Нищук Євген Миколайович

Актор театру, кіно і дубляжу, народний артист України, двічі міністр культури (2014, 2016-2019 рр.). З 2023 року голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Військовослужбовець ЗСУ, учасник боїв на Київщині, Миколаївщині й Херсонщині у 2022 році.

У 2023 році призначений головою Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, після відставки з цієї посади Юрія Макарова та інших членів комітету на тлі скандалу з перенесенням оголошення лауреатів премією.  

У 2022 році після початку повномасштабної війни долучився до добровольчого формулювання "Вільна Україна", виконував завдання з аеророзвідки на Київщині. Згодом поїхав виконувати бойові завдання на Миколаївщину і Херсонщину, а у липні 2022-го офіційно мобілізувався в ЗСУ.

У 2019 році невдало балотувався до Верховної Ради 9-го скликання від "Української Стратегії Гройсмана" (№5 у списку).

У 2016-2019 був Міністром культури України.

У 2019-му Національна спілка журналістів України включила Нищука до рейтингу "Ворогів преси" через перешкоджання реформуванню видань “Українська культура", "Музика", "Культура і життя", "Кримська світлиця".

У 2018 році НАЗК винесла Нищуку припис про бездіяльність щодо конфлікту інтересів у структурах, підпорядкованих Міністерству культури України. У 2019 році був викликаний до НАЗК для надання пояснень щодо невиконання законних вимог агентства.

У 2016 році під час ефіру на ICTV заявив про «генетичну неповноцінність жителів сходу та півдня України». Після обурення перепросив за ці слова і сказав, що їх вирвали з контексту і його неправильно зрозуміли.

З 2015 року грає в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Того ж року Нищук отримав звання Народного артиста. Також, як актор знімався у різних фільмах, зокрема, таких, як "Крути", "Кіборги", "Таємний щоденник Симона Петлюри" тощо. Озвучив близько 20 фільмів. 

У 2014-2015 роках був членом конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САР) і комісії з висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).

З 27 лютого до 2 грудня 2014 року вперше працював Міністром культури України. Був звільнений у зв'язку з формуванням нового уряду новообраною Верховною Радою 8-го скликання.

У 2013-2014 та 2004 роках брав участь у Революції Гідності та Помаранчевій Революції, був модератором сцен обох Майданів, за що його назвали "Голосом Майдану".  

У 2007 році невдало балотувався до Верховної Ради 6 скликання від блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" (№205 у списку, безпартійний).

У 2005 отримав звання заслуженого артиста України.

Має вищу освіту. У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Після закінчення вишу працював у театрі "Ательє 16" та у театрі поезії "Мушля". Потім став актором Київської академічної майстерні театрального мистецтва "Сузір'я".

Народився 29 грудня 1971 року в Івано-Франківську.