Юхновський Ігор Рафаїлович

Фізик-теоретик, політичний діяч. Народний депутат України 1-4-го скликань, перший віцепрем’єр-міністр України (у 1992–1993 роках), кандидат в президенти України на виборах 1991 року. Автор ідеї референдуму про Незалежність України. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України.

Помер 26 березня 2024 року у Львові у віці 98 років. 

У 2011 році став одним із засновників та учасників ініціативної групи “Першого грудня”.

З 2010 року – радник Президії Національної академії наук України (НАН). Академік НАН з 1982 року. 

Юхновський є почесним директором Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесним доктором Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктором Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка, Волинського національного університету імені Лесі Українки та Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

У 2009 році створив та очолив Всеукраїнське об’єднання ветеранів. Був прихильником примирення ветеранів Червоної армії та ветеранів УПА. Також домагався визнання воїнів УПА борцями за незалежність України й надання їм тих самих пільг, що і ветеранам радянської армії.

У 2006-2010 роках в.о. голови Українського інституту національної пам'яті за президентства Віктора Ющенка, був співзасновником цього відомства.

Він домігся дозволу на відновлення комплексу могил Січових Стрільців на Янівському цвинтарі, а також підтримував новостворене Товариство захисту української мови, брав участь в організації Народного руху за перебудову.

У 2005 році Юхновському присвоєно звання Героя України. Він також нагороджений відзнакою Президента України (1995), орденом “За заслуги” I ступеня (2000), орденами князя Ярослава Мудрого V (2002), IV (2009) та III (2020) ступенів, орденом Свободи (2016), орденом Держави (2005). Кавалер орденів “Знак пошани” (1975), Трудового Червоного Прапора (1985), Вітчизняної війни I ступеня (1985). Почесний громадянин міста Львова та міста Кременця.  

У 2002 році вчетверте був обраний народним депутатом Верховної Ради України. Був обраний від блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. Член однойменної фракції. Був першим заступником, а згодом головою Комітету ВР з питань науки й освіти, а також головою Спеціальної тимчасової комісії ВР з питань майбутнього. 

У 1998-2002 роках - народний депутат Верховної Ради 3-го скликання, член  фракції Народного руху України. Голова комітету ВР з питань науки й освіти.

У 1996 році заснував Фонд підтримки науки для підтримки проведення наукових досліджень в Україні.

У 1994-1998 роках - народний депутат Верховної Ради 2-го скликання. У 1994-1996 роках був лідером депутатської групи “Державність”.

У 1992-1993 роках обіймав посаду Першого віцепрем'єр міністра України в уряді Леоніда Кучми. 

У 1992 році працював Державним радником України та очолював Комісію з питань науково-технічної політики Державної Думи України. 

В 1991 році Юхновський був кандидатом у президенти України. Посів п'яте місце, набравши 1,74% голосів. 

Юхновського вважають автором ідеї проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, що утвердив незалежність України. Сам він пояснював, що без референдуму комуністична більшість могла анулювати цей документ.

Його також називають одним із ініціаторів першого живого ланцюга між Львовом та Києвом на День Злуки, а також ідеї відновлення Києво-Могилянської академії.

У 1990-1994 роках був народним депутатом Верховної Ради України 1-го скликання. Був обраний до Верховної Ради ще за часів СРСР. Очолював опозиційну до комуністичної більшості “Народну Раду” (колишній “Демократичний блок”). Голова Комісії ВР з питань науки та освіти, член Президії Верховної Ради.

Раніше був членом КПРС (Комуністичної партії Радянського Союзу). Вступив у партію ще в 1957 році. Та відмовився від партійного квитка ще до проголошення Незалежності.

У 1990-1998 роках очолював Західний науковий центр НАН України. 

У 1990-2006 був директором Інституту фізики конденсованих систем НАН України. 

У 1988 році як делегат брав участь у 19-ї конференції КПРС у Москві, під час якої обговорювали демократизацію політичної системи СРСР. Юхновський тоді заявив, що Радянський Союз рухається до розпаду.

У 1987 році став одним із керівників товариства "Меморіал", що займалося пошуком документальних підтверджень репресій і сталінського терору.

У 1969 році створив і очолив у Львові Відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. Це був перший академічний підрозділ у галузі фізики на теренах Західної України. На його основі у 1990-му році був заснований Інститут фізики конденсованих систем НАН України. 

У 1958-1969 роках завідував кафедрою теоретичної фізики Львівського державного університету імені Івана Франка. 

У 1951 році закінчив фізико-математичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, далі продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі теоретичної фізики. У 1954 році  захистив кандидатську дисертацію, у 1965 – докторську, в 1967 році отримав звання професора. 

Доктор фізико-математичних наук. Автор близько 500 наукових статей, дев’яти монографій та підручників. 

Учасник Другої світової війни. У 1944 році - у віці 18 років - був мобілізований до Червоної армії, служив сапером та мінером першого взводу першої роти 201 батальйону резерву головного командування СРСР. Брав участь зокрема у звільненні Львова, далі воював у Польщі та Австрії.  

Одружений. Має двох дітей.

Народився 1 вересня 1925 року у селі Княгинине Волинського воєводства Польської Республіки (нині Рівненська область України) в родині службовців. Походив із давнього священицького роду.