Хмара Степан Ілліч

Дисидент та правозахисник, народний депутат Верховної Ради 1, 2 і 4 скликань.

У лютому 2024 року Степан Хмара помер на 87-му році, до цього він тяжко хворів, а у вересні 2023 року його госпіталізували у віденську клініку.

У 2021 році Хмара намагався взяти на поруки Семена Семенченка, якого СБУ підозрювала у створенні “приватної військової компанії”.

У 2015 році Хмара оголошував голодування під Лук’янівським СІЗО, де утримували військових із зони АТО.

У 2014 році був учасником Революції гідності.

У 2012 році невдало балотувався до Верховної Ради 7 скликання як безпартійний самовисуванець у 223 виборчому окрузі (Київ).

У 2007 році невдало балотувався до Верховної Ради 6 скликання від блоку партій “Наша Україна – Народна Самооборона”.

У 2006 році невдало балотувався до Верховної Ради 5 скликання від Українського блоку Костенка і Плюща (№13 у списку).

У тому ж році указом президента Віктора Ющенка Хмарі було присвоєне звання Герой України.

У 2005 році вийшов зі складу партії ВО “Батьківщина”.

У 2004 році був активним учасником Помаранчевої революції.

У 2002 році був обраний до Верховної Ради 4 скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№ 10 в списку), як член партії. Член комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР.

У 2001 році партія Хмари УКРП саморозпустилась та увійшла до складу Блоку Юлії Тимошенко. У партії Хмара був заступником голови Юлії Тимошенко.

У 1998 році невдало балотувався до Верховної Ради 3 скликання за списками блоку "Національний фронт". Одночасно з цим балотувався і як мажоритарник від одномандатного виборчого округу №116, однак також програв вибори.

У тому ж році напередодні виборів партія Хмари УКРП увійшла до виборчого блоку "Національний фронт" разом із Конгресом українських націоналістів та Українською республіканською партією.

У 1994 році був обраний до Верховної Ради 2 скликання від УКРП від Залізничного (№261) виборчого округу. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки. 

У 1992 році оголосив про свій вихід із Української республіканської партії через незгоду з її програмою. 

У тому ж році разом зі своїми прихильниками заснував Українську консервативну республіканську партію (УКРП), головою якої він і був обраний.

У листопаді 1990 року Хмара був знову заарештований коли вийшов на пікет проти останнього радянського військового параду і просидів в ув'язненні до квітня 1991 року.

У жовтні 1990 року першим із депутатів Верховної Ради підтримав протестувальників під час Революції на граніті.

У 1990 році було обрано депутатом Верховної ради України від Індустріального (№ 261) виборчого округу. За нього віддали свої голоси 63,61% виборців. 

У тому ж році Хмара разом із Львом Лук'яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію, заступником голови якої він і був обраний.

У 1987 році повернувся до України брав активну участь у відтворенні української Гельсінської групи, після  її перетворення на Українську республіканську партію з квітня 1990 року був заступником голови партії.

У 1980 році був заарештований КДБ та засуджений до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру.

У 1975 році правоохоронними органами СРСР було здійснено першу спробу арешту Степана Хмари. Справа була закрита у зв'язку з відсутністю доказів злочину.

У 1960-х роках вперше в Україні переклав працю Сахарова “Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес”. Після масових арештів опозиційної української інтелігенції, вслід за ув'язненим В'ячеславом Чорноволом, продовжив видавати підпільно “Український вісник”.

У 1964 році закінчив Львівський державний медичний інститут за спеціальністю лікар-стоматолог. Брав участь у дисидентському русі, розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу у СРСР. 

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області.