Опозиційний Блок

Партія заснована: 23 квітня 2010 р.

Припинила існування: 08 червня 2022 р.

Попередні назви: ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ЗАКОН І ПОРЯДОК"

Опис партії

Опозиційний блок (Опоблок) – проросійська політична партія, що стала спадкоємицею “Партії Регіонів” після Революції Гідності.

У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення РФ діяльність Опоблоку була заборонена на території України.

Історія

“Опозиційний блок” виник у 2014 році шляхом перейменування вже існуючої партії "Закон і порядок", зареєстрованої з 2010 року. Опоблок фактично став ребрендингом “Партії регіонів”, яка була дискредитована після подій Революції Гідності й втечі експрезидента Віктора Януковича. Колишні політики-регіонали об’єднались під новим брендом аби повернутися до парламенту на позачергових виборах.

За даними ЗМІ, ключову роль у реорганізації партії зіграв один з головних політтехнологів “Партії регіонів” Пол Манафорт, який за це отримав близько 1 млн доларів. Манафорт особисто вигадав назву “Опозиційний блок”, був автором концепції виборчої кампанії партії й затверджував список кандидатів на вибори.

9 вересня 2014 року “Партія регіонів” та “Партія розвитку України” провели з’їзд у Києві, на якому лідери цих партій Борис Колесніков та Сергій Ларін (ексзаступник голови АП часів Януковича) анонсували створення “Опозиційного блоку”.

Врешті сама “Партія регіонів” відмовилась від участі у виборах, а Опоблок об’єднав загалом шість партій. Це ВО "Центр" (керівник Вадим Рабінович), “Україно, вперед” (керівник – Наталія Королевська), а також очолювані ексрегіоналами партії “Трудова Україна”, “Нова політика”, “Партія розвитку України” та “Партія державного нейтралітету України”. Велися перемовини також про приєднання до блоку партії “Сильна Україна” Сергія Тігіпка, проте вона пішла на вибори окремо.

На виборах у листопаді 2014 року Опоблок посів четверте місце (9,4% голосів), отримавши 29 місць у парламенті за списками. Перша трійка у списку - колишні обличчя “Партії регіонів”: Юрій Бойко, Олександр Вілкул (обоє були віцепрем'єрами в уряді Миколи Азарова) та Михайло Добкін.

Фракція “Опозиційного блоку” стала третьою за величиною у Верховній Раді 8-го скликання і разом з мажоритарниками налічувала у різні періоди від 40 до 44 депутатів.

На місцевих виборах 2015 року “Опозиційний блок” посів п’яте місце, здобувши 11,5% голосів. Від партії було обрано 4034 місцевих депутатів і 80 міських, селищних і сільських голів.

У 2016 році співголовами партії були обрані Борис Колесніков і Юрій Бойко.

Того ж року фракцію Опоблоку у Раді покинули Вадим Рабінович та Євгеній Мураєв. У 2017 році з фракції також вийшов Михайло Добкін.

Від часу створення в “Опозиційному блоці” існувало два крила: так звані “газовики”, що орієнтувались на олігарха Дмитра Фірташа і де провідну роль відігравали Юрій Бойко та Сергій Льовочкін, та “промисловці”, що орієнтувалися на Ріната Ахметова. Ці два крила конфліктували між собою майже від створення партії. Іще трьох осіб в “Опоблоці” пов’язували з Віктором Медведчуком - це Тарас Козак, Василь Німченко та Нестор Шуфрич.

У 2018 році всередині Опоблоку стався розкол: “газовики” (крило Бойка-Льовочкіна) утворили союз з партією "За життя" Вадима Рабіновича і Віктора Медведчука й оголосили про створення нової депутатської групи. Вони також заявили про наміри висунути спільного кандидата на майбутніх президентських виборах, яким став Юрій Бойко.

Інші лідери Опоблоку Вадим Новинський і Борис Колесніков назвали такий крок самовільним рішенням Бойка. Його та Льовочкіна виключили зі складу фракції Опоблоку, а новим главою фракції став Новинський.

На президентських виборах 2019 року Опоблок висував кандидатом у президенти Олександра Вілкула, який посів 8-ме місце з 4,15% голосів.

На парламентських виборах 2019 року під брендом “Опозиційного блоку” балотувались представники власне Опоблоку, а також партій “Наші”, “Відродження”, “Довіряй ділам” та “Партії миру і розвитку”. Вони набрали лише 3% голосів і не потрапили до Верховної Ради.

Пройшли до Ради лише шестеро мажоритарників, які висувались від Опоблоку. Це Муса Магомедов, Руслан Требушкін, Вадим Новинський, Сергій Магера, Вікторія Гриб та Дмитро Шенцев.

Після провалу на парламентських виборах 2019 року активність “Опозиційного блоку” значно зменшилася, а самі партійці почали розвивати власні проєкти. Серед них Євгеній Мураєв на чолі партії “Наші”; мер Запоріжжя Володимир Буряк, котрий пішов на місцеві вибори від партії “Єднання”; Олександр Вілкул, який піарився на власному фонді “Українська перспектива” і заявляв, що підтримує Анатолія Шарія; партія “Перспектива” на чолі з Оксаною Живагою, яка є керівницею фонду Вілкула; Геннадій Труханов та Геннадій Кернес, які пішли на місцеві вибори від партії “Довіряй ділам”; “Блок Вадима Бойченка” тодішнього мера Маріуполя Вадима Бойченка.

На місцевих виборах у 2020 році від Опоблоку було обрано 206 депутатів до обласних, районних, міських, селищних і сільських рад та рад районів у містах. Від партії зокрема були обрані мер Слов’янська Вадим Лях та мер Первомайська Олег Демченко.

