Комарницький Денис Сергійович

Депутат Київської міської ради 5 та 6 скликань, бізнесмен. У медіа Комарницького називають “смотрящим” за Києвом від Офісу президента. Фігурант антикорупційних розслідувань.

У березні 2025 року журналісти "Української правди" з'ясували, що Комарницький зумів виїхати за кордон до Австрії попри оголошення в розшук, до цього він переховувався у Київській області.

У 2025 році НАБУ та САП заявили про викриття злочинної групи, причетної до земельної корупції у Києві. Серед підозрюваних був Комарницький, якого називали організатором схеми.

За даними слідства, учасники злочинної організації знаходили перспективні земельні ділянки та реєстрували на підконтрольних осіб право власності на споруди, яких там ніколи не існувало. Надалі подавали до міськради заяви про надання права власності на земельні ділянки для обслуговування цих споруд, що дозволяло уникати торгів. 

Сам Комарницький заявив, що слідство проти нього є "тиском, пов'язаним з його професійною діяльністю".

У 2021 році журналісти пов’язували Комарницького із нардепом від “Слуги народу” Миколою Тищенком, з яким він мав спільні бізнес-інтереси у столиці. Зокрема компанія сестри Тищенка вигравала тендер на будівництво розв’язки на лівому березі Києва вартістю у 16 млн грн, “замовлений” Комарницький ще у 2018 році. Окрім цього Тищенка помітили за розвантаженням невідомих коробок з автівки Комарницького, які нардеп заносив до Офісу президента.

У 2020 році розслідувачі “Bihus.info” з’ясували, що фірми, пов’язані з Комарницьким регулярно вигравали мільярдні тендери на будівництво від влади Києва. 

У 2019 році ЗМІ почали називати Комарницького “смотрящим” за Києвом від Офісу президента, на цій “посаді” він замінив Вадима Столара, який був “смотрящим” за попередньої влади.

У 2017 році за даними журналістів “Bihus.info” Комарницький домовився з менеджеркою біглого ексміністра часів Януковича Олександра Клименка щодо виведення з-під арешту і подальшого продажу ряду об’єктів у Конча-Заспі.

У тому ж році прізвище Комарницького фігурувало у контексті реконструкції Подільсько-Воскресенського мостового переходу у Києві, ремонт якого віддали пов’язаній із ним фірмі "Еко-буд-трейд". Сума тендеру становила 6 млрд грн. Кошторисна вартість проєкту будівництва у 2021 році зросла з 11,251 млрд грн до 19,922 млрд грн.

У 2011 році проти Комарницького порушили кримінальну справу за фактом розбійного нападу. За даними слідства він та зять мера Києві Леоніда Черновецького В’ячеслав Супруненко здійснили напад на адвоката, відібравши у нього валізу з 20 тис. доларів і рішення Золочівського районного суду Харківської області, яким було накладено арешт на нерухоме майно АТЗТ "Книжка".

За версією слідства, Комарницький перебував у конфлікті з клієнтом адвоката щодо приватизації майна вказаного підприємства, а зазначене рішення суду перешкоджало реалізації планів Комарницького щодо реєстрації права власності на майно підприємства. Згодом суд визнав його винним.

У 2008 році обраний депутатом Київської міської ради 6 скликання від Блоку Леоніда Черновецького. Член постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Був головою однойменної фракції.

У 2006 році був обраний депутатом Київської міської ради 5 скликання від Блоку Леоніда Черновецького.  

Окрім цього був головою Християнсько-ліберальної партії та її київської міської організації, попереднім лідером політсили був Леонід Черновецький.

Також балотувався і до Верховної Ради від Блоку Народно-демократичних партій, проте невдало.

У тому ж році заснував і очолив фірму “Центр розвитку економіки і права”.

У 2005 році став співзасновником і бенефіціаром акціонерного товариства “Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування”. 

У 2002 до 2006 року працював у ТОВ "Юридична фірма "Правозахисник", спочатку був юристом консультантом, а згодом став виконавчим директором.

З 2000 до 2002 року був консультантом-організатором Київської міської організації Народно-демократичної партії Валерія Пустовойтенка.

У 2000 році закінчив Київський національний університет ім.Т.Шевченка за спеціальністю “історик”. У 2003 році здобув другу вищу освіту за спеціальністю “право” у тому ж виші.

Народився 20 січня 1978 року у Києві.