Стефанчук Микола Олексійович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У вересні 2020 року  дружина Микола Стефанчуки – Оксана Музика-Стефанчук – написала заяву на ім’я свого чоловіка: оформити її депутатським помічником на громадських засадах. Зрештою він подав до апарату парламенту список своїх помічників, де було прізвище і його дружини.

Навесні 2020 року, під час першої хвилі коронавірусу на той момент заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук разом із братом, депутатом Миколою Стефанчуком зареєстрував законопроєкт № 3250 щодо проведення онлайн пленарних засідань та зібрань комітетів. Головне науково-експертне управління ВРУ зауважило у своєму висновку на суттєвих ризиках проєкту, зокрема порушенні положення Конституції щодо особистого голосування депутата на засіданнях, а також відсутності гарантій захисту нардепа від стороннього тиску та неможливості з’ясувати, наскільки вільно відбувається волевиявлення особи під час віддаленої роботи. Вже у вересні того ж року законопроєкт було знято з розгляду, проте режим відеоконференцій запровадили на засіданнях комітетів, що позитивно позначилось на їхній роботі і дало можливість моніторити роботу депутатів під час обмежень в умовах карантину.

Згідно декларації 2019 року,  Микола Стефанчук мав квартиру площею 81,6 квадратних метрів у Хмельницькому, колекцію сучасних та старовинних монет і купюр (близько 2000 екземплярів) та у спільній власності з дружиною бібліотеку наукової літератури, що вміщує близько 3000 примірників книг. Також нардеп придбав легковик "Mitsubishi Outlander" 2018 року випуску за 741 100 гривень.

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання по 187 округу (м.Хмельницький) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Член однойменної фракції. Член Комітету з питань правової політики.

Працює начальником юридичного відділу Державної організації “Національний офіс інтелектуальної власності”.

З 2017 до 2019 року працював адвокатом.

У 2017 році був кандидатом на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

З 2016 року працює старшим науковим співробітником КНУ ім.Т.Г.Шевченка. 

У 2014-2016 роках був професором кафедри цивільного права та процесу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

У 2015-2016 роках проводив підготовку кадрів для нової поліції в м.Хмельницькому та м.Києві. 

З 2013 до 2014 року обіймав посаду доцента кафедри цивільного права та процесу Тернопільського національного економічного університету. 

У 2012-2013 роках - доцент кафедри міжнародного права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

З 2006 до 2012 року був доцентом, професором кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права.

У 2002 році балотувався до Хмельницької міської ради від “Народного Руху України” по мажоритарному округу.

Засновник та голова ГО “Європейський науково-дослідний інститут права”. Співзасновник заступник голови ГО “Всеукраїнське об’єднання “Центр розвитку людини”.

В студентські роки грав у команді КВК “Три товстуни”.

Закінчив юридичний факультет у Хмельницькому інституті регіонального управління та права, Хмельницький національний університет за спеціальністю “соціальна педагогіка”, Хмельницьку гуманітарно-педагогічну академію за спеціальністю “управління навчальним закладом” та Хмельницький університет управління та права за спеціальністю “державна служба”. Кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України.