У 2021 році “Українська правда” писала, що головний лобіст “Опозиційного блоку” олігарх Рінат Ахметов роздумував про запуск нової партії замість Опоблоку.

Після 24 лютого 2022 року

Після початку вторгнення Росії в Україну у березні 2022 року РНБО призупинила на час воєнного стану діяльність “Опозиційного блоку” та ще ряду партій, пов’язаних із Росією.

У червні 2022 року Восьмий апеляційний суд міста Львова заборонив діяльність Опоблоку. Майно партії та всіх її осередків, згідно з рішенням суду передається державі.

З липня 2022 року партія перебуває у стані припинення.

Деякі представники “Опозиційного блоку”, зокрема серед місцевих депутатів, пішли на співпрацю з російськими окупантами, за що потрапили в Реєстр Zрадників від Руху ЧЕСНО. Фігурує у реєстрі й нардеп від Опоблоку Вадим Новинський, який склав мандат у липні 2022 року.

У грудні 2022 року РНБО наклала санкції на Новинського за підтримку дій та політики РФ, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також її стабільності та безпеці.

У квітні-травні 2023 року СБУ арештувала майно Новинського на понад 3,5 млрд, а також приховані активи екснардепа на ще понад 10 млрд грн. За даними СБУ, щоб уникнути санкцій РНБО, Новинський перереєстрував свої газовидобувні підприємства на осіб, пов’язаних з РФ. У зв’язку з цим розпочато розслідування у кримінальному провадженні за ст. 111-2 (пособництво державі-агресору).

Рейтинги

На парламентських виборах 2014 року “Опозиційний блок” отримав 9,4% голосів. У 2019 році партія мала лише 3% підтримки й не змогла подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Станом на квітень 2020 року, згідно із соцопитуваннями, Опоблок мав рейтинг 1%.

Ідеологія і політичні позиції

“Опозиційний блок” представляє проросійські погляди.

Перед виборами 2014 року Опоблок у своїй програмі робив акцент на обіцянках “встановити мир” на Донбасі. Партія критикувала проведення АТО, вимагала роззброєння та заборони незаконних збройних формувань в Україні й притягнення до відповідальності винних в обстрілах населених пунктів на Сході. При цьому "опоблоківці" відмовлялися називати Росію агресором. Також політсила виступала за нейтралітет та позаблоковий статус України.

Серед іншого Опоблок пропонував затвердити національний план відродження Донбасу, провести конституційну реформу і створити в Україні двопалатний парламент, який би обирав президента. Партія також виступала за децентралізацію і проти люстрації.

Аналітичний центр “Центр східних досліджень” характеризував передвиборчу програму Опоблоку за 2014 рік як соціал-ліберальну.

Також партія активно захищала статус російської мови в Україні й УПЦ Московського патріархату. У 2018 році партію викрили в поширенні антиукраїнської пропаганди в російських та українських ЗМІ.

Законодавчі ініціативи

У 2015 році Опоблок презентував концепцію нової Конституції, в якій зокрема пропонувалось зробити український парламент двопалатним і скоротити кількість нардепів, а також перенести столицю України із Києва до Канева.

У 2016-му році у партії заявили про намір підготувати законопроєкт про відновлення “прапора перемоги” як символу 9 травня. Наступного року депутати Опоблоку заблокували підписання закону про заборону георгіївської стрічки.

Також у 2017 році фракція Опоблоку звернулась до Конституційного Суду з проханням визнати неконституційною заборону в Україні російських соцмереж "ВКонтакте" і "Одноклассники".

У 2018 році Опоблок зареєстрував постанову про скасування результатів голосування за перейменування УПЦ Московського патріархату на Російську православну церкву. У 2019-му нардепи фракції покинули сесійну залу через ухвалення Верховною Радою законопроєкту про перехід парафій в Православну церкву України (ПЦУ).

Того ж року нардепи Опоблоку направили подання до Конституційного суду про неконституційність закону про мову ("Про забезпечення функціонування української мови як державної"). До того ж вони зареєстрували два проєкти постанови, щоб скасувати цей закон.

Фінанси партії

Упродовж 2016-2019 років партія назбирала 277 млн грн (розподіл державного та приватного фінансування фактично однаковий). Левова частка цих грошей надійшла у 2019 році, напередодні виборів.

Серед приватних донорів партії були фірми, що фігурували у приватизації комунальної власності. 14 донорів-фізосіб переказали “Опозиційному блоку” максимально дозволену суму – 1,6 млн грн. Серед них були директори металургійних заводів з групи Ріната Ахметова, якого називали одним з головних спонсорів партії.

Також Опоблок був серед лідерів із заведення коштів через громадські організації, які створюють саме для виборчої кампанії.

У 2019 році Опоблок залишився без держфінансування, оскільки партія розкололась на два крила і в НАЗК не знали, кому з них переказувати гроші.

Станом на I квартал 2020 року “Опоблок” мав лише одного працівника у складі апарату, при тому, що партія мала 78 зареєстрованих місцевих організацій. У партії також не було вказано автомобілів, нерухомості та жодного орендованого приміщення.

Основний склад партії

Ларін Сергій Миколайович

Член Політичної Ради Партії

Льовочкін Сергій Володимирович

Член Політичної Ради Партії

Новинський Вадим Владиславович

Член Політичної Ради Партії

Пузанов Олександр Геннадійович

Член Політичної Ради Партії

Програма

01 липня 2019 р.

Переглянути програму

28 жовтня 2014 р.

Переглянути програму

Балотування

Верховна Рада 9-го скликання 2019 рік

Балотувалося 249 Депутати 6

Голоси: 443195 (3,1%)

Обрано

Назва: ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК"
Верховна Рада 8-го скликання 2014 рік

Балотувалося 313 Депутати 29

Голоси: 1486751 (9,5%)

Обрано

Назва: ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК"