Азаров Микола Янович

Експрем'єр-міністр України

У 2024 році відповідно до рішення РНБО позбавлений держнагород.

Того ж року до суду скеровано обвинувальні акти щодо Миколи Азарова та його другої помічниці. У 2023 році йому оголосили підозру в публічних закликах до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, співпраці з державою-агресором, державній зраді.

Також  Азарова підозрюють у виправданні збройної агресії російської федерації проти України. Слідство встановило, що він поширював у власному телеграм-каналі матеріалі пропагандистського характеру.

У 2023 році на Миколу Азарова накладено санкції РНБО.

Слідство встановило, що він закликав до денацифікації та насильницької зміни української влади. Зазначав, що "спеціальна операція" путіна врятувала Донецьк від захоплення". Називав вбивста у Бучі "фейком".

У 2021 році Печерський суд заочно обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для колишнього прем’єра Миколи Азарова за державну зраду.

Азаров, діючи спільно та за попередньою змовою з колишнім президентом України Віктором Януковичем, на порушення Конституції та закону України "Про міжнародні договори України" підписав розпорядження про схвалення "Харківських угод" на користь РФ, якими було продовжено на 25 років термін перебування Чорноморського флоту РФ на території України.

У 2020 році суд ЄС зняв санкції проти Миколи Азарова.

У 2018 році прокуратура повідомила про підозру Азарову та його сину екснардепу. Правоохоронці звинуватили їх у хабарництві. Сума неправомірної вигоди становила 140 млн.

У 2017 році Азаров повідомив російським ЗМІ, що може створити в Росії “український уряд у вигнанні”. Заява зроблена після того, як суд держави-окупанта РФ класифікував протести на Майдані у 2014 році як “переворот”. 

На початку 2014 року подав у відставку з посади прем’єр-міністра, виїхав до Росії після того, як на Майдані почали розстрілювати протестувальників. Громадян України, які вийшли на Майдан боронити свою свободу, називав мародерами, терористами і злочинцями. Азаров підпав під дію міжнародних економічних санкцій.

Того ж року голосував за диктаторські закони.

У 2013 році уряд Азарова постановив призупинити процес підготовки до укладання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що суперечило програмі “Партії регіонів”.

У 2012 році балотувався в парламент як перший номер “Партії регіонів”. На момент балотування був прем’єр-міністром України. У партійній програмі йшлося про те, що Україна має мати позаблоковий статус і здобути асоційоване членство в ЄС без візових бар’єрів. Також політики обіцяли посилення економічної співпраці в зоні вільної торгівлі з ЄС та СНД та стратегічне партнерство з Росією, США та Китаєм.

У 2010 році Азарова призначили з подачі представників “Партії регіонів” прем’єр-міністром України.

У 2007 році обраний до парламенту за списком “Партії регіонів”.

У 2006 році пройшов у Верховну Раду як представник “Партії регіонів”. Йшов у партійному списку під номером 12. На момент балотування був тимчасово безробітний. Після виборів його призначили на посаду першого віце-прем’єра і міністра фінансів.

З 2002 по 2005 рік був першим віце прем'єр міністром фінансів України в першому уряді Віктора Януковича.  

З 1996 по 2002 рік очолював Державну податкову адміністрацію. 

З 1994 по 1998 рік був народним депутатом України ІІ скликання. Очолював бюджетний комітет. 

1984 року переїхав в Україну.

Народився 17 грудня 1947 року у місті Калуга (нині РФ).