Стефанчук Руслан Олексійович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У липні 2022 року, голова ВРУ Руслан Стефанчук вкотре заявив, що його ініціатива щодо дистанційного проведення пленарних засідань не знята з порядку денного в парламенті. Також що 8 березня 2022 року, голова Стефанчук у співавторстві з іще 241 народним депутатом зареєстрував новий законопроєкт зі змінами до Регламенту щодо проведення дистанційних засідань Верховної Ради — № 7129. 

Голова ВРУ Стефанчук і депутати пропонують такий варіант: у разі введення в Україні воєнного стану засідання Ради можуть проводитись віддалено в режимі відеоконференції (дистанційні засідання) з відеофіксацією нардепів, які приєдналися до участі в засіданні онлайн. При цьому відкритість дистанційного засідання має забезпечуватись шляхом його прямої трансляції по телебаченню і радіо, а також на офіційному вебсайті Верховної Ради. Передбачається, що під час дистанційного засідання голосування проводитиметься шляхом підняття руки із зазначенням депутатом позиції “за”, “проти” або “утримався”.

У липні 2022 року Рух ЧЕСНО публікував матеріал-звернення до голови ВРУ про необхідіність прозорості роботи Ради.  

У липні 2022 року Президент Володимир Зеленський, голова парламенту Руслан Стефанчук і премʼєр-міністр Денис Шмигаль підписали спільну заяву щодо стратегічної мети України – повноцінного членства в ЄС.

У березні 2022 року Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук у рамках Асамблеї Міжпарламентського союзу звернувся до народних депутатів з усіх куточків світу із закликом зупинити злочини Росії в Україні. Також Стефанчук на тлі переговорів з росією допустив можливість зміни Конституції у частині євроатлантичної інтеграцї.

8 жовтня 2021 року парламент підтримав кандидатуру Стефанчука на пост голови Верховної Ради. Призначення спікера ВР Руслана Стефанчука підтримали голосами "за" 261 депутатів.

У червні 2020 року рух ЧЕСНО спростував заяву народного депутата Стефанчука щодо справи кнопкодава.

Навесні 2020 року, під час першої хвилі коронавірусу на той момент заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук разом із братом, депутатом Миколою Стефанчуком зареєстрував законопроєкт № 3250 щодо проведення онлайн пленарних засідань та зібрань комітетів. Головне науково-експертне управління ВРУ зауважило у своєму висновку на суттєвих ризиках проєкту, зокрема порушенні положення Конституції щодо особистого голосування депутата на засіданнях, а також відсутності гарантій захисту нардепа від стороннього тиску та неможливості з’ясувати, наскільки вільно відбувається волевиявлення особи під час віддаленої роботи. Вже у вересні того ж року законопроєкт було знято з розгляду, проте режим відеоконференцій запровадили на засіданнях комітетів, що позитивно позначилось на їхній роботі і дало можливість моніторити роботу депутатів під час обмежень в умовах карантину.

З 29 серпня 2019 року - перший заступник Голови Верховної Ради України. Позафракційний, не входить до складу будь-якого комітету (за посадою).

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Слуга народу” номером 2 у списку як безпартійний.

З 2019 року — радник Президента України, його представник у Верховній Раді. Того ж року був ідеологом виборчої кампанії кандидата у президенти України Володимира Зеленського, курував роботу експертних груп.

З 2016 року - проректор з наукової роботи вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

У 2014-2016 роках працював на тій же посаді у Національній академії прокуратури України, а з 2013 до 2014 року був завідуючим кафедри цивільно-правових дисциплін там само.

У 2011-2013 роках був завідувачем відділом проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

У 2006 році балотувався до Хмельницької міської ради за списком УРП "Собор".

З 2005 до 2011 року - проректор з наукової роботи Хмельницького університету управління і права. До того працював там асистентом кафедри, старшим викладачем, завідувачем кафедри, доцентом, професором кафедри цивільно-правових дисциплін. Займався адвокатською діяльністю.

Входив до складу Науково-консультативної ради при Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Член Навчально-методичної комісії з права Міністерства освіти і науки України. Член робочої групи Міністерства освіти і науки України з розробки Концепції розвитку юридичної освіти в Україні.

Екс-радник першого віце-прем’єр-міністра України Степана Кубіва.

Головний редактор наукового фахового журналу “Law of Ukrainе”, перший заступник головного редактора юридичного журналу “Право України”, заступник головного редактора журналу “Університетські наукові записки”.

Закінчив Хмельницький університет управління і права за спеціальністю “правознавство” та Технологічний університет Поділля за фахом “менеджмент виробничої сфери”.

Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України. Заслужений діяч науки і техніки України.