У Львівській облраді майже половина депутатів є кандидатами на відкликання

У рік місцевих виборів Громадський рух ЧЕСНО проводить моніторинг роботи місцевих рад. За законом, якщо депутат пропустив понад 50% засідань сесії чи постійної комісії протягом року, його можна позбавити мандату (ст. 37, ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад").

Кожен депутат розуміє: прогули або неякісна робота можуть безпосередньо вплинути на подальшу політичну кар’єру і результати осінніх місцевих виборів.

Найбільші прогульники облради були обрані у мажоритарних округах. Сергій Сенчук, обраний від Єдиного центру у Радехові, пропустив 71% всіх сесійних засідань і зараз кандидує знову. На другому місці Тарас Козак, що обирався до облради від Української селянської демократичної партії, а нині є народним депутатом від Опозиційного блоку. Третім є колишній регіонал Михайло Сендак, який зараз балотується від "Нашого краю".

З усіх лідерів ТОПу найбільших прогульників журналістам руху ЧЕСНО вдалося додзвонитися лише Тарасові Козаку. Він повідомив, що для кожного пропуску існує поважна причина, проте уточняти не захотів, порадивши звернутися до прес-служби.

Ось як виглядає перелік найбільших прогульників сесійних засідань Львівської облради.

Якщо ж говорити про тих депутатів, що пропустили більше 50% сесійних засідань та/або засідань комісій бодай в один із років, то такими є 44% чинних депутатів Львівської облради. Теоретично їх усіх можна було позбавити мандату за прогули.

Загалом, якщо враховувати також і вибулих депутатів, у облраді є 61 кандидат на відкликання. 17 із цих депутатів було обрано від ВО “Свобода”, 13 від Партії регіонів, 5 від Української народної партії, 4 від Фронту змін, по 3 від Народної партії, Народного руху України, Партії промисловців та підприємців і Сильної України, ще 10 від інших партій.

32 депутати є кандидатами на відкликання через пропуски сесійних засідань. Ось ті місцеві обранці, що пропустили понад 50% сесійних засідань Львівської обласної ради.

Традиційно гірше депутати відвідують засідання комісій. 53 обранці стали кандидати на відкликання через пропуски засідань комісій.

27 депутатів, що пропустили понад 50% сесійних засідань Львівської обласної ради, були обрані у мажоритарних округах.

Ще 26 депутатів, що пропустили понад 50% сесійних засідань Львівської обласної ради, були обрані за списками партій.

Деякі депутати дійсно не могли фізично відвідувати засідання облради. Володимир Говірко зі Свободи лікувався у Австрії у зв’язку з онкологічним захворюванням, і зараз на вибори не йде.

Натомість 21 кандидат на відкликання нинішнього складу обласної ради знову висувається до цієї ради. Серед них шестеро балотується від Блоку Петра Порошенка (це Всеволод Білас, Олександр Ганущин, Анатолій Дейнека, Богдан Козак, Петро Федашко, Ігор Ярема), четверо від Свободи (Іван Калинич, Руслан Помірчий, Остап Стахів, Юрій Шаваров), троє від Нашого краю (Богдан Піх, Михайло Сендак, Богдан Турчин), двоє від Громадянської позиції (Леонід Охріменко, Михайло Титикало) та по одному кандидату від Самопомочі (Тарас Вервега), Батьківщини (Олександр Чебаненко), Єдиного центру (Сергій Сенчук), Народного руху України (Богдан Гагалюк), Радикальної партії (Юрій Візняк), Української республіканської партії (Роман Дудич).

Іще п’ятеро кандидатів на відкликання йде до обласної ради із міської: троє свободівців (Ярина Вайда, Андріян Гутник та Руслан Кошулинський, що у 2012 із міськради пішов до Верховної Ради), Сергій Бащук із Народного контролю та Богдан Панкевич від Української Галицької партії.

Слід зазначити, що кількість пропусків сесійних засідань депутатами ради може бути більшою. У Львівській облраді наразі паралельно існує механізм письмової та електронної реєстрації депутатів. Із 2013 дані електронної реєстрації публікуються онлайн.

До того, щодо періоду 2011-2012 рр. рух ЧЕСНО керувався даними письмової реєстрації, але отримавши офіційного листа від облради про те, що “використання даних лише про письмову реєстрацію необ’єктивно відображає факт участі депутатів у пленарних засіданнях сесій”, презентацію було перенесено.

Натомість згідно із Регламентом Львівської обласної ради, реєстр письмової реєстрації депутатів додається до протоколу засідань, який є офіційним документом пленарних засідань (статті 100-101).

Відтак, перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться особиста реєстрація депутатів на підставі пред’явлення посвідчення депутата обласної ради та підтвердження своєї присутності власноручним підписом у відповідному реєстрі згідно зі статтею 14 Регламенту.

Більше того, згідно з Регламентом, депутат не може отримати картку для голосування, не пройшовши процедуру письмової реєстрації.

Незважаючи на це, порівнявши дані письмової та електронної реєстрації депутатів у 2011 та 2012 рр., рух ЧЕСНО виявив, що вони суттєво різняться між собою.

У прес-службі облради пояснили, що дані письмової та електронної реєстрації розходять через те, що деякі депутати просто не хочуть ставити підпис на реєстраційних листках, а картки для голосування, які перед кожною сесією повинні видавати лише на підставі письмової реєстрації, депутати просто не повертають.

“Ту норму (щодо видачі карток - ред.) записали для того щоб змусити депутатів вкінці кожного засідання здавати картки. На жаль, нам не вдалося добитися, щоб картки для голосування здавали і декілька раз пробували з головами фракцій про це говорити і з позафракційними депутатами. Депутати кажуть: то моє особисте право здавати або ні, тому що картка є персональною і заставити його віддати ту картку неможливо, бо не існує механізму впливу” - розповів руху ЧЕСНО керівник справ Львівської обласної ради Євген Захаревич.

Дійсно, згідно з даними письмової реєстрації у 2011-2012 “прогульниками” виявилися тодішній голова облради свободівець Олег Панькевич та заступник голови ради Валерій П’ятак, обраний від Нашої України. У переліку є й нинішній голова ради Петро Колодій. Ці депутати в силу своїх посадових обов’язків не могли пропускати настільки багато - скоріш за все вони просто порушували норми регламенту, бо не проходили процедуру реєстрації.

Втім, такої певності немає щодо “рядових” депутатів, оскільки депутати могли бути фізично відсутніми на засіданнях, а їхня картка в цей час могла бути зареєстрованою, скажімо, колегами по фракції. Оскільки обласна рада не може контролювати процес письмової реєстрації, така ситуація є вірогідною, оскільки кнопкодавство досі існує навіть у Верховній Раді. На жаль, стверджувати про відсутність такої практики у стінах Львівської обласної ради ми не можемо.

У будь-якому разі, при розходженні даних про присутність депутатів згідно з даними письмової та електронної реєстрації ми в своєму аналізі використовували ту цифру прогулів, яка є меншою. Відповідно, фактична кількість прогульників може бути дещо більшою, однак отримати документальне підтвердження цього факту наразі неможливо.