Логвинський Георгій Володимирович

Народний депутат 8 скликання, юрист та бізнесмен. Фігурант антикорупційних розслідувань.

У 2023 році НАБУ оголосило Логвинського у розшук по справі "Золотого мандарину". До цього йому заочно повідомили підозру у виведенні 54 млн грн з держбюджету через компанію "Золотий мандарин ойл". Сам Логвинський, за повідомленнями ЗМІ, виїхав з України. 

Справу відкрили у 2017 році, однак Логвинського не могли притягнути до відповідальності через імунітет від Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суддею якого до 2022 року працювала його дружина Ганна Юдківська.

У 2021 році Логвинський намагався через суд закрити розслідування справи “Золотого мандарину” та захистити своє оточення від фігурування - колишню помічницю та рідного брата, таким чином “розваливши” справу. Утім Логвинський програв відповідну справу у Верховному суді.

У 2020 році детективи НАБУ не змогли відкрити кримінальне провадження проти Логвинського у справі “Золотого мандарину” через імунітет, який розповсюджувався на нього як на чоловіка судді ЄСПЛ. У самому ЄСПЛ, попри розслідування, не дозволили зняти імунітет із Логвинського.

У 2019 році Логвинський невдало балотувався до Верховної Ради від “Радикальної партії” Олега Ляшка (№12 у списку) як безпартійний.

У 2018 році прізвище Логвинського фігурувало у розслідуванні справи “Золотого мандарину” - виплаті від Мін’юсту приватній компанії ТОВ “Золотий Мандарин Ойл”, якою володіє Рінат Ахметов, 54 млн грн у якості компенсації давнього боргу “Київенерго”. Логвинський завдяки зв’язкам допоміг ввести в оману ЄСПЛ, яке стало на бік компанії Ахметова.

Згодом Логвинський домовився з керівництвом Мін'юсту, за сприяння якого урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ підготував декларацію про дружнє врегулювання спору та фактично визнав вину держави.

Після відкриття справи детективами НАБУ Логвинський, користуючись статусом нардепа, звертався до САП щодо закриття справи “золотого мандарину” попри явний конфлікт інтересів.

У 2017-2018 роках був віцепрезидентом Парламентської асамблеї Ради Європи. Був головою підкомітету з проблем злочинності та боротьби з тероризмом ПАРЄ. Також входив до Комітету з юридичних питань та прав людини Парламентської асамблеї Ради Європи в GRECO.

У 2016 році Логвинський фігурував у розслідуванні “НВ”, він намагався рейдерськими методами захопити горілчаний завод французької компанії. Зокрема, Логвинському вдалося добитись визнання банкрутом компанії Бельведер Україна - "дочки" французького виробника алкоголю Marie Brizard Wine & Spirits (MBWS), у результаті чого його виставили на аукціон. 

Після ланцюжка угод воно дісталося інвесторам, за якими, на думку представників MBWS, стоїть сам Логвинський. Французька компанія змогла добитись у суді скасування аукціону. Нардеп також використовував свій вплив парламентаря для тиску на посла Франції Ізабель Дюмон у цій справі.

У 2015 році став віцепрезидентом Європейської народної партії в Раді Європи, на той момент найчисельнішої політичної групи в ПАРЄ.

У 2014 році був обраний народним депутатом Верховної Ради від партії “Народний фронт” (№37 у списку) як безпартійний. Увійшов до Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

У тому ж році став радником міністра юстиції Павла Петренка та головою Експертної ради, створеної при Міністерстві юстиції. 

З 2010 до 2014 року працював консультантом в Українській митній службі та в ПАРЄ. З 1996 року займається адвокатською практикою та правозахисною діяльністю, член Київської обласної колегії адвокатів.

З 2005 до 2014 років був консультантом та помічником нардепа Мустафи Джемілєва у Верховній Раді 6 та 7 скликань, паралельно з цим працював на посаді радника Конгресу національних громад України та Меджлісу кримськотатарського народу з міжнародно-правових питань.

У 2002-2006 роках був помічником нардепа Верховної Ради 4 скликання від Соціал-демократичної партії - Сергія Подобєдова.

Очолював Піклувальну раду Конгресу національних громад України. Також у 1996 році заснував власну консалтингову компанію, пізніше заснував міжнародний консорціум, що надавав консалтингові послуги.

У 1996 році заснував та очолив консалтингову компанію “Авігаль”, яка співпрацювала з великими міжнародними компаніями. Окрім цього займався адвокатською практикою та правозахисною діяльністю, член Київської обласної колегії адвокатів.

Закінчив Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю “правознавство”. Заслужений юрист України, був лауреатом премії “Адвокат року”. У 2021 році захистив дисертацію на тему: "Кримінально-правова характеристика посягання на захисника чи представника особи".

Дружина - Ганна Юдківська, суддя Європейського суду з прав людини з 2010 по 2022 рік.

Народився 3 серпня 1978 року в Києві.