Бондар Віктор Васильович

Народний депутат Верховної Ради 7,8 і 9 скликань, Кандидат на посаду президента України (2019 рік). Фігурант антикорупційних розслідувань.

У 2025 році НАБУ та САП оголосили підозру Бондарю у справі про заволодіння коштами Укрзалізниці. Правоохоронці називають нардепа "співкерівником організованої групи", викритої на заволодінні понад 140 млн грн.

У 2022 році вийшов із депутатської групи "За майбутнє" та став позафракційним.

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У 2021 році за даними "Української правди" Бондар входив до групи впливу олігарха Ігоря Коломойського та є його давнім знайомим.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

У 2020 році Бондар проголосував проти “антиколомойського” закону за основу та в цілому. Цей закон стосувався банківської діяльності. Перед цим Бондар подав 1911 правок до цього проєкту. Рух ЧЕСНО розцінює поправковий спам як шкідливу законотворчу діяльність, яка уповільнює розгляд важливих питань в інтересах певних осіб.

У 2019 році був обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 191 округом (Хмельницька область). Співголова депутатської групи "За майбутнє". Член Комітету з питань транспорту та інфраструктури.

Того ж року невдало балотувався на посаду Президента України від партії "Відродження" як її член. У червні цього ж року заявив про складання повноважень голови партії та вихід з неї через незгоду з рішенням партії об'єднатись з "Опозиційним блоком" на парламентських виборах.

При цьому Бондар не прокоментував походження коштів на заставу у ЦВК.

З 2017 року співголова депутатської групи у Верховній Раді “Партія “Відродження”. З 2015 року - голова партії “Відродження”.

У 2014 році обраний народним депутатом до ВР 8-го скликання за округом № 191 (Хмельницька область), самовисуванець. Член Комітету Верховної Ради з питань Регламенту та організації роботи ВРУ. Прогульник засідань Верховної Ради 8 скликання.

Голосував за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року.

Станом на 2013 рік суміщав депутатський мандат із підприємницькою діяльністю.

У 2012 році був обраний народним депутатом Верховної Ради 7 скликання за тим же округом, як самовисуванець, увійшов до складу фракції “Партії Регіонів”. У 2014 році вийшов з фракції та з іншими депутатами заснував парламентську групу “Суверенна Європейська Україна”.

Того ж року не надав Руху ЧЕСНО свою біографію, приховав список помічників-консультантів та депутатських приймалень.

З 2011 по 2012 рік – керівник організаційно-розпорядчого департаменту Держмитслужби.

З 2010 по 2011 рік перебував на посаді заступника голови Державної митної служби України комуніста Ігоря Калєтніка.

З 2008 до 2009 року був заступником лідера партії “Єдиний центр”, ініціатива створення якої належала голові адміністрації президента Ющенка — Віктору Балозі.

З 2007 до 2010 року обіймав посаду голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

У 2006-2007 роках працював заступником Голови Секретаріату Президента України Віктора Балоги.

У 2005-2006 роках був міністром транспорту і зв'язку України.

З 2000 до 2005 року працював у Секретаріаті Кабінету Міністрів України. За цей час обіймав посади керівника центру інформаційних ресурсів департаменту внутрішньої політики, заступника директора департаменту зв'язків з Верховною Радою України, начальника управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій Секретаріату Кабінету міністрів України.

До того працював юридичним радником, а також на різних керівних посадах у комерційних підприємствах.

У 1997 році закінчив юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за фахом правознавство, кваліфікація – юрист. У 2004 році закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" за спеціальністю "Інформаційні управляючі системи та технології".

Народився 5 листопада 1975 року у Санкт-Петербурзі (РФ).