Лавринович Олександр Володимирович

У липні 2022 року слідчі ДБР зібрали докази для притягнення до кримінальної відповідальності двох колишніх міністрів у вчиненні державної зради під час розробки проєкту, погодження, підписання, ратифікації та імплементації Угоди між Україною та рф з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України від 21 квітня 2010 року, т.з. Харківських угод. Одним з міністрів є Олександр Лавринович.

У травні 2014 року Генеральна прокуратура відкрила на Лавриновича кримінальну справу. Колишнього міністра юстиції Лавриновича підозрюють у розтраті бюджетних коштів.

2 липня 2013 року Верховна Рада України призначила Лавриновича до складу Вищої ради юстиції, а 4 липня його було обрано головою ВРЮ, його кандидатуру підтримали 15 із 16 членів ради. Посаду обіймав по 10 квітня 2014 року.

З 10 березня 2010 втретє призначено на посаду Міністра юстиції України. 

З 2 вересня 2008 року по 11 березня 2010 року є першим заступником Голови Верховної Ради України 6-го скликання.

З грудня 2007 стає заступником голови фракції Партії регіонів.

З листопада 2007 обраний народним депутатом України 6 скликання від Партії регіонів, № 67 в списку. На час виборів: Міністр юстиції України, безпартійний.

На момент другого призначення на посаду голови Мін'юсту (це сталося 1 листопада 2006 року одразу після відставки Романа Зварича) Лавринович обіймав посаду першого заступника міністра Кабінету міністрів – начальника Управління правового забезпечення Секретаріату Кабміну України (з серпня 2006-го).

У 2005—2006 роках заступник Голови правління ВАТ "Укрнафта".

У травні 2002 року Лавриновича було призначено на посаду голови Мін'юсту в уряді Анатолія Кінаха. Зберіг портфель в уряді Віктора Януковича. Як міністр обіймав посади члена РНБОУ, Вищої ради юстиції, Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та інших державних дорадчих та консультативних органів. Позбавився портфеля у лютому 2005-го після призначення  уряду Юлії Тимошенко.

У 2002 році обраний народним депутатом України 4-го скликання за виборчим списком блоку "Наша Україна". Від реєстрації народним депутатом України відмовився.

У 2001—2002 роках призначений Державним секретарем Міністерства юстиції України у уряді Віктора Ющенка. 

У 1998—2001 роках обраний народним депутатом України 3-го скликання, обраний у 121 виборчому окрузі (Львівська область). Секретар комітету з питань правової реформи. Член Фракції Народного Руху України. Склав депутатські повноваження 18 жовтня 2001 р.

У 1998 році на 8-х Зборах Народного Руху України звільнився з посади заступника Голови Руху й вийшов із складу всіх керівних органів Руху.

4 квітня 1996 року 10 депутатських фракцій (без соціалістів та комуністів) створили міжфракційну депутатську групу з розробки Конституції і обрали керівником групи заступника голови Народного Руху України О. Лавриновича. 

У 1994—1998 році обраний народним депутатом України 2-го скликання, обраний у 274 виборчому окрузі (Львівська область). Заступник Голови комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. Координатор парламентської фракції Народного Руху України.

1990 року став членом Центрвиборчкому, 1991-го - заступником голови. 1993 року виконував обов'язки голови ЦВК.

З 1990 по 1998 роки  обирався заступником голови НРУ. Був членом політради та Центрального проводу НРУ (до 2003 року). Носив спочатку партквиток під №2, а після перереєстрації партії - за №4.

1989 року став членом Народного Руху України.

Освіта

У 1998 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство» з відзнакою, у 2001 році захистив кандидатську дисертацію "Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення" на спеціалізованій Раді Інституту держави і права ім. В. Корецького Національної академії наук України.

У 1978 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (фізичний факультет) за спеціальністю "оптичні прилади і спектроскопія". У 1987 році закінчив аспірантуру Київського політехнічного інституту за спеціальністю "лазерна техніка та технологія", у 1988 році захистив дисертацію "Інтенсифікація обробки надтвердої кераміки лазерним випромінюванням".