фронту, Радикальної партії, Самопомочі та Батьківщини - зареєстрували цей законопроект. В свою чергу Голова Верховної Ради ставив його у порядок денний аж 18 разів (!!!). Після чого його ухвалили з порушенням Регламенту ВРУ. 

Попри непідтримку народних депутатів, Володимир Гройсман поставив №3700 на голосування знову, на що не мав жодного права. Адже після невдалого голосування, до розгляду законопроекту №3700 можна було б повернутися лише через одну сесію.

Таким чином, якщо на рівні місцевих виборів відбуваються тихі домовленості, щоб у депутати пройшли ті, “хто треба”, то на рівні Верховної Ради парламентарі вирішили взагалі узаконити диктатуру партій. 

Якщо президент підпише 3700, то партійне керівництво зможе торгувати не лише місцями в списку, але й мандатами. А ще - позбуватися вільнодумних депутатів, що виявили себе “нелояльно” під час виборів. Таким чином виборцям запропонують голосувати за бренди-фантики, які партія наповнить вмістом вже після виборів.

Час передвиборчої кампанії невиправдано обмежений. За таких умов роль публічних списків суттєво нівелюється й стає ілюзорною. ЗМІ та громадськість встигнуть проаналізувати лише перші пару десятків кожної партії, а партія, що подолає бар’єр, зможе протягнути одіозних кандидатів із глибин списку. 

Ми прирівнюємо 3700, який депутати підтримали 16 лютого, до законів про диктатуру, за які голосував парламент за часів Януковича.

Депутати з міжфракційного об’єднання “Єврооптимісти” зареєстрували постанову про скасування ухвалення законопроекту.

Громадський рух ЧЕСНО закликає:

- народних депутатів - проголосувати за  постанову №3700-П1, яка скасовує законопроект про партійну диктатуру. Ми обіцяємо, що на виборах усіх рівнів будемо закликати громадян не голосувати за тих депутатів, які підтримали партійну диктатуру і не проголосують за її скасування;

- Президента України - накласти вето на проект закону №3700, якщо він все-таки буде переданий йому на підпис. 

З аналогічними вимогами виступають Реанімаційний Пакет Реформ, Комітет виборців України, ОПОРА. 

Авторка: Ірина Федорів, координаторка регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО