Подоляк Михайло Михайлович

Позаштатний радник голови Офісу Президента України (з 2020 року). Журналіст, політтехнолог. Колишній шеф-редактор сайту “Обозреватель”. 

У березні 2023 року провів в Офісі президента зустріч з популярними блогерами, під час якої обговорювались питання інформаційної війни та мотивації населення. 

Раніше Подоляк розповідав, що Офіс президента створив пул блогерів. Він казав, що в ОП є департамент SMM, який працює з блогерами для "озвучування важливих для держави речей".

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році став один із ключових спікерів Офісу президента щодо політичних і військових питань. 

У перші тижні вторгнення Подоляк проводив щоденні брифінги в ОП щодо ситуації на фронті й в країні в цілому. Також як представник ОП давав коментарі та численні інтервʼю українським, російським та провідним західним ЗМІ. Сам Подоляк казав, що його задача полягала в тому, щоб пояснювати ту частину державної політики, яка необхідна, щоб війна розвивалася в інтересах України.

Згодом став коментувати досить широке коло питань - від контрнаступу і переговорів з Росією до роботи телемарафону чи відставки головнокомандувача ЗСУ. 

У лютому-березні 2022 року у перші тижні повномасштабного вторгнення входив до української делегації на переговорах з Росією, очолювану Давидом Арахамією. Брав участь у переговорах у Білорусі та Туреччині.

За підсумками переговорів у Стамбулі 29 березня Арахамія та Подоляк озвучили пропозицію відмови України від вступу в НАТО в обмін на гарантії безпеки від країн-членів Радбезу ООН, а також винесення питання Криму та ОРДЛО на окремі переговори. Подоляк казав, що Україна пропонує 15-річні перемовини з РФ про статус Криму. 

У липні 2020 року “Наші гроші” повідомляли, що Подоляк увійшов до координаційної ради “Великого будівництва”.

У квітні 2020 року став позаштатним радником голови Офісу президента Андрія Єрмака. На той момент Подоляк описував свою роль як “антикризовий менеджер”. 

За інформацією “Бабеля”, Подоляка покликали в ОП у розпал скандалу з “плівками Лероса” про те, що брат Єрмака нібито торгує державними посадами. Сам Подоляк своє рішення працювати в ОП пояснював бажанням будувати “ефективну, компактну, але жорстку державу”.

В Офісі президента Подоляк зайнявся медійною політикою та комунікаціями, за даними УП, витіснивши з інформаційного напрямку Кирила Тимошенка. Подоляк мав широкий функціонал: від комунікацій президента та ОП до підготовки до ефірів міністрів та інших топпосадовців і формування політики “єдиного голосу”. 

Згодом він і сам взявся коментувати резонансні та часто не зовсім зручні для ОП теми: як-от “справу вагнерівців”, звільнення спікера ВРУ Дмитра Разумкова чи, наприклад, "офшори Зеленського".

До того як потрапити в ОП, Подоляк писав, що “Слуга народу” “виявилася зборищем дрібних і нахабних циніків”, а Андрія Єрмака називав “темним демоном” за спиною у Зеленського. Різку зміну в ставленні до Єрмака Подоляк згодом пояснював “особистою помилкою”, а щодо критики “слуг” казав, що хотів таким чином стимулювати їх “вийти з сонного стану”.

За словами самого Подоляка, він має великий бізнес “за кордоном, в західному напрямку”, який “ніяк не пов’язаний з Україною”. 

У 2018-2019 роках був помічений у піарі проросійського політика й кума Путіна Віктора Медведчука: Подоляк опублікував ряд позитивних матеріалів про Медведчука у великих українських ЗМІ.

У 2017 році опублікував на сайті “24-го каналу” колонку про те, що президентка Литви Даля Ґрібаускайте нібито не бажає спілкуватись з президентом України Петром Порошенком. Це повідомлення процитувало багато ЗМІ. В Адміністрації президента заперечили цю інформацію. 

За даними ЗМІ, раніше Подоляк вів перемовини про співпрацю з представниками Порошенка, зокрема главою АП Борисом Ложкіним. Сам Подоляк це спростовує.

У 2015 році був одним з консультантів кандидата в мери Києва бізнесмена Сергія Думчева. Тоді столицю заполонила реклама маловідомого кандидата. В інтерв’ю він казав, що витратив на передвиборчу кампанію понад 100 млн грн. Та попри агресивну рекламу Думчев набрав лише 3,92% голосів. 

У 2013 році Подоляк залишив роботу в “Обозревателе”, де він був шеф-редактором.

Протягом попередніх років йому приписували роботу на кількох відомих політиків. Так він нібито неофіційно працював консультантом тодішнього мера Києва Олександра Попова. 

За даними ЗМІ, Подоляк також був радником глави Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна. Зокрема Подоляк визнавав це в інтерв’ю “Радіо Свобода” та в коментарі “Бабелю”. Льовочкін же в одному з інтерв'ю казав, що Подоляк "ніколи не був в мене технологом".

