Матвієнко Анатолій Сергійович

Згідно з аналітикою Руху ЧЕСНО фірма Матвієнка заробляє на “зеленому” тарифі.

Народний депутат Верховної Ради 8 скликання. Обраний у 2014 році від партії “Блок Петра Порошенка” (№32 у списку), був членом партії. Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Заступник голови фракції "Блок Петра Порошенка". До 2014 року був радником голови Наглядової Ради ТОВ “Аграрний Холдинг Авангард”.

У 2012 році балотувався до Верховної Ради за 17 округом (Вінницька область) як самовисуванець та член партії “Українська платформа “СОБОР”. Зняв свою кандидатуру на користь Григорія Заболотного. У 2011 році був обраний заступником голови партії “Українська платформа “СОБОР”.

У 2007 році був обраний народним депутатом 6 скликання від блоку “Наша Україна - Народна Самооборона” (№22 у списку) як голова Української республіканської партії “Собор”.

У 2006-2007 роках - народний депутат 5 скликання від блоку “Наша Україна” (№12 у списку), член УРП “Собор”. Також, у 2006 році балотувався до Вінницької обласної ради від УРП “Собор”. З 2005 до 2006 року обіймав посаду заступника Глави Секретаріату Президента. У 2005 році очолював Раду Міністрів АР Крим.

У 2004 році під час президентських виборів керував Харківським регіональним виборчим штабом Віктора Ющенка. З 2002 до 2005 року був народним депутатом 4 скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№2 у списку), з 2001 року був заступником голови БЮТ. Також, у 2001 році був членом ради Громадської ініціативи “Форум Національного Порятунку”, представником Громадянського комітету захисту Конституції “Україна без Кучми” для ведення переговорів із владою.

Створив і в грудні 1999 року очолив Українську народну партію “Собор”. З 1999 року - президент Інституту Відкритої Політики.  У 1998 році був обраний народним депутатом 3 скликання від НДП за округом №17 (Вінницька область), також був №2 у списку партії, у парламенті очолював фракцію НДП.  З 1996 до 1999 року був головою Народно-демократичної партії (НДП).

З 1996 до 1998 року очолював Вінницьку ОДА. У 1995-1996 роках був заступником голови об’єднання “Нова Україна”. З 1994 до 1996 року - голова Фонду розвитку мистецтв України. У тому ж році балотувався до Верховної Ради 2 скликання від Бершадського округу №30 (Вінницька область).

У 1993-1996 роках був головою Політради партії “Трудовий конгрес України”. У 1991 році очолив Фонд міжнародного молодіжного співробітництва. У 1990 році був обраний народним депутатом 1 скликання за Бершадським округом №30 (Вінницька область), з 1990 до 1996 року був президентом Українського центру економічних та політичних досліджень.

У 1989-1991 роках - член ЦК КПУ та перший секретар ЦК ЛКСМУ. З 1977 до 1989 року обіймав інші керівні посади в ЛКСМУ. До того працював головним механіком відділу механізації у районному міжколгоспному будівельному управлінні та завідувачем гаражем.

Закінчив Львівський національний аграрний університет за спеціальністю “інженер-механік”. Кандидат політичних наук.