Чемерис Володимир Володимирович

Український політичний діяч та пропагандист лівих поглядів.

Напередодні та під час повномасштабного російського вторгнення розповсюджував російські наративи про, буцімто, потребу “денацифікації” України, вимагав розформувати полк “Азов” та виступав за виконання Мінських домовленостей. Вів пропагандистський телеграм-канал “Репресії в Україні”, де виправдовувався марксизм, засуджувалася боротьба з колабораціоністами. Був гостем 112 каналу, який належав Віктору Медведчуку.

У 2022 році Володимира Чемериса затримали за розповсюдження російської пропаганди. За словами іншого проросійського пропагандиста Олега Ясинського раніше у Чемериса провели обшук представники СБУ. Йому інкримінують виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікацію її учасників. 

Значився у керівництві низки громадських організацій “Інститут республіка”, “Червоні”, “Соціалістичний рух”. 

Перед затриманням Чемериса у керівництві “Інституту республіки” відбулися зміни. ГО очолила його дружина Ірина Чемерис.

Перед повномасштабним наступом на територію України в етері 112 телеканалу Чемерис наголошував, що під час переговорів з так званим ОРДЛО щодо обміну полоненими потрібен кум Путіна Віктор Медведчук.

У 2017 році на 112 телеканалі виступав проти медреформи Уляни Супрун. Також критикував земельну реформу та українську владу за невиконання Мінських домовленостей.

У 2015 році був на церемонії поховання члена Партії регіонів, колишнього депутата Верховної Ради України і першого заступника голови фракції Партії регіонів Михайла Чечетова, де в інтерв'ю Громадському Телебаченню порівняв смерть Чечетова зі вбивством Бориса Нємцова i звинуватив у цьому “атмосферу ненависті”. 

У тому ж році виступав на марші до першого травня, де говорив, що “всі існуючі партії відстоюють інтереси олігархату”. Органзіаторами акції значилися зокрема представники “Лівої опозиції”.

У 2013 році засудив брутальний розгін владою студентського Євромайдану 30 листопада, зазначивши, що тим самим влада фактично здійснила антиконституційний переворот та закликав українців вийти на акції протесту.

У 2004 році виступав проти обох основних кандидатів, Віктора Ющенка та Віктора Януковича.

У 2002 році балотувався до ВРУ як самовисуванець за округом 223 (Київ), отримав восьме місце, 2,31%. 

У 2001 був співкоординатором акції протесту “Україна без Кучми”. 

В 1998 році балотувався до Верховної Ради України, 219 округ, Київ. Зайняв сьоме місце, отримав 3,01%.

У 1994–1998 роках був депутатом Київської міської ради та народним депутатом України (Франківський округ м. Львова). Автор законопроекту “Про статус столиці України — міста Києва”. Законопроект схвалений Верховною Радою України у лютому 1998, щодо нього застосовано вето Президента.

У 1990 один із організаторів “Революції на граніті”.

Освіта 

У 1979 році вступив на фізичний факультет Київського державного університету (кафедра ядерної фізики).

У 1976 навчався у київській фізико-математичній школі при Київському Університеті ім. Шевченка. 

Народився у 1962 році.