Друзенко Геннадій Володимирович

Кандидат на виборах до Верховної Ради 8 скликання. Голова, співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ). Колишній уповноважений Кабінету міністрів з питань етнонаціональної політики, колишній в. о. директора Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції. Юрист і блогер. 

На початку 2025 року заявив, що збирається йти у політику і буде здобувати владу ще під час воєнного стану, за що отримав хвилю критики. Спільноту обурило, що деякі політичні представники задовго до можливих виборів почали боротьбу за голоси. 

У 2025 році у ЗМІ Друзенка критикували через піар-кампанію у вигляді білбордів із його зображенням, сам Друзенко не приховував, що мета його рекламної активності – бажання потрапити у велику політику.

У лютому 2022 року повторно очолив Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи  Пирогова (ПДМШ).

У січні 2021 року очолив ГО “Центр конституційного моделювання”.

У 2015-2019 роках був президентом Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Пирогова.

Був помічником народної депутатки 8 скликання (2014-2019) Наталії Веселової, обраної від “Самопомочі” (пізніше безпартійної). Працював на громадських засадах.

У 2014-2015 роках був уповноваженим Кабінету міністрів з питань етнонаціональної політики. 

У жовтні 2014 року під час позачергових виборів балотувався до Верховної Ради 8 скликання від політичної партії "Сила Людей", яка за підсумками виборів не потрапила до Ради. 

Того ж року разом з однодумцями створив мобільний польовий шпиталь (ПДШМ), що займався наданням медичної допомоги на лінії фронту. У 2014-2015 роках був головою наглядової ради ПДШМ.

У лютому 2014 року разом із Владиславом Кириченком заснував Рух прямої дії "Гідність" та його бойове крило “Українська Резервна Армія” (УРА). 

Був помічником народного депутата 7 скликання (2012-2014) від партії “Батьківщина” Володимира Полочанінова на громадських засадах. 

У 2013-2014 роках — очільник практики у сфері права ЄС юридичної фірми “Constructive Lawyers”, керуючим партнером якої був експрем’єр-міністр України Олексій Гончарук. 

У 2011-2012 роках був координатором програм з регіонального розвитку проєкту USAID “ЛІНК”.

У 2010-2011 роках працював у Верховній Раді завідувачем секретаріату Комітету з питань європейської інтеграції.

Працював на платній основі помічником народного депутата 6 скликання (2007-2012) від Блоку “Наша Україна — Народна самооборона” Бориса Тарасюка.

До цього був помічником (на громадських засадах) нардепа 5 скликання (2006-2007) Євгена Корнійчука, обраного від Блоку Юлії Тимошенко.

У 2006 році був членом робочої групи з розробки нової редакції Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.  

У 2004-2009 з перервою у рік був віцепрезидентом Інституту європейської інтеграції (Жешув, Польща).

У 2001-2004 роках працював заступником директора, згодом в.о. директора Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України.

У 2000-2001 роках викладав у Міжнародному науково-технічному університеті (Київ).

У 1993-1995 роках був секретарем-референтом Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).

Засновник ГО "Центр богословських студій", ГО “Всеукраїнське об’єднання “Українська резервна армія”, ГО "Центр Конституційного Моделювання”.

Окрім цього є співзасновником благодійних фондів “ПДШМ ім. Миколи Пирогова” та “Химич Арт Фоундейшн”.

У 1999 році закінчив з відзнакою Міжнародний науково-технічний університет, за спеціальністю право (бакалавр). У 2000 році здобув магістра права у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. У 2008 році закінчив Університет Абердіну (Шотландія), магістр європейського права,  отримав стипендію від Британського Уряду. 

Одружений. Має сина та доньку.

Народився 28 квітня 1972 року у Києві.