Німченко Василь Іванович

У 2022 році СБУ затримала помічника Німченка Олександра Замирайла, який очолював фракцію ОПЗЖ до її заборони, та повідомили йому про підозру у державній зраді. Він не лише виправдовував російську агресію проти нашої держави, а й планував очолити окупаційну адміністрацію на Черкащині.

У 2021 році невістка Німченка працювала його особистою помічницею за державні кошти. У зв'зку з цим НАЗК склало і скерувало до суду адміністративний протокол за фактом конфлікту інтересів, але суд закрив справу.

У 2020 році став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. В результаті КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

Німченко соратник кума путіна Віктора Медведчука, був заступником голови ГО Медведчука  "Український вибір - право народу", директор Незалежного українського центру правових ініціатив та експертиз "Правова держава".

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя" номером 6 у списку як член партії. Член однойменної фракції. Перший заступник голови Комітету з питань правової політики. Член Політичної Ради партії "Опозиційна платформа - За життя".

Того ж року пропонував карати тюремним строком депутатів за неособисте голосування у Верховній раді, але проєкт було відхилено. Згодом Німченка самого спіймали на кнопкодавсті. 

Разом з Шуфричем подав до ДБР звернення про "захоплення влади в Україні", через призначення Гройсмана прем'єром.

Під час засідання ВР Німченку вимикали мікрофон через неетичну поведінку та спілкування російською мовою.

У 2018 році був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

У 2014 році обраний народним депутатом 8 скликання, обраний від партії "Опозиційний Блок" (№25 у списку), як безпартійний. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Після 2005 року був постійним представником Кабінету Міністрів України в Конституційному Суді України.

З 1996 до 2005 року працював суддею Конституційного Суду України, з 1996 до 1999 року - заступник голови Суду.

Був головою редакційної ради "Вісника Конституційного Суду України".

У 1990-1996 роках - суддя Верховного Суду України, з 1995 року - військової колегії Верховного Суду.

З 1987 до 1989 року працював старшим консультантом юридичного відділу Президії Верховної Ради УРСР.

До того був народним суддею Подільського районного суду м. Києва, суддею Київського міського суду, головою Печерського районного суду м. Києва, також працював слюсарем.

Обирався членом Ради суддів України, членом Ради Спілки юристів України, членом Координаційної ради Академії правових наук України, членом спеціалізованої ради із захисту дисертацій Академії прикордонних військ України.

Закінчив Харківську юридичну академію ім.Я.Мудрого за спеціальністю "правознавство". Кандидат юридичних наук, професор. Заслужений юрист України. Генерал-полковник юстиції та Збройних Сил України.

Народився 13 вересня 1950 року селі Загородище Черкаської області.