Єжель Михайло Броніславович

Ексміністр оборони України.

Сприяння окупації АР Крим. 

8 серпня 2022 року ДБР повідомило про підозру у держзраді колишньому міністру оборони Михайлу Єжелю за сприяння окупації АР Крим. Мова йде про погодження підписання так званих "Харківських угод", які сприяли російській федерації в окупації АР Крим.

За інформацією ДБР, адмірал Єжель, який свого часу був Головнокомандувачем ВМС України, погодив весь пакет документів необхідних для імплементації Угоди між Україною та Росією, навіть не відвідавши засідання уряду 21 квітня 2010 року, під час якого вони обговорювались. 

Окрім цього, не було проведено обов’язкової правової експертизи щодо відповідності проєкту угоди Конституції України. Це створило умови для продовження перебування чорноморського флоту рф на території України на 25 років та нарощування військової техніки рф.

22 грудня 2018 року Солом'янський районний суд Києва задовольнив клопотання прокуратури щодо надання дозволу на затримання Єжеля у випадку перетину ним кордону України або на території країни.

У березні 2016 року військова прокуратура ГПУ склала повідомлення про підозру Єжелю за неналежне виконання службових обов'язків під час погодження 2011 року переліку військового майна ЗСУ, що підлягало відчуженню. 

Через це, за даними слідства, МО України передало два важких бомбардувальника Ту-95МС приватній компанії, що спричинило збитки у 24 млн грн. Оскільки Єжель знаходиться за межами території Україні, його розшук здійснювався СБУ.

3 квітня 2013 року президент України Віктор Янукович призначив Єжеля послом України в Білорусі, а 11 травня 2015 року президент України Петро Порошенко звільнив його з цієї посади.

24 лютого 2012 року був призначений радником Президента України

З березня 2010 по 8 лютого 2012 року Міністр оборони України. На думку адмірала Ігоря Воронченка, Єжель руйнував структури ЗС України, які вже практично були адаптовані під структуру НАТО.

У 2007 році балотувався до Верховної Ради 6-го скликання від Виборчого блоку Людмили Супрун – Український регіональний актив, не обрано.

З червня по грудень 2007 року радник Прем'єр-міністра України.

У 2006-2007 рр. був помічником народного депутата України Володимира Заплатинського на громадських засадах.

6 жовтня 2003 року Указом Президента звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я, адмірал запасу.

У 2001—2003 рр. Головнокомандувач Військово-морських сил Збройних сил України.

У 1996—2001 рр. заступник Міністра оборони України — командувач Військово-морських сил Збройних сил України.

У 1996 році закінчив факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних сил України. По закінченні навчання в Академії був призначений на посаду адмірал-інспектора Військово-морських сил Головної інспекції Міністерства оборони України. З 21 серпня 1996 року контр-адмірал.

У 1993—2003 рр. у Збройних силах України.

У 1990—1993 рр. командир дивізії протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

У 1987—1990 рр. проходив службу на посаді начальника штабу бригади протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

У 1987 році закінчив командний факультет Військово-морської академії імені А. А. Гречка.

У 1975 році закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. Нахімова за фахом — радіотехнічні засоби і системи управління протичовнових крилатих ракет. Офіцерську службу розпочав на кораблях Тихоокеанського флоту.

Народився 19 жовтня 1952 року в селі Слобода-Ялтушківська на Вінниччині.