У 2012 році під час парламентських виборів Подоляка називали “смотрящим” від Льовочкіна за всіма мажоритарними округами Києва. 

За інформацією “Бабеля”, тоді він працював з мажоритарником від “Партії регіонів” і тодішнім ректором НАУ Максимом Луцьким, який балотувався у Соломʼянському районі столиці. Виборча кампанія Луцького супроводжувалась гречкосійством та незаконною агітацією. Сам Подоляк спростовував роботу на Луцького. Також він працював із мажоритарником Віктором Пилипишиним, що балотувався по скандальному округу №223 у Шевченківському районі й врешті переміг після перевиборів. 

Крім того, за даними ЗМІ, під час тієї ж виборчої кампанії Подоляк допомагав мажоритарнику з Вінничини Анатолію Матвієнку.

Також Подоляку приписували роботу на близького соратника Януковича, нардепа від “Партії регіонів” Юрія Іванющенка, якого ЗМІ називали “Юрою Єнакіївським” через його кримінальне минуле. Подоляк займався відбілюванням репутації Іванющенка - зокрема брав участь у пресконференції, учасники якої пояснювали, чому той не причетний до криміналітету. 

Крім того, як шеф-редактор “Обозревателя” він допустив до публікації позитивний матеріал про бізнес Іванющенка. Сам Подоляк фактично визнавав розміщення “джинси”. Він казав, що цей текст був “позитивним інформаційним повідомленням піар-характеру”, яке опублікували на “фінансових умовах”. 

У 2011 році Подоляк був одним з шести журналістів, яких вперше запросили до “Межигір'я” на інтерв’ю до тодішнього президента Віктора Януковича. Тоді Подоляк поставив два зручні питання президенту - “Як зробити простого українця законослухняним” і “Чи готова команда Януковича відповідати на інформаційні виклики”. Після цього візиту Подоляк писав про Януковича як про людину, що “дуже добре розуміє хвороби тієї країни, яку він керує”.

У грудні 2010 року Подоляк став шеф-редактором сайту “Обозреватель”. 

У 2006 році Подоляк почав працювати на “Обозреватель” як фрілансер. Також був радником власника видання Михайла Бродського. 

Того ж року Подоляк відкрив власну піар-фірму, яка, за його словами, займалася “репутаційним менеджментом”. Компанія працювала з українськими, російськими й білоруськими політиками. Згідно з відкритими даними, Подоляк є засновником і керівником ТОВ “Консалтингова група Медіа про Системс” та ТОВ “Конслатнингова група Медіаексперт”. 

За деякими даними Подоляк як піарник співпрацював з тодішнім радником голови СБУ Вадимом Грибом. Сам Гриб у коментарі “Бабелю” казав, що мова, швидше, не про співпрацю, а про спілкування, яке почалося у 2005 році. 

У 2005 році був головним редактором “Української газети”. У червні Подоляк опублікував статтю “Таємна вечеря”, у якій спираючись на власні джерела припускав, що до отруєння Віктора Ющенка причетні близькі до нього люди, зокрема заступник керівника штабу Блоку “Наша Україна” Давид Жванія. Після цього Подоляка викликали на допит до Генпрокуратури, а у редакцію приходили слідчі СБУ.

У червні 2004 року Подоляка депортували з Білорусі, заборонивши в'їзд до республіки на 5 років. Рішення про висилку йому повідомили у день депортації: 21 червня до Подоляка додому прийшли співробітники КДБ Білорусі з вимогою негайно зібрати речі.

Білоруська влада звинувачувала Подоляка в “наклепі та дестабілізації ситуації в країні”. Сам він причиною депортації називав свої гострі статті. На той момент Подоляк працював заступником головного редактора в опозиційній білоруській газеті “Время”. 

У 2002 році проти Подоляка подав позов глава Комітету держконтролю Білорусі Анатолій Тозік за статтю в опозиційній газеті "Наша свобода". Тозік заявив про наклеп і запросив 120 тис. дол. компенсації за моральну шкоду. У серпні мінський суд частково задовольнив вимогу: особисто Подоляк мав заплатити 2700 доларів, а газета - ще 54 тисячі доларів. Видання не мало грошей на штраф і тому закрилося. Сам Подоляк назвав цей позов “нашвидкуруч зробленим політичним замовленням”. 

З 1989 року Подоляк жив у Білорусі. У 90-х роках працював журналістом у білоруських виданнях “FM-бульвар”, “Время”, “Народная воля” і “Белорусская деловая газета”. 

Закінчив Мінський медичний інститут.

Одружений. Подружжя виховує двох синів та доньку. 

У ЗМІ з'являлась інформація, що рідний брат Михайла Подоляка – Володимир – нібито є громадянином Росії й служив у ГРУ РФ. Михайло Подоляк визнавав, що його брат з 1987 року живе в Росії, а також не заперечував факту, що той служив в російській розвідці, проте зазначав, що станом на 2021 рік він “давно звичайний військовий пенсіонер”. 

Народився 16 лютого 1972 року - за різними повідомленнями у Вінниці чи у Львові.