Суркіс Григорій Михайлович

Народний депутат Верховної Ради 3, 4 та 9 скликань, колишній віцепрезидент УЄФА. Фігурант антикорупційних розслідувань.

Після початку повномасштабної війни у березні 2022 року Суркіс та його брат виїхали з України. 

Згодом у розслідуванні про батальйон "Монако" журналісти Української правди з'ясували, що Суркіс виїхав до Монте-Карло та орендує апартаменти у п’ятизірковому готелі Monte-Carlo Bay.

Згідно з аналітикою Руху ЧЕСНО, Григорій Суркіс увійшов до списку прогульників серед народних депутатів Верховної Ради 9 скликання. За даними дослідження Григорій Суркіс пропустив 43% голосувань в проміжку від початку 2022 року і до травня 2023 року. На додачу у депутатській групі ПЗЖМ (колишня ОПЗЖ), до якої входить нардеп, найбільший відсоток прогульників серед парламентарів.

У 2021 році за даними Forbes.ua брати Суркіси займали 41 місце у рейтингу найбагатших українців, загальні статки оцінювали у 260 млн дол.

У 2020 році став одним з ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. Згодом на підставі цього звернення КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування. Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті.

У тому ж році Національний банк України виграв справу у Верховному суді в братів Суркісів стосовно визнання їх пов’язаними із ПриватБанком та скасування рішення про виплату компенсації. Раніше Печерський суд Києва зобов'язав державу виплатити Суркісам 266,2 млн доларів в якості вкладів за депозитом.

У 2019 році був обраний Нардепом Верховної Ради 9 скликання від партії “Опозиційна платформа - За життя” (№17 у списку), як член партії. Член однойменної фракції. Секретар Комітету з питань молоді і спорту.

Суркіса після обрання неодноразово ловили на випадках кнопкодавства під час пленарних засідань.

Згідно з аналітикою Руху ЧЕСНО Суркіс виявився одним із найбільших спонсорів проросійської партії "ОПЗЖ", профінансувавши її на 1,5 млн грн.

У тому ж році журналісти програми Схеми опублікували матеріали зв’язку братів Суркісів з ексдиректором компанії "Енергомережа" екснардепом Дмитром Крючковим, якого за поданням НАБУ оголошували в розшук і згодом затримали.

Серед фінансових активів братів Суркісів є А-Банк, який також асоціюють з Ігорем Коломойським. Цей банк рішенням Окружного адмінсуду Києва відсудив у травні 2017 року з ПриватБанку списані під час націоналізації 364 млн грн. В цей же день той же суд зобов’язав ПриватБанк повернути особисто сім'ї Суркісів 266,2 млн доларів.

У 2016 році за поданням НАБУ суд наклав арешт на 116 млн грн на банківських рахунках компанії "ХК "Енергомережа", пов'язаної з братами Суркісами. Арешт наклали рамках розслідування кримінального провадження за фактом привласнення службовими особами майна ВАТ "Запоріжжяобленерго".

З 2013 до 2019 року був віцепрезидентом УЄФА.

З 2009 року Ігор Суркіс був міноритарним партнером Ігоря Коломойського в декількох телеканалах групи 1+1.

У 2006 році невдало балотувався до Верховної Ради 5 скликання від “Опозиційного блоку “Не так!” (№6 у списку), як член партії СДПУ(о).

З 2003 року, за даними ЗМІ, є бізнес-партнером фігуранта реєстру зрадників Віктора Медведчука, чия компанія “Newport Management” (Британські Віргінські острови) робила виплати футболістам “Динамо” щонайменше з 2003 року. Тільки за 2013-2015 роки ФК “Динамо” міг ухилитись від сплати податків на $30 млн.

У 2002 році обрався до Верховної Ради 4 скликання за списками партії СДПУ(о) (№11 у списку), як член партії.

У 2000-2012 роках був президентом Федерації футболу України.

З 1993 до 2002 року обіймав посаду президента ЗАТ “Футбольний клуб “Динамо”, а у 2002 році передав управління клубом брату Ігорю Суркісу.

У 1998 році обрався народним депутатом 3 скликання від партії СДПУ(о), балотувався одночасно за списком і як мажоритарник по 71 окрузі (Закарпатьска область).

У 1993-1998 роках обіймав посаду президента Українського промислово-фінансового концерну “Славутич”.

З 1991 до 1993 року був генеральним директором СП “Динамо-Атлантик”, начальник управління комплектації Київського міськвиконкому.

У 1988-1991 роках працював головним інженером, начальником управління виробничо-технологічної комплектації, заступником начальника виробничого житлово-ремонтного об’єднання Київського міськвиконкому.

З 1975 до 1988 року був виконроб, начальник постачання, заступник начальника РБУ № 3, головний інженер, начальник управління виробничо-технологічної комплектації тресту “Київжитлорембудмонтаж” Київського міськжитлоуправління.

У 1972-1975 роках працював майстром РСУ-1 тресту “Укррембудматеріали” (м.Харків) та старшим інженером контори технічного постачання Главплодвинпрому.

У 1972 році закінчив Національний університет харчових технологій (НУХТ) за фахом “Машини і апарати харчових виробництв”, кваліфікація “інженер-механік”.

Народився 4 вересня 1949 року в Одесі.