Денісова Людмила Леонтіївна

31 травня 2022 року Верховна Рада звільнила Денісову з посади Уповноваженого з прав людини, за це проголосували 234 депутати. Перед цим народні депутати зібрали необхідну кількість підписів для оголошення недовіри Денісовій.

Сама Денісова повідомила, що її було звільнено після наради у президента. 30 травня 2022 у коментарі Радіо Свобода заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов наголосив, що офіс президента не проводив ніяких нарад, присвячених питанням діяльності Уповноваженої з прав людини і не планує цього робити.

27 квітня 2022 року під час російського вторгнення в Україну, генпрокурор України Венедіктова заявила, що Денісова не передавала до прокуратури матеріалів про зґвалтування, про які вона писала у соцмережах

У 2018 була фігурантом рослідування bihus.info щодо активів в Криму. Активно займаються бізнесом на території Криму і доньки  Людмили Денісової. Старша, Олена Титаренко, значиться серед засновників чотирьох компаній – ООО “Севастопольмиринсервис”, “Промтекстиль”, “Бизнес Альянс” і “Дигаймер”. Молодша, Олександра Квітко, володіє половиною ООО “Фирма “Д.Э.В.”. Сама Людмила Денісова через українську ТОВ “Триора” також є однією з контролерів перереєстрованої після анексії ООО “Строительная компания “Крымжелезобетон”. Її партнерами по цьому бізнесу виявилися ще два колишніх народних депутати від партії “Батьківщина” Сергій Веліжанський і Андрій Сенченко. У спілкуванні з журналістами свою причетність до цієї компанії Денісова заперечила.

Уповноважена ВР України з прав людини з 15 березня 2018 року, склала депутатські повноваження.

У 2014 році була обрана народною депутаткою 8 скликання від партії “Народний Фронт” під №18 у списку. Була головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

З лютого по грудень 2014 - міністр соціальної політики. Народна депутатка 7 скликання від ВО “Батьківщина”, № 38 в списку. Голова підкомітету з питань державного соціального страхування, розвитку соціального діалогу та діяльності об'єднань громадян сторін соціального діалогу Комітету з питань соціальної політики та праці.   

З грудня 2007 по  березень 2010 -  міністр праці та соціальної політики. Народна депутатка 6 скликання з 23 листопада до 19 грудня 2007 від “Блоку Юлії Тимошенко”, № 71 в списку.

У 2006 році обрана народною депутаткою 5 скликання від БЮТ під №115 у списку, з 2005 року була членкинею ВО “Батьківщина”, першою заступницею голови Кримської республіканської партійної організації. Заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.

У 2002 році балотувалася до парламенту за виборчим округом № 8 (АР Крим) як безпартійна самовисуванка. З 2000 до 2006 року - депутатка Верховної Ради АРК.

У 2003-2006 роках - спочатку голова Наглядової ради, згодом - голова корпорації “Гуматекс”. З 2001 до 2002 року - начальниця Управління Державного казначейства в АРК.

З 1998 до 2001 року - спочатку міністр економіки, згодом - пані міністр фінансів АРК. З 1991 до 1998 року обіймала різні керівні посади у Кримському республіканському управління Пенсійного фонду України аж до керівниці управління.

У 1990-1991 роках була юрисконсульткою Кримського обласного комітету ЛКСМУ. До цього працювала вихователем дитсадків, секретарем судового засідання, завідувачем канцелярією, консультантом Архангельського обласного суду в Архангельській області (РФ).

Закінчила Ленінградський державний університет за спеціальністю “правознавство”, Таврійський інститут підприємництва і права за фахом “облік і аудит” та Архангельське педагогічне училище (вихователь дитсадку).

Фігурантка двох антикорупційних розслідувань за фактом тендерних махінацій.