Опис політика
У 2023 році Верховна Рада відправила Ткаченка у відставку з посади міністра культури та інформаційної політики. До цього на звільненні Ткаченка наполягав президент Володимир Зеленський.
Це сталось на фоні скандалу навколо виділення 448 мільйонів на виробництво телевізійних фільмів в умовах війни РФ, міністерство аргументувало, що такі витрати є "питанням державної інформаційної та культурної безпеки"
У 2021 році Ткаченко подав заяву про відставку з посади міністра до Голови Верховної Ради. Це сталось після того як Кабінет міністрів на закритому засіданні 10 листопада проголосував за відокремлення Держкіно від Міністерства культури та інформаційної політики України.
Утім після цього Ткаченко передумав подавати у відставку і залишився міністром, заява так і не дійшла до Верховної Ради.
У 2020 році Верховна Рада призначила Ткаченка міністром культури та інформаційної політики.
У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Слуга народу” номером 9 у списку як безпартійний. Член однойменної фракції. Голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
З 2011 року був ведучим авторської програми “Tkachenko.UA” на каналі “1+1”. З 2008 року - генеральний директор групи “1+1 Media”. У 2008 році працював заступником генерального директора телеканалу “РЕН-ТВ” (м.Москва, Російська Федерація).
У 2005 році став головою правління та одним із акціонерів ЗАТ “Одеська кіностудія”. У 2004 році був ведучим теледебатів між кандидатами у президенти Віктором Ющенком та Віктором Януковичем на “Новому каналі”.
У 2000-2001 роках - радник прем’єр-міністра Віктора Ющенка на громадських засадах. У 1999-2005 роках був генеральним директором “Нового каналу”. З 1998 до 1999 року - автор та ведучий програми “Обличчя світу” на ТК “Нова мова”.
У 1996-1997 роках - заступник генерального продюсера каналу “1+1”, запустив програму “Телевізійна Служба Новин” (ТСН). 1994-1999 - президент телекомпанії “Нова мова”, з 1994 року - автор і ведучий програми “Післямова”.
З 1991 до 1994 року - кореспондент українського представництва британського міжнародного агентства новин “Reuters” у Києві. У 1988-1991 роках - редактор і ведучий щотижневої телепрограми “Молодіжна студія “Гарт” на телеканалі УТ-1. Виступив продюсером близько 20 телефільмів.
Закінчив КНУ ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю “журналістика”, Harvard Business School за програмою “Business of Entertainment, Media, and Sports” та INSEAD Business School (Сінгапур) за програмою “Value Creation for Owners and Directors”. Неодноразовий лауреат різних премій у галузі топ-менеджменту у сфері медіа.
Увійшов до рейтингу “ворогів преси” за 2012-2013 роки, складеного Інститутом масової інформації. Фігурант антикорупційних розслідувань.
Освіта
Пов'язані партії
Балотування
-
2019список №9Верховна Рада 9-го скликання, позачергові: ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "СЛУГА НАРОДУ" — список №9Обрано
Фракції
- Верховна Рада 9
-
Серпень 2019 — Червень 2020Слуга народу
Міжфракційні обʼєднання
-
2019-09-10 — 2020-06-04Рівні можливості
-
2019-10-18 — 2020-06-04За Прискорену Євроінтеграцію Українського Бізнесу
Комітети
- Верховна Рада 9
-
Серпень 2019 — Червень 2020Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики
Посади
-
2020-06-04 — 2023-07-27Міністр культури та інформаційної політики
Фігурування в антикорупційних розслідуваннях
Дізнатися більшеОлександр Ткаченко приховав від декларування незаконно збудований будинок на Трухановому острові
- нецільове використання земельних ресурсів порушення законодавства, які стосується використання і охорони природних ресурсів
- порушення вимог фінансового контролю порушення антикорупційного законодавства
Ткаченко Олександр не відобразив у декларації кіпрський офшор та товариство
- порушення вимог фінансового контролю порушення антикорупційного законодавства