Кличко Віталій Володимирович

Київський міський голова та голова Київської міської адміністрації з 2014 року. У 2015 році обраний від “Блоку Петра Порошенка “Солідарність”, у 2014 та 2020 - від партії “УДАР”. 

За досілдженням Руху ЧЕСНО на квітень 2021 року картка міського голови не брала участь у майже 67% голосувань, хоч і реєструється на початку сесії. 

На місцевих виборах 2020 року втретє обраний міським головою Києва. У першому турі виборів за нього віддали голоси 50,51% виборців. 

18 вересня 2020 року партія УДАР висунула Кличка у мери Києва на виборах 2020. Від пропозиції балотуватися від ЄС, яку він очолював з 2015 по 2019 роки відмовився.

У квітні 2020 року Кличко вдруге очолив партію “УДАР”. З’їзд партії нібито провели в умовах жорсткого карантину. Один із потенційних делегатів, який нібито був на з’їзді проінформував Рух ЧЕСНО, що з’їзду не було. Рух ЧЕСНО звернувся до партії, аби отримати світлини із з’їзду, але впродовж майже півроку їх так і не отримав. 

У 2019 році Кличко перед парламентськими виборами вів перемовини про об’єднання із Саакашвілі, проте ці розмови були безрезультатними. УДАР висунув лише 14 мажоритарників і не висував свій список на виборах до парламенту.

У 2019 році після парламентських виборів новостворений Кабмін погодив відставку Кличка з посади голови КМДА і нардеп 9 скликання від “Слуги народу” Олександр Ткаченко подав декларацію як кандидат на цю посаду. Проте після призначення новим очільником Офісу президента Андрія Єрмака ситуація змінилася. Єрмак почав позитивно відгукуватися про Кличка, а мер Києва зізнався, що призначив директора з благоустрою саме за рекомендацією Банкової.

Bigus.info у розслідуванні довели, що фірми пов’язані із забудовником Денисом Комарницьким постійно виграють великі тендери. Безпосередньо про Кличка чи хабарі, які дають меру, в розслідування не йдеться. Але в документах, де фігурує забудовник і нардеп 9 скликання Вадим Столар,  зазначено, що його обов’язком є забезпечувати тендери у місті, іноді йдеться про “забезпечення політичної підтримки мера”.

Після того, як це розслідування вийшло в ефір Кличко звернувся до ГПУ, СБУ та ДБР аби вони розслідували викладені факти.

У 2018 році мер Києва заявив про те,що музей на Поштовій площі, де знайшли вулиці часів Кивїської Русі має бути збережений, але договір із забудовником, який планує будувати тут ТРЦ столиця розірвати не може. Під час голосування в Київраді за проєкт рішення, який передбачав розірвання договору Кличко утримався, але рішення було прийнято більшістю голосів. 

З 2016 року - Кличко голова Асоціації міст і сіл України. 

Рухом ЧЕСНО зафіксовано, що у 2016 - 2018 роках Кличко в середньому не голосував за 87% питань, що були розглянуті на сесійних засіданнях Київради. Його прессекретарка пояснила це тим, що мер також поєднує посаду голови КМДА, яка передбачає надмірну витрату часу та частих відряджень. Головування на сесіях - це один з обов’язків мера, який прописаний у законодавстві. 

У 2015 році Кличко запровадив першу в Україні сенсорну кнопку в Київраді, яка унеможливлює кнопкодавство. Це сталося перед місцевими виборами. Політик ще за часів свого депутатства у Верховній Раді разом з фракцією УДАР послідовно виступали проти кнопкодавства. 

Кличко вигравав вибори на посаду мера Києва двічі - під час дострокових виборів міського голови у травні 2014 року та на чергових виборах 2015 року. Під час першої перемоги за нього проголосувало більше половини киян і влітку того ж року був призначений головою КМДА. Під час виборів 2015 року у другому турі за нього віддали голоси 66,5% киян.

Після Євромайдану Кличко підтримав на президентських виборах Петра Порошенка. Тоді відбувся так званий Віденський альянс. Як повідомляли ЗМІ, Порошенко, олігарх Фірташ та Кличко зустрілись у Відні, де домовилися про зняття кандидатури останнього. Згодом УДАР і БПП спільно пішли на парламентські та місцеві вибори, зокрема й до Київради. Кличко у 2015 році очолював список “Блоку Петра Порошенка “Солідарність” до Київської міської ради, а у 2014 році - до Верховної Ради України.

У 2014 році разом із екс заступником мера, забудовником та радником Київського міського голови Ігорем Ніконовим став співзасновником благодійного фонду “Майбутній Київ”. 

У 2013-2014 роках був одним з лідерів Євромайдану. 

2012-2014 - народний депутат 7 скликання, обраний як 1 номер списку партії “УДАР”. Був головою однойменної фракції та членом Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Достроково склав депутатські повноваження через обрання його мером столиці. За час роботи в парламенті встиг подати 23 законопроєкти, 6 з яких було ухвалено. 

З 2010 до 2015 року вперше був обраний головою партії “УДАР”.

У 2008 році був обраний депутатом Київської міської ради як перший номер у списку “Блоку Віталія Кличка”, також балотувався від блоку на посаду Київського міського голови та посів третє місце, поступившись Леоніду Черновецькому та Олександру Турчинову. 

У 2006 році обраний депутатом Київради першим номером від Громадянського блоку “Пора-ПРП”, також балотувався від блоку на посаду Київського міського голови та першим номером - до Верховної Ради, був безпартійним. У 2004 році публічно підтримав Помаранчеву Революцію та кандидата у президенти Віктора Ющенка. 

З 2008 по 2009 - член палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи.

З 2006 до 2008 року - штатний радник Президента України, 2005-2006 роки - позаштатний радник президента України. 

З 2005 року - член Національного Олімпійського Комітету України (станом на 2020 рік є віце-президентом). 

З 2003 року - співзасновник благодійної організації “Фонд Братів Кличків” разом із братом Володимиром, у 2005-2006 роках був його головою. З 2000 року представник програми ЮНЕСКО “Освіта для дітей у злиднях”. Від 1998 року - член правління міжнародного фонду сприяння розвитку спорту “Спорт ХХІ століття”. 

З 1996 до 2012 року - боксер-професіонал у важкій вазі (більше 91 кг). У різні роки був почесним чемпіоном світу та Європи у різних категоріях.

З 2006 року - почесний професор НПУ ім.М.Драгоманова.

У юності працював слюсарем-інструментальником другого розряду на Київському радіозаводі та екскурсоводом Бюро міжнародного молодіжного туризму “Спутник”.

1995 року закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний університет за спеціальністю “фізичне виховання”, а у 2011 -  НАДУ при Президентові України за фахом “управління суспільним розвитком”. Кандидат наук з фізичного виховання.

Фігурант антикорупційних розслідувань.