Бойко Юрій Анатолійович

Народний депутат ВР 6-го, 8-го та 9-скликання. 

У 2023 році Україна повернула під контроль бурові газовидобувні та нафтовидобувні платформи біля берегів Криму у Чорному морі, відомі як "Вишки Бойка". Росія окупувала їх у 2015 році, а з початком повномасштабного вторгнення використовувала у військових цілях. Вишки отримали таку назву, оскільки угодою щодо придбання установок займався Юрій Бойко (міністр енергетики 2010-2012 рр.). 

Того ж року журналісти Bihus.info встановили, що 75,47% підприємства "Волиньобленерго" належить старшому сину Бойка Анатолію. Також за даними журналістів, є підстави вважати, що Теребле-Ріцька ГЕС на Закарпатті, одна з ТЕЦ у Харкові, деякі газові родовища та ГЕС в Екваторіальній Гвінеї — підприємства, в яких часткою володіє Бойко через офшорні компанії.

У листопаді 2022 року петиція щодо позбавлення Бойка звання "Героя України" набрала необхідну кількість голосів для її розгляду. Однак Президент України заявив, що матеріали, які  відповідали б підставам щодо позбавлення цього звання до Офісу президента не надходили. 

У липні Бойко дав інтерв'ю державному зраднику Максу Назарову. Обоє намагалися довести, що весь цей час не підтримували росію, а просто прагнули миру.

У квітні очолив новоутворену депутатську групу ПЗЖМ.

У лютому зайняв 9 місце у рейтингу фізосіб за кількістю розслідувань на сайті Української Правди за 12 років.

26 лютого Бойко "засвітився" в ефірі  пропагандиста Кремля Володимира Соловйова. Разом з пропагандистом іронізував над трагічною ситуацією в країні та поданням інформації українськими ЗМІ.

У 2021 році не потрапив до рейтингу 100 найбагатших українців від Forbes.ua.

Разом із Льовочкіним є лідером однієї з двох груп впливу всередині ОПЗЖ у парламенті.

У 2020 Юрій Бойко в рейтингу найбагатших українців НВ і Dragon Capital посів 79 місце з $99 млн статків.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті. 

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя" номером 1 у списку як член партії. Співголова однойменної фракції. Співголова та член Стратегічної Ради партії "Опозиційна платформа - За життя".

Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

У 2019 році балотувався на посаду Президента України як самовисуванець і член партії "Опозиційний блок".

Тоді ж Бойко їздив до москви разом з Медведчуком. Там вони зустрілися з прем’єр-міністром росії Дмитром Медведєвим та головою правління "Газпрому" Олексієм Міллером. В результаті ДБР відкрило справу через політ Бойка і Медведчука в москву. Кримінальне провадження відкрито за статтею "зловживання владою або службовим становищем".

У листопаді 2018 року був виключений з фракції "Опозиційного Блоку".

Влітку 2018 року разом з Медведчуком брав участь у конференції у Санкт-Петербурзі. СБУ розпочало розслідування щодо сепаратизму. 

Експерти мали встановити, чи містилися в заявах Бойка і Медведчука публічні заклики до повалення конституційного ладу або захоплення влади в Україні, а також до неконституційної зміни кордонів країни.

У липні Бойко був одним з керівників "хресної ходи" духовенства російської церкви в Києві, присвяченого 1030-літтю Хрещенню Русі.

Посів 5 місце у рейтингу заможності кандидатів у президенти згідно з декларацією за 2017 рік. Не прокоментував походження коштів на заставу у ЦВК.

Із 2014-го року - народний депутат ВР України 8-го скликання від партії "Опозиційний Блок", номер 1 у списку. Увійшов до складу фракції цієї партії у парламенті. Член Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

Протягом 2012-2014 років — віцепрем'єр-міністр України.

Юрія Бойка пов'язують з корупційним скандалом 2011 року, який у ЗМІ відомий як "вишки Бойка". Бойка підозрюють у причетності до закупівель двох морських бурових вишок через офшорні компанії-посередники. Тоді державна компанія "Чорноморнафтогаз", яка перебувала в підпорядкуванні міністерства Бойка, за результатами тендеру купила ці вишки. Збитки держави від цієї покупки оцінюються в 400 мільйонів доларів. Національне антикорупційне бюро України повідомило, що станом на початок 2016 року у них немає кримінальних справ, в яких би фігурував Юрій Бойко. Ця справа остаточно зайшла в глухий кут наприкінці 2015 року. Основні причини – в окупованому Росією Криму залишилася частина документації щодо покупки вишок, а також той факт, що російська влада відвела обидві вишки ближче до Криму.

У 2010-2012 роках - міністр палива та енергетики України (в уряді Миколи Азарова).

З 2007 по 2012 - народний депутат України 6-го скликання. Обраний від Партії Регіонів під №49 у списку.

У 2006 році балотувався до ВР України 5-го скликання від Блоку політичних партій "Опозиційний блок "Не так!".

У 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).

2004 року тодішній президент Леонід Кучма відзначив Юрія Бойка ордером "Держава" та присвоїв звання "Герой України" за "повне урегулювання заборгованості України за газ перед РФ".

Протягом 2002-2005 - голова НАК "Нафтогаз України".

До цього працював на різних керівних посадах державних та приватних підприємств у сфері промисловості, переважно - на вищих.

Закінчив Московський хіміко-технологічний інститут за спеціальністю "хімік-технолог", згодом отримав ступінь бакалавра "інженер-економіст" у Рубіжанській філії СНУ ім. В.Даля.

Фігурант антикорупційних розслідувань.