Партія вдається до радикальних методів, таких як епатаж з коровою під Кабміном, перформанс із землепоїдання у Верховній Раді, бійки і скандали, популізм і гучні заяви. Партія обіцяла створити “партизанські загони” й “антикорупційний корпус”, повернути “ядерний статус Україні”, “усунути олігархів від керівництва держпідприємствами” та змусити їх “доплатити за копійчану приватизацію”. Натомість самих народних депутатів від РПЛ підозрювали в корупції, партію фінансувала олігархічна група, а Олег Ляшко та радикали отримали необмежений доступ до медіа, які належать Рінату Ахметову.
Формально осередки РПЛ є в усіх 24 областях України та у столиці (станом на травень 2020 року), однак з фінансових звітів видно, що радикали не мають жодної регіональної парторганізації зі статусом юридичної особи.
На позачергових парламентських виборах 2019 року РПЛ отримала дещо більш ніж 4%, (6 місце – непрохідне).
На виборах Президента України 2019 року в І турі Олег Ляшко опинився на 7 місці, набравши понад 5% голосів.
На місцевих виборах 2015 РПЛ посіла 6 місце та завела до рад 2120 депутатів (1,95% мандатів).
На парламентських виборах 2014 партія посіла 5 місце (7,44%), здобувши 22 мандати. За даними соцдосліджень, лише 19% виборців РПЛ мали вищу освіту, а половина мешкала в сільській місцевості. РПЛ увійшла до провладної коаліції, а нардепа від РПЛ, колишнього голову “Укравтодору” Валерія Вощевського, призначили на посаду віце-прем’єра з питань інфраструктури. У 2015 після голосування за зміни до Конституції України в розділі децентралізації РПЛ оголосила про свій вихід з коаліції та перехід в опозицію.
У Верховній Раді 8-го скликання фракція РПЛ брала участь у голосуваннях на рівні 30%. У парламенті РПЛ голосувала солідарно з групою депутатів (зокрема від “Опоблоку”), підконтрольних тому чи іншому олігарху, найчастіше Рінату Ахметову.
Серед скандалів, які стосувалися “Радикальної партії”, – публічне звинувачення генпрокурором заступника голови РПЛ Ігоря Мосійчука у вимаганні хабарів за депутатський запит і лобіювання комерційних інтересів, за що останнього арештували; подання про позбавлення іншого заступника лідера РПЛ Андрія Лозового недоторканності у зв’язку з підозрою в ухиленні від сплати податків майже на 2 млн грн.; скандал з нардепом-радикалом Андрієм Артеменком, який передав план нормалізації відносин між Україною та Росією ексраднику Президента США Майклу Флінну.
На позачергових президентських виборах 2014 Олег Ляшко посів 3 місце з результатом 8,32%.
На парламентських виборах 2012 року Радикальна партія посіла 8-ме місце з результатом 1,08%.
У 2010 року в Україні з’явилася партія з назвою “Українська радикально-демократична партія” на чолі з Владиславом Теліпком. У 2011 УРДП перейменували на Радикальну партію Олега Ляшка, а лідером обрали позафракційного депутата ВРУ Олега Ляшка, якого виключили з “Блоку Юлії Тимошенко” “за співпрацю з коаліцією більшості - Партією регіонів”.
Фінанси партії. У 2014 РПЛ отримала держфінансування, проте витрачала кошти платників податків не на партійне будівництво, а на привітання виборців зі святами, оплату ефірів Ляшка і інших партійців та навіть на джинсу. Під час парламентської кампанії 2019 року РПЛ витратила 111,8 млн грн., з яких на телерекламу – 103,8 млн грн. 2019 року РПЛ опинилася на 2 місці за обсягами отриманих коштів - 257 млн грн.