Кандидати на мера Миколаєва - аналіз від ЧЕСНО

Більша частина швидко­ плинної виборчої кампанії пролетіла. Миколаєву 25­го жовтня обирати місцевих депутатів та міського голову. З 21­го кандидата на посаду міського голови вже залишилося 18.

Юрій Гранатуров, партія «Наш край», чинний мер Миколаєва. У 1998 р. та 2002 р. був обраний депутатом Миколаївської міськради як позапартійний, а вже у 2006­му та 2010 роках обирався як член Партії регіонів. Більшість претензій до Гранатурова типові для будь­-якого чинного мера: нерішучість та непослідовність у вирішенні проблеми з розміщенням тимчасових споруд, поганий стан міських доріг, тяганина із завершенням будівництва деяких архітектурних об’єктів (проект «Серце міста», ремонт покриття амфітеатру дитячого містечка «Казка» тощо). Також Гранатурова звинувачують у проблемах із розведенням Інгульського мосту.

Ігор Дятлов, партія «Опозиційний блок». Чинний депутат Миколаївської обласної ради від Партії регіонів, пізніше був обраний головою облради. Стрімку політичну кар'єру Ігора Дятлова багато хто в місті пов'язує з тим фактом, що багаторічним другом його батька був тогочасний голова Миколаївської ОДА і лідер облорганізації Партії регіонів Микола Круглов.

Більшості миколаївців Ігор Дятлов може бути відомий за його провокаційне відеозвернення на початку 2014 р., у якому він порівнював учасників Революції Гідності із нацистами та залякував мешканців Миколаєва «чужинцями», які нібито займаються переслідуванням російськомовних. За ці висловлювання проти нього було відкрито кримінальне провадження за фактом розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Після втечі Януковича, Ігор Дятлов майже на рік зник із політичного життя міста Миколаєва. Зараз він називає себе лідером опозиції до місцевої влади та досить жорстко критикує Миколаївську міськраду.

Крім того Ігоря Дятлова разом з Артемом Ільюком, який очолює список партії «Відродження», пов’язують із реалізацією у 2012­му році резонансного проекту «Серце міста», що супроводжувався низкою скандалів та фінансових проблем.

Олександр Сєнкевич, партія «Об’єднання «Самопоміч». Приватний підприємець, заснував та очолює ТОВ «Квадролоджик», основним видом діяльності компанії є комп'ютерне програмування. Паралельно керує також ПП «Лєда», що займається монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. У 2014 р. балотувався на посаду мера як самовисуванець, але програв. Офіційно був найбагатшим кандидатом у мери (у 2013 р. заробив 2,5 млн грн, а члени його сім'ї ще 500 тис. грн. Таким чином, сукупний дохід сім'ї Сєнкевича склав понад 3 млн грн).

Віталій Воронов, партія «Відродження». Колишній член Партії регіонів. У 2001 році працював позаштатним радником миколаївського міського голови Володимира Чайки, згодом «регіонала». З 2006 року на позаштатній основі був помічником­консультантом нардепа­«регіонала» Миколи Круглова. У 2006 р. також був обраний депутатом Миколаївської міської ради від Партії регіонів.

У декларації пана Воронова за 2014­й рік не вказано ні доходів, ні членів сім'ї, у яких він, теоретично, міг би бути на утриманні.

Сергій Пучков, партія «Нова держава». Колишній член Комуністичної партії України, чинний депутат Миколаївської обласної ради. В 2012­му та 2014 роках балотувався в народні депутати України від КПУ, але не був обраний. У 2014 р. брав участь у позачергових виборах миколаївського міського голови від КПУ, але набрав тільки 3,13% голосів.

Пересічним миколаївцям він найбільше запам’ятався під час зносу пам’ятника Леніну 22 лютого 2014 р., коли влаштовував провокації.

Місцем роботи Пучков вказав Миколаївський обласний осередок, головою якого він є. Це відокремлений структурний підрозділ Всеукраїнської громадської організації «Фонд сприяння демократичним виборам», створеної у 2004 році до президентських виборів. Такі псевдогромадські організації, як правило, покликані імітувати існування громадянського суспільства, що підтримує владу.

Демид Губський, партія «Всеукраїнське об’єднання «Свобода». У 2014 році балотувався на посаду миколаївського міського голови від ВО «Свобода» і набрав 0,87% голосів. Також у 2014 р. за списком партії ВО «Свобода» балотувався в народні депутати України, але не був обраний.

Згідно із даними декларації за 2014 рік, ані Демид Губський, ані члени його родини не мали доходів. Також вони не мають майна, яке би підлягало декларуванню.

Денис Жело, «Партія простих людей Сергія Капліна» є головою профспілкової організації Миколаєва «Сильні Разом» і за сумісництвом помічником­консультантом нардепа Сергія Капліна, обраного на Полтавщині. Жело є засновником та керівником Миколаївської обласної молодіжної Спілки болгарської молоді.

Юрій Сербин, партія «Народний рух України». Нині є директором дочірнього підприємства інвалідів «ЗДРАВНИЦЯ­СЕРВІС». Висунувши Юрія Сербіна, «Народний Рух України» планує привернути увагу суспільства до проблем людей з особливими потребами.

До аутсайдерів передвиборчих перегонів можна зарахувати самовисуванця Павла Деменського, кандидата від «Батьківщини» Олександра Гриценка, висуванця від «Народного контролю» та багаторазового учасника виборів Олега Найду, та кандидата від партії «Республіка» Станіслава Под’ячева.

Суто «технічними кандидатами», які не відзначилися активною участю в передвиборчих перегонах і невідомі широкому загалу, є самовисуванці Роберт Арутюнов, Надія Гірчева, Михайло Гладун, Олександр Гончаров. Не обійшлося в Миколаєві і без сумнозвісного Дарта Вейдера, що балотується заодно і єдиним кандидатом в депутати від «Блоку Дарта Вейдера» до Миколаївської міської ради.

Олена Позняк та Вадим Мельников для Руху ЧЕСНО