Фігурант Реєстру зрадників
-
Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
Опис політика
Колишній депутат Верховної Ради України від Партії регіонів.
У 2023 році СБУ оголосила Ігорю Маркову підозру в державній зраді, пропаганді війни та виправданні збройної агресії рф. Він регулярно виступав на ефірах центральних російських телеканалів.
Очолював партію “Родіна” (була визнана такою, діяльність якої сприяє проявам расизму, фашизму та ультранаціоналізму).
Сепаратист. На російському пропагандистському телебаченні закликав, щоб росія захопила Україну.
10 серпня 2022 року СБУ оголосила у міжнародний розшук екснардепа-колаборанта від "Партії регіонів". Слідчі Служби безпеки зібрали додаткову доказову базу і повідомили про підозру у нових злочинах колишньому нардепу, якого у червні вже було обвинувачено у колабораційній діяльності. Мова йде скоріше за все саме про Ігоря Маркова.
Він, як так званий "експерт", в ефірі прокремлівських ЗМІ публічно закликав до зміни меж території України, заперечував агресію рф і транслював тези про "асвабадітєлєй".
У 2018 році стало відомо, що прокуратура підозрює екснардеп Маркова в злочинах проти нацбезпеки України.
Зазначається, що з 2014 по 2017 роки він неодноразово, користуючись прямим ефірами телеканалів, а також на власному каналі в YоuTube, спочатку в Одесі, згодом на тимчасово непідконтрольній території Донецької області та в Москві публічно висловлювався щодо зміни меж території країни, а також на підтримку діяльності терористичних організацій "ЛНР" і "ДНР".
3 серпня 2015 року разом із колишнім прем'єр-міністром України Миколою Азаровим, іншими державними зрадниками, колишнім народним депутатом Верховної Ради Володимиром Олійником та шоуменом Юрієм Котом створив “Комітет Порятунку України”.
У 2012 році став депутатом Верховної Ради по округу № 133 (самовисуванець). Долучився до фракції Партії регіонів у парламенті.
У 2006 році балотувався в депутати Одеської міськради від Блоку Наталії Вітренко "Народна опозиція". Даних щодо його обрання немає.
У 2002 році балотувався в депутати Одеської обласної ради 4-го скликання як самовисуванець. Даних щодо його обрання немає.
У 1998 році балотувався в депутати Одеської міської ради 3-го скликання як самовисуванець, обрано.
З 2002 по 2009 роки очолював групу компаній “Слов'янський альянс” (будівництво та проєктування житла). Співзасновник та керівник громадських організацій “Патріоти Вітчизни” та “Російський клуб”.
1991-го року обраний головою наглядової ради підприємства “Геліос”. З лютого до серпня 1998 року обіймав посаду директора компанії “Геліос Ойл”, що спеціалізувалась на нафтовому бізнесі. 1998-го став президентом інвестиційної компанії “Група Геліос”, яка займалася просуванням та фінансуванням проєкт, пов'язаних з будівництвом житлових та комерційних об'єктів.
У 90-х роках був власником нічного клубу “Чикаго”.
У 1990 році закінчив школу № 29. Вищу освіту здобув в Одеському інституті інженерів морського флоту та Одеському державному економічному університеті (за спеціальностями “Економіка підприємств” та “Банківська справа”).
Народився 18 січня 1973 року в Одесі.
Пов'язані партії
Балотування
-
2012мажоритарка 133Верховна Рада 7-го скликання: САМОВИСУВАННЯ — мажоритарка 133Обрано
-
2006Одеська міська рада 5-го скликання: Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція"Даних немає
-
2002мажоритарка 39Одеська обласна рада 4-го скликання: САМОВИСУВАННЯ — мажоритарка 39Даних немає
-
1998мажоритарка 25Одеська міська рада 3-го скликання: САМОВИСУВАННЯ — мажоритарка 25Даних немає
Фракції
- Верховна Рада 7
-
Вересень 2013 — Листопад 2014Позафракційні
-
Грудень 2012 — Вересень 2013Партія регіонів